- В Польщі заборонять корма для тварин з ГМО
- Репутаційні та фінансові втрати: чому необхідно допрацювати законопроєкт про ГМО
- Після підписання Угоди ЄС скасує імпортні мита на 83% вітчизняної сільгосппродукції
- Росія не закриватиме свій ринок для українських товарів
- Найбільший ефект від асоціаціі з ЄС матимуть аграріі - П'ятницький
ГМО в Україні як перешкода до швидкої інтеграції в ЄС
Що може втратити Україна у разі поспішного ухвалення закону про вирощування ГМО без належного контролю за ринком?
Україна, окрім підписання Угоди про асоціацію з ЄС, стала минулого року ще й кандидатом на вступ до Європейського Союзу.
СЕРГІЙ ІВАЩЕНКО виконавчий директор Української зернової асоціації
Нещодавно Президент України сказав, що Україна повинна розпочати переговори про вступ до ЄС вже наприкінці цього року.
В українському уряді хотіли б, щоб ми стали членами ЄС вже за 2 роки. Європейці більш обережні і кажуть про п’ятирічний термін.
В будь-якому випадку, це покладає на Україну обов’язок гармонізувати своє законодавство із законодавством ЄС, зокрема й в частині регулювання вирощування та обігу ГМО-продукції.
Законопроєкт, який розглядається в парламенті України щодо обігу ГМО може стати перешкодою для швидкого вступу України до ЄС (йдеться про вирощування ГМО-культур у відкритих системах).
Сьогодні в Україні існує законодавство, яке регулює питання щодо вирощування ГМО-культур. Відповідно до чинного закону, в Україні можна вирощувати зареєстровані лінії ГМО, але жодної зареєстрованої лінії немає. Тож вирощування ГМО-продукції незаконне.
Втім, в Україні вирощується нелегально за різними оцінками близько 5% ГМО кукурудзи, 30% ГМО сої та 35-40% ГМО ріпаку.
Таке становище виникло через те, що немає дієвих механізмів контролю за виконанням законодавства про регулювання вирощування та обігу ГМО. Тому Україна вкрай потребує гармонізації законодавства з ЄС щодо вирощування та обігу ГМО-продукції. До слова, в більшості країн ЄС вирощування ГМО-культур заборонене.
Так, обіг (фактично імпорт) дозволений, але для виробництва біопалива (у випадку ріпаку) чи використання для корму тварин. Імпортувати дозволено тільки зареєстровані лінії ГМО.
Проте в ЄС є дієве регулювання, і у випадку виявлення шкоди для біобезпеки чи здоров’я людини, таке ГМО буде заборонене для імпорту.
Нещодавно, у Франції компанію імпортера та переробника ГМО-ріпаку змусили посилити контроль за обігом насіння ріпаку, оскільки на узбіччях доріг від порту до підприємства знайшли ГМО-рослини цього ріпаку. Варто відзначити, що вирощування ГМО-ріпаку заборонене у Франції.
Сьогодні є великий ризик того, що запропонований новий законопроєкт в парламенті №5839 від 05.08.2021 року фактично дозволить вирощувати ГМО-зерно (в той час як майже у всіх країнах ЄС вирощування ГМО-зерна заборонено) та не впровадить жорсткого контролю за обігом ГМО-продукції, який є в ЄС.
Адже ті, хто просуває цей законопроєкт в такому вигляді, замість гармонізації законодавства з ЄС, хочуть легалізувати вирощування ГМО-рослин, зокрема зернових та олійних культур, позбувшись жорсткого регулювання, щоб не бути поза законом.
На відміну від права ЄС, український законопроєкт також не містить положень щодо обмеження чи заборони обігу ГМО при виявленні ризику завдання шкоди людському здоров’ю чи природі.
У статті 23 Директиви 2001/18/ЄС зазначено, що за наявності інформації на основі нових або додаткових наукових знань можна вважати, що ГМО становить ризик для здоров’я людини або навколишнього середовища, держава-член ЄС може тимчасово обмежити або заборонити використання та/або продаж цього ГМО на своїй території.
Обережність і жорстке регулювання обігу ГМО продукції в ЄС пов’язане з тим, що немає досліджень про довготривалий вплив ГМО на здоров’я людей, тварин та біорізноманіття.
Ще 2015 року (після прийняття у березні 2015 Директиви 2015/412) 19 країн ЄС, серед яких Німеччина, Франція та Нідерланди, повністю заборонили в себе вирощувати ГМО-рослини.
Отже, в регулюванні обігу ГМО продукції в ЄС особлива увага приділяється безпеці людей, захисту навколишнього середовища та збереженню біорізноманіття.
У законопроєкті, який просувається в українському парламенті, всього цього немає. Єдина мета цього законопроєкту фактично “легалізувати” незаконні посіви ГМО-продукції в Україні.
На думку Української зернової асоціації та Насіннєвої асоціації України законопроєкт №5839 від 05.08.2021 року, який розглядається зараз у парламенті, несе кілька великих ризиків для нашої країни та зернової галузі загалом.
УЗА застерігає, дозвіл вирощувати ГМО-зерно за відсутності дієвого регулювання і контролю призведе до неконтрольованого та хаотичного поширення ГМО зерна.
Це спричинить наслідки в юридичній площині з ЄС і може загальмувати наш вступ до Європейського Союзу, а також матиме економічні наслідки, аж до заборони імпорту українського зерна в ЄС, в партії якого буде виявлено ГМО-зерно не зареєстрованої лінії ГМО в ЄС.
Нагадаємо, що країни ЄС, які імпортують левову частку української кукурудзи Німеччина, Франція та Нідерланди, заборонили в себе вирощувати ГМО-рослини.
Зовсім недавно Польща ухвалила закон, яким забороняє з 1 січня 2025 року використовувати генетично-модифіковані рослини чи продукцію, яка їх містить в кормах для тварин.
Це означає, що ринок ГМО-продукції буде ще більше скорочуватися. Що стосується заборони вирощування ГМО, то Польща та ще 18 країн ЄС заборонили в себе культивувати ГМО з 2016 року (згідно Директиви 2015/412).
Про тенденцію відмови від ГМО в країнах ЄС свідчить й таке. Через те, що стає все важче отримати соєвий шрот від постачальників, які можуть гарантувати, що продукт не містить генетично модифікованих (ГМО) рослин, все більше фермерів у Німеччині та деяких інших європейських країнах припинили використовувати імпортний соєвий шрот або корми, які можуть містити цей матеріал, замінивши його альтернативними білковими кормами, які не містять ГМО.
Прихильники дозволу вирощування ГМО-зерна в Україні апелюють до досвіду дозволу вирощування ГМО-рослин в Іспанії та Португалії.
Варто наголосити, серед всіх країн ЄС дозволено вирощування лиш однієї лінії ГМО-кукурудзи і лише в цих двох країнах, на площах, які виглядають сміхотворними у порівнянні з Україною.
Отже, в цих країнах дозволено вирощувати аж 1 лінію ГМО-кукурудзи на площах, які не перевищують 100 тис. га в обох країнах разом. Іншими словами, в ЄС фактично вирощується не більше 1% ГМО-кукурудзи.
Окрім того, варто знати, що цей дозвіл на вирощування ГМО-кукурудзи знаходиться на перегляді. Для порівняння в Україні кукурудза вирощується на площі близько 5 млн га або в 50 разів більшій площі.
Економічні наслідки дозволу вирощування ГМО-продукції легко продемонструвати на прикладі показників експорту українського зерна до ЄС.
Для розуміння можливих втрат, наведемо інформацію Міністерства економіки України в минулому 2021/2022 МР (з 1 липня 2021 по 30 червня 2022 року) Україна експортувала зернових та олійних, а також продукції з них на суму $22,2 млрд.
Майже 100% експорту українського ріпаку, близько 50% української кукурудзи та більше 60% сої припадає на ЄС. Євросоюз — це преміальний ринок, оскільки споживачі в ЄС мають кошти і готові купувати українську продукцію, в тому числі, через те, що вона не є генно-модифікованою. І ми можемо його втратити.
Тепер для розуміння проблеми чому можуть бути втрати. В Україні зберігання зерна знеособлене, тому на елеватори може попасти як ГМО-зерно, так і не ГМО-зерно та перемішатися.
І буде достатньо скажімо 1 тис. тонн ГМО-зерна, щоб партію в 100 тис. тонн перетворити на зерно, яке відповідно до вимог ЄС має бути промарковане як ГМО-зерно (адже в ЄС продукція, яка містить всього 0,9% ГМО повинна маркуватися як ГМО). До чого це призведе?
Це призведе відразу до падіння ціни на таке зерно на 15-20%, адже ГМО-зерно торгується зі значним дисконтом на світовому ринку. Окрім того, що така партія може втратити покупця в ЄС, буде ще й складно знайти покупця на таке зерно на світовому ринку, оскільки є дуже небагато охочих купляти таке зерно.
Відповідно, той хто вирощує ГМО-зерно завдає збитків іншим виробникам та зберігальним підприємствам. Також фермери, що вирощують ГМО-кукурудзу через перезапилення можуть завдати збитків сусідам, які прагнуть вирощувати традиційну чи органічну кукурудзу.
Вони виростивши кукурудзу, стануть фактично виробниками ГМО-кукурудзи і зіштовхнуться відразу з падінням ціни на свою продукцію та труднощами в її реалізації.
Україні варто зберегти репутацію та реноме виробника традиційної продукції, яка цінується більше у світі та продається за вищою ціною.
Парламенту варто внести зміни до законопроєкту та заборонити вирощування ГМО-зерна в Україні, а також запровадити жорсткий контроль за обігом ГМО-продукції, щоб відповідати законодавству Європейського Союзу та вимогам покупців преміального ринку в ЄС.
А на ЄС щодо показників якості та безпеки, орієнтуються багато інших країн у світі, які купують українське зерно. Інакше, законопроєкт №5839 не буде сприяти швидкому вступу України в ЄС, як цього прагне Президент України, уряд та й самі українці.
https://www.epravda.com.ua
