"Коли хата горить, ціну на ікони не обговорюють", - Павло Коваль про ринок землі під час воєнного стану

27 December, Розділ Новини, переглядів 330

Деякі підсумки непростого воєнного аграрного року та перспективи наступного. Найактуальніші проблеми аграріїв і як їх вирішувати. Про це спілкувалися з аудиторією UWN в ефірі 21 грудня. Павло Коваль, генеральний директор Української аграрної конфедерації, розповідав про ринок землі, експорт, розмінування й інші актуальні питання.

Ведуча програми - Христя Равлюк. Гості ефіру - Павло Коваль, генеральний директор, ВГО "Українська аграрна конфедерація"; Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради; Дмитро Крошка, голова Української асоціації аграрного експорту; Дмитро Костюк, голова підкомітету з питань соціальної політики агропромислового комплексу, розвитку сільських територій, науки й освіти Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики; Ольга Трофімцева, координатор Ради експортерів та інвесторів, колишня посол Міністерства закордонних справ України з особливих доручень; Микола Малієнко, директор фермерського господарства СТОВ "Перемога".

Про вплив війни на ринок землі

"Розгортання ринку землі має свою специфіку. Якщо проаналізувати ті ділянки, які продавались і купувались протягом останніх двох років, то паїв продавалось небагато, до речі, здебільшого продавалась земля ОСГ.

Якщо говорити про ціни і як на це вплинув фактор війни, то у гривні ціна дещо зросла, а в доларах ціна знизилася за ці два роки.

Законодавством встановлена нижня планка - нормативна грошова оцінка. Як і очікували експерти на початку відкриття ринку землі, торгується сьогодні земля десь плюс 40-43% до нормативної грошової оцінки, але НГО різна в різних областях. Ми ж не можемо порівнювати землю в Черкаській області та землю в Житомирській області - це різні речі.

Але і на цей фактор війна спричинила свій вплив. Зараз найдорожча земля в Івано-Франківській області, а не в Черкаській, Полтавській, Вінницькій.

Активність купівлі-продажу землі найбільша у Київській, Сумській, Харківській області, як не дивно. Але ціна там впала, і це величезні області з точки зору аграрного виробництва.

Я тут згодний, от колега фермер правильно говорив, що не було ж проблем у нас із капіталізацією аграрних компаній, які працювали на умовах оренди, інвестували, вкладали, привели найсучасніші технології. І за рахунок таких орендних відносин був ринок оренди та перевідступу оренди, і він складався протягом останніх 15 років, і вже почав функціонувати. Й у нас орендна плата за землю в окремих регіонах досягала європейського рівня. Здавалося, що ми знаходимо якийсь баланс. Тут ми впроваджуємо цей закон, першу фазу - тільки фізичні особи.

Але тут треба говорити, а чому у нас на сьогодні є фізичні особи, які володіють тисячами гектарів землі, якщо законодавство обмежує у 100 га. Може нам спершу з цим варто було б розібратися?

У нас таке враження складається, що у частини України є війна, а у частини - немає.

От уявіть собі, частина фермерів, найманих працівників добровільно 25 лютого покинули сім'ю, господарство, якось там сусіди їм допомагають, пішли на війну, та можливо вже хтось не повернувся звідти. А у частини є гроші та можливості купувати землю", - зазначив Павло Коваль.

Чи має відбутися другий етап відкриття ринку землі

"З 1 січня може включитися друга фаза закону.

Перше питання: Яка ціна цієї землі, коли країна в умовах війни? Перспективи динаміки війни нікому невідомі, мабуть і Залужний точно не скаже скільки буде місяців чи років тривати війна, як буде рухатись фронт, як ми зможемо себе забезпечити від ракетних ударів і т.ін. Це ж великий ризик інвестувати в землю.

Тепер, якщо повернутись до економічної ситуації, скажіть, будь ласка, а скільки сьогодні в Україні буде коштувати гектар замінованої землі, наприклад, у Сумській області? Скільки треба буде вкласти інвестицій, щоб розмінувати та повернути ці ділянки, ці паї.

Я підкреслюю, що паї - це ж пенсіонери колись одержали ріллю, й одержували орендну плату. Тепер ця земля замінована. За два роки там на значних територіях паїв уже виріс ліс. Треба розуміти, що це ж Полісся - Київщина, Чернігівщина, Сумщина.

У нас державі ще треба розібратися з пріоритетністю, як ми будемо розміновувати ці землі. Чи нам треба спершу південь звільнений, напр. Миколаївщину, спершу розміновувати чи північ (Чернігівщина, Сумщина, Київщина і т.д.). Як це як виміряти?

Яка буде соціально-економічна відповідальність? Той пенсіонер уже може не надіятись, що він буде одержувати орендну плату, бо земля, по-перше, замінована та виведена з активного використання, а по-друге, виросте ліс, і вона в черзі розмінування опуститься на останнє місце пріоритетності згідно з чинним законодавством.

За оцінками, сьогодні в Україні прибл. 176 тис. кв. км замінованих, окупованих і забруднених вибухонебезпечними пристроями землі. Якщо навіть десь половина з них - це землі с.-г. призначення, то це 8,5 - 9 млн га. Але ці території ще не звільнені. Запоріжжя ще не звільнене - скільки ще додасться мінувань, Херсонщина, Луганськ, де вся північна частина - це аграрна.

Є оцінки середньосвітових темпів розмінування за вже наявним досвідом людства. Якщо ми будемо розміновувати середньосвітовими темпами, нам тільки щоб розмінувати Запорізьку область, ту, що сьогодні частково окупована, станом на сьогодні, треба 30 років.

Але ж вона ще не звільнена, поки ми її звільнимо, ті ж люди, які ведуть неконвенційну війну, будуть мінувати за "лінією Суровікіна", а потім далі й далі.

Тож, ми не знаємо, як швидко це все буде відбуватися, тому мені здається завчасно і не дуже коректно говорити сьогодні, що треба автоматично згідно з прийнятим до війни законом впроваджувати другу фазу, а потім ще трошки пройде часу, і третю фазу - іноземців допускати.

В українців є така не дуже весела приказка: "Коли хата горить, ціну на ікони не обговорюють".

І треба ж уточнювати, чи допускаються до придбання юридичні особи тільки ті, що агробізнесом займались, чи не лише. А право перевідступу корпоративного права враховано в Україні, чи ні, чи ми не допустимо тим самим автоматично іноземців. Існує там ряд питань, і ці всі питання нам треба активізувати та задавати.

Я хочу сказати, що ці питання - це не питання сьогодення, ніби вони ось тут вирішаться, і ми всі проблеми зняли. Це питання, які стають уже середньострокового та стратегічного значення, нам ці питання потрібно було почати переглядати 25 лютого 2022 року.

Оці всі питання: що ми будемо вирощувати й експортувати в умовах блокування портів, як ми будемо себе поводити в рамках євроінтеграції з земельними питаннями. Адже, якщо ми з першого січня відтерміновуємо впровадження другої фази ринку землі, то в Європі це сприймуть, як крок назад, розумієте, не всі ж там політики розуміють, що у нас війна, які масштаби. І цих питань стратегічних не розглянуто досить багато, і до них потрібно було б повертатися", - зауважив ген. директор УАК Павло Коваль.

Дмитро Костюк, голова підкомітету з питань соціальної політики агропромислового комплексу, розвитку сільських територій, науки й освіти Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики навів ряд аргументів "за" і "проти" продовження відкриття ринку землі. Крім того, він сказав, що аграрні асоціації чомусь пізно почали про це говорити - аж під кінець року, коли другий етап ось-ось запрацює.

Присутні у студії представники асоціацій абсолютно не погодилися з останнім. За їхніми словами, аграрії просили розглянути дане питання в аграрному комітеті ще з червня, однак їхні пропозиції ігнорувалися, допоки у грудні не була підписана петиція, і президент не звернув увагу на це питання та не посприяв тому, щоби прем'єр-міністр втрутився в цю ситуацію та воно вирішилося більш активно в інтересах України й українців.

Павло Коваль також нагадав, що ще до петицій і до прес-конференції Українська аграрна конфедерація 8 вересня звернулась у Верховну Раду з проханням до голови комітету і до голови Верховної Ради переглянути необхідність запровадження другої фази ринку землі під час війни.

Крім того, гендиректор УАК додав, що аграрний комітет проходить здебільшого в закритому режимі.

"Мені здається не дуже коректно було б деякі аргументи з боку Дмитра наводити, вони трошечки довоєнні. Закон був написаний не під воєнні реалії. Зараз Україна входить у перелік країн, де найбільше замінованої й окупованої землі. 30% аграрних підприємств за 2022-й рік пішли з ринку. Ті підприємства вже не зможуть реалізувати своє право на купівлю землі, їх уже нема. Їх або війна фізично знищила чи економічна неспроможність знищила, і вони пішли з ринку. І це ще за 2023-й рік не оцінено, як ми його закінчили. У минулому році вся галузь була збиткова, очевидно, що в цьому році ситуація буде не набагато кращою.

Проблема фінансування аграріїв

Один із присутніх учасників дискусії поставив ще одне слушне запитання: "Якщо говорити не про продаж, а про купівлю землі, чи може садівник, фермер з якогось села купити собі 50 га для того, щоб цей сад дійсно працював, наприклад. Чи є в нього така купівельна спроможність? Ми всі бачимо, які надприбутки сьогодні отримують банки, але чомусь ми забуваємо, що банки сьогодні не дають кредити під заставу цієї землі людині, яка хоче її купити".

Нардеп Дмитро Костюк відповів на це так: "В Україні, в принципі, бідне населення. Але вперше за історію незалежної України ми зробили максимальні можливості за рахунок запровадження кредитів 5-7-9. По-моєму, більша частина всіх коштів, які були видані по цій програмі, видані саме аграріям".

Запрошені гості у студії не погодилися і з цим аргументом народного депутата. Адже, за їхніми словами, не все так красиво виглядає, як розповідають у новинах. Насправді ж аграрії часто платять більше 13% по цих кредитних програмах.

За ці два роки багато хто вже використав ліміти кредитування, та вже не може ними користуватися. Отже, їм треба переходити на загальну систему кредитування, де відсоткова ставка вже більше 20%. І це в умовах такої дорогої та непередбачуваної логістики.

Тому, щоб підтримати агросектор, ці ліміти з 90 млн потрібно збільшувати хоча б до 150 млн.

І це вже не кажучи про те, що ці кредити, видані аграріям, часто використовуються на перекредитування тих кредитів, які вони брали раніше. Але вони вже дорожчі. Тобто зараз навіть великому агробізнесу катастрофічно не вистачає обігових коштів, не кажучи вже про пошук коштів на купівлю землі.

Павло Коваль додав: "А чому ми не обговорюємо питання фінансування бізнесу? Дивіться, за останній рік банківська система України одержала надприбутки рекордні, історичні. Тож виходить, що кошти з Нацбанку в банки, з банків в Нацбанк по малому колу проходять. Вони не заходять в бізнес, ми не кредитуємо бізнес. І коли ми запитуємо банкірів, представників Нацбанку і фінансовий комітет Верховної Ради, в чому справа, вони кажуть - високі ризики. Банкір також має свої обмеження та рахує свої обов'язкові резерви, запаси там і таке інше. Йому економічно вигідніше через ОВДП прокрутити гроші, заробити прибутки, та свій прибуток і надприбуток віддати в бюджет, як було прийнято рішення оподаткувати на 50% надприбутки. Це було зроблено заднім числом, але це не стало системним рішенням.

А як все ж таки повернути кредитні кошти, щоб вони стали більш доступними для бізнесу. Я не говорю навіть для інвестицій в землю, це - одноразове велике вкладення, інвестиція в землю - це надовго, вона буде окуповуватись може 30 років, як у всьому світі заведено.

Навіть на операційну діяльність щороку фермерам недостатньо. От ми радіємо, зараз з'явилася в інформаційному просторі новина, що в цьому році 81,3 млн тонн зібрали зернових та олійних культур. Давайте знайдемо фермера в Україні, який щасливий цьому рекорду.

За результатами цього року у нас сьогодні на складах ще лежать неекспортовані ранні культури: пшениця, ріпак, ячмінь. Лежить кукурудза в рукавах у бруді та не експортується через проблеми з логістикою й інші там проблеми, що спричинені війною.

Ми не говоримо про те, що є ключові нагальні питання, як нам розблокувати порти.

Так, з 8 серпня у нас тимчасовий морський коридор запрацював, ним 10 млн т пройшло, з них майже 7 млн т - це аграрна продукція. Це нормальне таке рішення було після того, як росія вийшла із зернової угоди.

Але це не вирішує проблему в цілому. У нас на внутрішньому ринку ціни на агропродукцію другий рік поспіль падають, а матеріальні ресурси, щоб її виробити, другий рік поспіль зростають. Ми чотири посівні відсіялись із 40-процентним, у кращому випадку, використанням міндобрив.

Так довго це тривати не може, ми накопичуємо проблему, яка аукнеться у найближчій перспективі. І ми ще не знаємо скільки війна буде. Не можна так не системно до цього відноситись. І в нас новий шок з'являється: а давайте будемо продавати землю в умовах війни юридичним особам по 10 000 га. Так ми ж не вирішили інші нагальні питання.

Я ще можу продовжити цей ряд проблем. У нас у цьому році 22,5 млн тонн пшениці, але майже 40% - це несортова пшениця, а першого класу - нуль. У нас тільки другий, третій і четвертий клас пшениці залишився. А ми говоримо, мов давайте землю продавати. Так ми не знаємо, як довго триватиме війна, от в чому питання. Давайте не поспішати із соціально значущими подразливими питаннями".

Читайте також: Менше пшениці, більше нішевих культур: як блокада експорту змінює український агросектор і чого чекати у новому році

ІЦ УАК за матеріалами Ukraine World News

agroconf.org