Аграрний тиждень. Україна
» » Реалії й резерви цукровиробництва
» » Реалії й резерви цукровиробництва

    Реалії й резерви цукровиробництва


    Реалії й резерви цукровиробництваМи розраховуємо, що Росія купуватиме в нас «зайвий» цукор, але ж тамтешні сільгоспвиробники вже на 29 ц/га обігнали українських колег в середній урожайності цукрових буряків. Більш того, в Ставропольському краї РФ, де умови й ґрунти схожі на українські, в середньому збирають по 53,2 т солодких коренів з гектара. Порівняйте із середнім показником по Україні – 36,3 т/га…

    Ось під таким холодним душем опинилися деякі учасники Міжнародної науково-практичної конференції, яка відбулася в Національному університеті харчових технологій (НУХТ) і присвячена була цукробуряковому виробництву. Вже по завершенні форуму ми запитали в авторитетного фахівця, завідуючої технологічним відділом ТОВ «I.C.K. Інжиніринг» Людмили Литвиновської, з чим пов’язане таке відставання від Росії у вирощуванні цукрових буряків, і почули: «Українські аграрії явно програють північним сусідам в техніко-технологічному забезпеченні вирощування солодких коренів. Російські колеги по цеху дійсно відчувають реальну підтримку на державному рівні й можуть собі дозволити технічну модернізацію. Нашим же виробникам найчастіше доводиться «варитися у власному соку». 

    Та попри все, ми не лише вдосталь насолодилися власним цукром, а й «перевиробили» майже півмільйона тонн. Сподівалися, що Росія «по-братськи» виручить й придбає в нас більшу частину «зайвого», але виявилося, що північний сусід поставив собі за мету самозабезпечитися. І все до цього йде. Зростає там урожайність. Відкриваються нові цукрозаводи.

    Але Україна не збирається здавати свої «солодкі» позиції. Відчувалося, що учасники конференції готові активніше працювати над ефективним розвитком вітчизняного цукробурякового виробництва. Про це яскраво свідчив власне інтерес до форуму. У просторій аудиторії НУХТ, де відбувався захід, не вистачало місця для всіх охочих, кількість яких перевалила за дві сотні.

    Принагідно, голова правління НАЦУ «Укрцукор», кандидат економічних наук Микола Ярчук повідомив, що зібрання фахівців привабило не лише іменитих виробників і науковців із сусідніх Білорусі, Польщі, Росії, а й представників ділових кіл Італії та делегатів країн Близького Сходу й Середньої Азії. Хтось приїхав досвідом поділитися, хтось нові технології та обладнання пропонував, хтось цікавився можливістю придбати український білий цукор чи цукор-сирець.

    Микола Ярчук детально розповів про підсумки роботи та перспективи цукробурякової галузі України, окремо зазначивши важливість біоенергетичного напряму, який, на його переконання, може стати «національною ідеєю нової ери українського цукробурякового виробництва». Що ж до ринків збуту нашого цукру, то директор Департаменту продовольства Мінагрополітики Олександр Куць зазначив, що триває робота над диверсифікацією. І є позитивні тенденції. За його словами, жвавий інтерес до українського білого цукру виявляють країни Близького Сходу, зокрема Об’єднані Арабські Емірати. Серед резервів галузі називався й експорт українського цукру-сирцю, що має попит на зовнішніх ринках, і виробництво якого маловитратне у порівнянні з білим солодким продуктом.  

    Можна довго розмірковувати над перспективами й резервами вітчизняного цукробурякового виробництва. Але й генерувати, й впроваджувати ідеї мають високоосвічені фахівці. А їх у вітчизняній солодкій галузі бракує. Так, завідувач кафедри технології цукру та підготовки води НУХТ, професор Володимир Логвин з болем констатував, що майже третина головних технологів, які працюють на українських цукрозаводах, досягли пенсійного віку, а кожен восьмий представник цієї посади не має профільної освіти.

    Говорили на конференції і про такий недооцінений резерв як підвищення технологічності сировини. Завдяки цьому фактору можна значно зменшити зайві витрати на виробництво цукру і збільшити вихід готового продукту, не змінюючи площі посівів. Простіше кажучи, можна доставити на завод так званий напівзелений або уражений хворобами цукровий буряк. Витратити тонни пального на його перевезення, море води на його миття, тисячі гігакалорій енергії на процес цукроваріння. Відтак отримаємо кінцевий продукт із золотою ціною. А можна, завдяки співпраці з ТОВ « І.С.К. Інжиніринг», на тій же ділянці виростити здорові коренеплоди вищого ґатунку, які відрізнятимуться найкращою цукристістю та якісними показниками. Таким чином виробник зможе одразу спіймати двох зайців: і нічого зайвого не вкласти, і прибуток значно збільшити. Учасникам конференції пощастило більше дізнатися про секрети економного вирощування високоякісних солодких коренів із доповіді завідуючої технологічним відділом «І.С.К. Інжиніринг» Людмили Литвиновської. Доступ до цих секретів мають і читачі «Аграрного тижня. Україна» на наступній сторінці.     

                                                                                 Володимир ШАПОВАЛОВ





    Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Реалії й резерви цукровиробництва


Реалії й резерви цукровиробництваМи розраховуємо, що Росія купуватиме в нас «зайвий» цукор, але ж тамтешні сільгоспвиробники вже на 29 ц/га обігнали українських колег в середній урожайності цукрових буряків. Більш того, в Ставропольському краї РФ, де умови й ґрунти схожі на українські, в середньому збирають по 53,2 т солодких коренів з гектара. Порівняйте із середнім показником по Україні – 36,3 т/га…

Ось під таким холодним душем опинилися деякі учасники Міжнародної науково-практичної конференції, яка відбулася в Національному університеті харчових технологій (НУХТ) і присвячена була цукробуряковому виробництву. Вже по завершенні форуму ми запитали в авторитетного фахівця, завідуючої технологічним відділом ТОВ «I.C.K. Інжиніринг» Людмили Литвиновської, з чим пов’язане таке відставання від Росії у вирощуванні цукрових буряків, і почули: «Українські аграрії явно програють північним сусідам в техніко-технологічному забезпеченні вирощування солодких коренів. Російські колеги по цеху дійсно відчувають реальну підтримку на державному рівні й можуть собі дозволити технічну модернізацію. Нашим же виробникам найчастіше доводиться «варитися у власному соку». 

Та попри все, ми не лише вдосталь насолодилися власним цукром, а й «перевиробили» майже півмільйона тонн. Сподівалися, що Росія «по-братськи» виручить й придбає в нас більшу частину «зайвого», але виявилося, що північний сусід поставив собі за мету самозабезпечитися. І все до цього йде. Зростає там урожайність. Відкриваються нові цукрозаводи.

Але Україна не збирається здавати свої «солодкі» позиції. Відчувалося, що учасники конференції готові активніше працювати над ефективним розвитком вітчизняного цукробурякового виробництва. Про це яскраво свідчив власне інтерес до форуму. У просторій аудиторії НУХТ, де відбувався захід, не вистачало місця для всіх охочих, кількість яких перевалила за дві сотні.

Принагідно, голова правління НАЦУ «Укрцукор», кандидат економічних наук Микола Ярчук повідомив, що зібрання фахівців привабило не лише іменитих виробників і науковців із сусідніх Білорусі, Польщі, Росії, а й представників ділових кіл Італії та делегатів країн Близького Сходу й Середньої Азії. Хтось приїхав досвідом поділитися, хтось нові технології та обладнання пропонував, хтось цікавився можливістю придбати український білий цукор чи цукор-сирець.

Микола Ярчук детально розповів про підсумки роботи та перспективи цукробурякової галузі України, окремо зазначивши важливість біоенергетичного напряму, який, на його переконання, може стати «національною ідеєю нової ери українського цукробурякового виробництва». Що ж до ринків збуту нашого цукру, то директор Департаменту продовольства Мінагрополітики Олександр Куць зазначив, що триває робота над диверсифікацією. І є позитивні тенденції. За його словами, жвавий інтерес до українського білого цукру виявляють країни Близького Сходу, зокрема Об’єднані Арабські Емірати. Серед резервів галузі називався й експорт українського цукру-сирцю, що має попит на зовнішніх ринках, і виробництво якого маловитратне у порівнянні з білим солодким продуктом.  

Можна довго розмірковувати над перспективами й резервами вітчизняного цукробурякового виробництва. Але й генерувати, й впроваджувати ідеї мають високоосвічені фахівці. А їх у вітчизняній солодкій галузі бракує. Так, завідувач кафедри технології цукру та підготовки води НУХТ, професор Володимир Логвин з болем констатував, що майже третина головних технологів, які працюють на українських цукрозаводах, досягли пенсійного віку, а кожен восьмий представник цієї посади не має профільної освіти.

Говорили на конференції і про такий недооцінений резерв як підвищення технологічності сировини. Завдяки цьому фактору можна значно зменшити зайві витрати на виробництво цукру і збільшити вихід готового продукту, не змінюючи площі посівів. Простіше кажучи, можна доставити на завод так званий напівзелений або уражений хворобами цукровий буряк. Витратити тонни пального на його перевезення, море води на його миття, тисячі гігакалорій енергії на процес цукроваріння. Відтак отримаємо кінцевий продукт із золотою ціною. А можна, завдяки співпраці з ТОВ « І.С.К. Інжиніринг», на тій же ділянці виростити здорові коренеплоди вищого ґатунку, які відрізнятимуться найкращою цукристістю та якісними показниками. Таким чином виробник зможе одразу спіймати двох зайців: і нічого зайвого не вкласти, і прибуток значно збільшити. Учасникам конференції пощастило більше дізнатися про секрети економного вирощування високоякісних солодких коренів із доповіді завідуючої технологічним відділом «І.С.К. Інжиніринг» Людмили Литвиновської. Доступ до цих секретів мають і читачі «Аграрного тижня. Україна» на наступній сторінці.     

                                                                             Володимир ШАПОВАЛОВ





Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.