Кордон… об’єднує

13 April, Розділ Новини, переглядів 2 542

Саме громади, що проживають на прикордонних територіях, є і будуть справжніми народними дипломатами, котрі, незважаючи на жодні політичні торнадо чи економічні цунамі, спілкуються між собою насамперед мовою власних сердець.

Свідченням тому – й офіційна угода про співпрацю між Рівненською та Брестською областями, яка, зважаючи на нові економічні реалії, вже, так би мовити, потребує модернізації. Аби побачити ці реалії та презентувати власні економічні можливості, у Брестській області побувала офіційна делегація Рівненщини на чолі з головою ОДА Василем Берташем.

«Вчився працювати у Плютинського…»

Головний акцент – на співпрацю в агросекторі, на нові технології та на спрощений перетин кордону для жителів прикордонних районів Рівненщини – Рокитнівського, Дубровицького, Зарічненського.

- В Україні справедливо кажуть: «Найближчий родич – сусід». Наші області надзвичайно подібні і за географією, й за адміністративно-територіальним поділом (і у Брестській, і в Рівненській областях – по 16 районів), і за кліматичними умовами, - каже Василь Берташ. – Тому, як мовиться, сам Бог велів нам співпрацювати з таким сусідом.

Перша зупинка – СВК «Остромечево» - багатопрофільне потужне господарство, яке очолює іменитий господар, голова ради колгоспів Білорусі Олексій Скакун. Свого часу він, ще молодий і недосвідчений, приїздив учитися господарювати на землі до академіка української ниви Володимира Плютинського у село Зоря Рівненського району. Пізніше – радо ділився своїми напрацюваннями з Кордон… об’єднує Плютинським. Нині ж свято береже світлу пам’ять про українського Вчителя і ділиться досвідом із молодими рівненськими керівниками-аграрниками.

У «Остромечево» – 10 тис. га землі, 14 тис. голів худоби, річні надої сягають 8 тис. літрів на корову. Щодня тут здають по 46 тонн молока! Причому, майже все воно – екстра-класу: відтак, і закупівельна ціна доволі висока. Головний прибуток (63%) господарство отримує від тваринництва, хоча, зрозуміло, культивує комплексний підхід до розвитку АПК: тут потужно розвивається рослинництво, садівництво (із 300 га саду торік зібрали 5 тис. т яблук), мають своє звірогосподарство (поголів’я лише племінних норок - 9 тис. голів!) і власну переробку (тут і шуби та шапки шиють, і вино виготовляють, і яблучні чіпси аж до Америки експортують).

- Рентабельність нашого тваринництва 77%, м’ясного скотарства – 53, молочного – цілих 80, а садівництва – скільки б ви думали? – 230 відсотків! – не приховує позитивних емоцій Олексій Скакун. - Недаремно ж лише в нашому, Брестському районі, 1200 гектарів садів. Яблука експортуємо насамперед до Росії, решту переробляємо на вино, на чіпси – ось нещодавно встановили лінію з їх виготовлення. Словом, працюємо за замкненим циклом: усе, що виростили, намагаємося переробити.

Підтримку садівництву й, відповідно, будівництву фрукто- та овочесховищ у 2012-2013 роках гарантує й український уряд: йдеться про стовідсоткові безпроцентні позики для тих, хто готовий зайнятися цією справою.

Кордон… об’єднує - Лише в «Остромечево» щороку вирощують близько 30 тис. штук елітних саджанців – тож ми вели мову про закупівлю тих сортів, які, за рекомендаціями аграрної науки, підійдуть для нашої зони, - розставляє перші акценти Василь Берташ. – А сусіди, звісно ж, не відмовляються нам допомогти.

- Що ж стосується такої животрепетної й актуальної теми як ціна на молоко, то в білорусів вона значно вища. Але ж і молоко там якісніше завдяки модернізації обладнання на молочнотоварних комплексах, - продовжує заступник голови обласної ради Олександр Чуприна. - Рівненщина зверталася до Кабінету Міністрів з проханням, аби держава зафіксувала нижню планку ціни на молоко, що закуповується від населення, хоча б на рівні 2,5 гривні. Якщо це буде зроблено, ви побачите, якими темпами зростатиме в нас поголів’я ВРХ, скільки, відповідно, з’явиться нових робочих місць на селі. І вже є доручення Прем’єр-міністра Миколи Азарова профільному міністру Миколі Присяжнюку щодо врегулювання цього питання. Крім того, у першому читанні прийнятий Закон України «Про сільськогосподарські кооперативи», який розширить можливості наших селян-виробників.

Довідково. Обсяг торговельних операцій між Рівненщиною та Брестською областю Білорусі торік становив $43 мільйонів. Ця цифра не задовольняє жодну зі сторін: обсяги експорту-імпорту мають зростати. Для цього вивчається можливість створення спільних підприємств, зокрема, з переробки дикорослих плодів та ягід. Триває детальний аналіз сировинної бази, логістики та ринків збуту.

Кордон… об’єднує Друга зупинка – СВК «Комаровка» того ж таки Брестського району, де, крім тваринництва, потужно розвивають ще й птахівництво: у рік реалізують 6,5 тис. т м’яса птиці. Саме птахівництво приносить цьому крупному господарству 64% всіх прибутків.

- Але наші кури їдять українське зерно – свого не вистачає, - каже директор господарства Василь Прокопович. – Мабуть, тому вони такі прибуткові.

Втім, якщо без жартів, то білорусам прибутково господарювати в АПК значно простіше, ніж українцям.

По-перше, принципово відрізняється структура агровиробництва. Якщо у Брестській області (як, зрештою, і в усій Білорусі) розвиваються потужні агрогосподарства, які тримають на собі й усю соціальну сферу, то в нас головним виробником продукції на внутрішньому ринку є фермери та приватні селянські господарства. Відтак, у населення на Рівненщині утримується майже 100 тис. корів, тоді як у Брестській області – не більше 6 тисяч: у цьому просто немає потреби.

По-друге, кардинально відрізняються умови господарювання на селі: в Білорусі газ для сільгоспвиробників коштує $278 за тисячу кубометрів (для населення - $33), бензин на рівні 6,6 грн./л, а фіксований сільгоспподаток становить 6% від обсягів виробленої та реалізованої продукції.

І, нарешті, третє – хоча за важливістю, вочевидь, перше. У попередніх 5-6 років підтримка АПК була в Білорусі державним пріоритетом: безвідсоткові кредити на 20-40 років або ж під символічні 2-4% дозволили цілком модернізувати галузь: оновити технічний парк, збудувати сучасні молочнотоварні комплекси та сховища. Сама ж держава за цей час модернізувала виробництво власної агротехніки.

Кордон… об’єднує А тепер дещо змінила стратегію й тактику, звузивши пільги для АПК, який, втім, уже міцно стоїть на власних ногах і може інвестувати у свій же розвиток. За попередні роки, кажуть білоруські аграрії, не наростив м’язи хіба що ледачий.

- Лише в Брестській області за 5 років створено 200 сучасних агромістечок, до речі, всі газифіковані, - каже перший заступник голови облвиконкому Михайло Юхимук. – У кожному з них є сучасне житло для спеціалістів, так звані президентські будиночки, зведені за спеціальною програмою: господарства отримали на це від держави безвідсоткові кредитні ресурси. Якщо молоді спеціалісти відпрацюють у господарстві 10 років, вони матимуть право на приватизацію цього житла за залишковою вартістю. В агромістечках є всі умови для повноцінного відпочинку: сучасні тренувальні зали з ігрових видів спорту, штучні футбольні поля, басейни. Приміром, до цього, що в Комаровці, радо приїздять поплавати українці, які проживають на прикордонних територіях: година перебування в басейні коштує менше долара – близько 7 гривень. А поруч – сучасний готель.

До слова, Комаровка - мала батьківщина першого білоруського космонавта Петра Климука, який хоч і живе в Москві, та частенько навідується сюди. І неодмінно заходить до музею космонавтики, що створений у місцевій школі і є, по суті, єдиним у державі професійним музеєм такого профілю.

До розвитку музейної справи (як, власне, й до спорту) тут особливе, тремтливе й високопрофесійне ставлення. Той, хто бував у Брестській фортеці в шкільні чи студентські роки, сьогодні не впізнає її: сучасний європейський музейний комплекс щодня приймає по кілька іноземних делегацій. І свято береже пам’ять про своїх героїчних захисників, серед яких чимало українців. 26 квітня Брестській фортеці виповнюється 170 років.

Довідково. На території Брестської області діє вільна економічна зона «Брест», де працює понад 500 суб’єктів господарювання з іноземним капіталом. Це найпотужніша з усіх білоруських вільних економічних зон. Експорт із ВЕЗ «Брест» становить 25-26%. В Україну (зокрема, й на Рівненщину) експортуються переважно продукти харчування, елітні молочні нетелі, нафтопродукти та каучук. Від нас білоруси імпортують цемент, олію, скловироби, продукти деревопереробки - плити ДВП та ДСП. Утім, співпраця має всі шанси перейти на рівень експорту ідей. Зокрема, Василь Берташ поділився досвідом використання альтернативних місцевих видів палива: адже лісистість обох областей - на рівні 40%. На Рівненщині цими видами палива замінили вже майже 15% енергоресурсів і, відповідно, залучили в модернізацію тепломереж за Кіотським протоколом $4 млн., в Брестській області над цими питаннями всерйоз не задумувались. І, як визнали перші керівники, даремно. Адже імпортний газ – ресурс, що не відновлюється…

«Увага! Державний кордон!»

Табличок із такими написами (щоправда, російською) вздовж українсько-білоруського кордону можна побачити чимало. Втім, мало хто з жителів Рівненського Полісся (до 90% яких ідентифікують себе як білоруси) на них зважає. Йшли собі люди чи то в гості до родичів, чи дрова заготовляти, чи гриби та ягоди збирати. І автоматично потрапляли до числа порушників державного кордону. Бо офіційних пунктів спрощеного переходу нещодавно було лише два – і це на 200 км кордону! Голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ торік зініціював відкриття ще двох, що знайшло своє втілення у протоколі між Держприкордонслужбою України та Державним прикордонним комітетом Республіки Білорусь.

Нині постала потреба пролонгувати дію згаданого протоколу та облаштувати ще один пункт спрощеного переходу – Будки-Кам’янські. Відтак, в Сарнах на Рівненщині відбулася зустріч керівників Рівненської та Брестської областей та прикордонників: протокол пролонговано, і тепер Рівненщина має 5 пунктів спрощеного перетину кордону з Брестською областю Білорусі. Саме так поступають найближчі родичі – сусіди, якщо хочуть жити у злагоді.

Інна ОМЕЛЯНЧУК