Учасники конференції обговорили специфіку галузевих механізмів відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок війни

15 November, Розділ Новини, переглядів 90

У Києві завершила роботу організована видавництвом «Юридична практика» III Конференція з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок війни. Програму заходу закривала третя сесія, присвячена галузевим особливостям механізму відшкодування шкоди, заподіяної Україні внаслідок збройної агресії рф. Модератором сесії став Валентин Загарія, віце-президент фонду судового фінансування VIZA GROUP.

Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації, представив план відновлення втрачених активів агропродовольчого сектору економіки України, що зазнав значних збитків унаслідок агресії росії. На думку пана Козаченка, основна частина фінансування відбудови повинна надходити з різних джерел, включаючи державні кошти України, міжнародні організації, донорів, а також приватні суб’єкти як з України, так і з-за кордону. Він наголосив на важливості суверенних гарантій України, які б допомогли залучати довгострокові кредитні ресурси на відбудову пошкоджених підприємств.

Спікер також підкреслив необхідність забезпечення компенсацій за втрати. Пропонується відшкодування залишкової вартості втрачених об’єктів, компенсація втраченої ринкової капіталізації, а також покриття витрат на розмінування територій, що будуть залучені до виробничої діяльності. Пан Козаченко зазначив: «Необхідно розробити систему, яка б дозволила повертати інвесторам втрачені активи або хоча б компенсувати їхню вартість до рівня, який існував до війни».

Ще однією важливою частиною плану є запровадження прозорого механізму управління та розподілу ресурсів для відновлення. Пан Козаченко наголосив на необхідності відкритого реєстру суб’єктів, які отримують допомогу, де фіксуватимуться обсяги та терміни виділення коштів і надання пільг.

Марія Костицька, член правління, голова арбітражної комісії ICC Ukraine, у своєму виступі окреслила сучасні підходи до обходу державного імунітету й ідентифікації активів рф задля забезпечення виконання українських судових рішень. Вона зробила акцент на необхідності розширення досліджень в юридичних інструментах, які дають змогу відшкодовувати збитки, спричинені військовою агресією. Під час свого виступу пані Костицька відзначила ключові перешкоди, зокрема судовий імунітет рф та ускладнення з ідентифікацією активів, що часто приховані в міжнародних трансакціях.

Спікер навела приклад правової доктрини «альтер его», що дозволяє розглядати деякі державні корпорації як продовження держави. Це стало важливим інструментом у практиці стягнення боргів у справі «Еферест-Естейт» проти рф, де активи «Промінвестбанку» були визнані такими, що належать державі. У своєму виступі вона підкреслила значення міжнародної практики, зокрема американських і європейських рішень, де подібні методи довели ефективність у подоланні імунітету для арешту активів, пов’язаних із державними органами чи корпораціями.

Також було обговорено перспективи визнання та виконання українських судових рішень у Європі, зокрема у Голландії, де нещодавнє рішення в справі «Славутич Інвест» стало значущим прецедентом. Голландський суд погодився на арешт активів російської компанії на підставі українського рішення, визнавши, що активи були втрачені через адміністративні, а не воєнні дії, що дозволило застосувати Гаазьку конвенцію для подальшого виконання цього рішення.

Також пані Костицька підкреслила важливість обрання юрисдикції для проведення екзекватури, тобто визнання та виконання рішень. Вона акцентувала, що найбільш сприятливими є ті юрисдикції, де існують потужні механізми арешту активів та інструменти примусу до виконання судових рішень. Сюди належать, зокрема, країни Балтії, Польща, США, Англія та Франція. Спікер зауважила, що такий підхід дає змогу ефективніше виконувати українські судові рішення щодо компенсації, а також стимулює країни приймати відповідні законодавчі акти на підтримку цих механізмів.

Експерт наголосила на необхідності підтримки національного законодавства, що регулює юрисдикційний імунітет, і подальшої розробки таких механізмів. Вона зазначила, що відсутність закону про юрисдикційні імунітети поки що компенсується практикою Верховного Суду, але прийняття цього закону спростить процедури визнання українських рішень за кордоном, що є критично важливим для ефективного відшкодування збитків українським позивачам.

Дмитро Мошенець, адвокат ADER HABER, детально розповів про перспективи та механізми відшкодування шкоди, заподіяної збройною агресією рф неплатоспроможним підприємствам. У своєму виступі він навів низку судових прецедентів, які демонструють сучасну практику розгляду таких справ в українських судах. Ключові судові справи:

банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь»: справа № 908/2252/22 розглядалась Господарським судом Запорізької області. Суд перебуває на стадії попереднього засідання та розгляду вимог кредиторів щодо розпоряджання майном підприємства;

банкрутство ПАТ «Алчевський коксохімічний завод»: справа № 913/720/20 (провадження № 913/442/23), рішення ухвалене Господарським судом Луганської області 12 лютого 2024 року. Суд дослідив збитки заводу внаслідок втрати майна й упущеної вигоди. Було визнано, що шкода, заподіяна російською агресією, не може бути компенсована через російські суди через імунітет рф;

справа ФГ «СЮ Жнива» проти рф і її афілійованих компаній: справа № 908/1100/22 (провадження № 908/1655/24) розглядалась Господарським судом Запорізької області 27 серпня 2024 року. Суд постановив стягнути солідарно з рф і пов’язаних з нею компаній, таких як «Газпром», 3,8 млрд грн як компенсацію за збитки, спричинені майну підприємства;

позов щодо втрати земельних ділянок: справа № 908/1955/22 (провадження № 908/956/23), рішення ухвалене Господарським судом Запорізької області 4 травня 2023 року. Суд визнав, що окупація частини Запорізької області позбавила позивача права власності на земельні ділянки, і зобов’язав рф компенсувати збитки;

позов ПАТ «Компанія «Райз» проти РФ: справа № 910/628/20 (провадження № 910/4685/24), рішення Господарського суду міста Києва від 5 липня 2024 року. Позивач вимагав відшкодування 1,1 млн грн за майнову шкоду, спричинену окупацією. Суд прийняв «деліктний виняток» щодо імунітету рф, дозволивши розгляд справи в українському суді.

Арсен Мілютін, заступник голови правління АТ «Ощадбанк», у своїй доповіді висвітлив складні питання визначення збитків банківської системи через втрати фінансових активів, пошкодження заставного майна та неможливість здійснювати операції в окупованих регіонах. З початку війни в «Ощадбанку» було створено внутрішню комісію, що займається постійною фіксацією втрат банку внаслідок бойових дій. Пан Мілютін наголосив, що для банків важливо об’єктивно оцінити збитки не лише від фізичної втрати активів, але й від знецінення заставного майна, яке хоча і не є власністю банку, але безпосередньо впливає на його бізнес.

Спікер виділив два основні підходи до оцінки втрат, визначені законодавством і Національною асоціацією банків. Зокрема, йдеться про постанову Кабінету Міністрів № 326 від 2022 року та методику оцінки збитків, розроблену спільно з Міністерством економіки і Фондом держмайна. Проте він зазначив, що ці документи поки що не дають чіткого механізму для розрахунку втрат бізнесу та фінансових збитків, що породжує дискусії серед банківських установ.

“Ощадбанк”, за словами пана Мілютіна, має досвід арбітражного спору у справі Криму, де йому вдалося довести масштаб збитків на суму понад 1,6 мільярда доларів. Цей прецедент дав банку змогу опиратися на міжнародні стандарти оцінки, визначені експертами Інституту дипломованих бухгалтерів Англії й Уельсу. Експертна оцінка включала втрати від знецінення активів, пошкодження основних засобів, а також втрати прибутків і гудвілу, що дає право банкам використовувати не лише національні методики, але й міжнародні стандарти.

Пан Мілютін також підкреслив необхідність переходу від фіксації збитків до активного застосування методик для оцінки втрат бізнесу і збитків. Завдяки цьому банки зможуть ефективніше оцінювати свої втрати, забезпечуючи юридичну основу для майбутнього відшкодування збитків і зміцнення своїх позицій у міжнародних правових спорах щодо компенсації через наслідки війни.

Віталій Мартинов, начальник відділу загального правового забезпечення департаменту з правових питань і взаємодії з державними органами ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», окреслив ситуацію щодо відшкодування збитків у металургійній галузі, зокрема тих, що пов’язані з війною. Він наголосив на масштабних втратах компанії та викликах, з якими доводиться стикатися підприємствам галузі.

За словами пана Мартинова, з початком війни виробництво чавуну та сталі на підприємстві скоротилося на 70-85%, що зумовлено не лише фізичними ушкодженнями потужностей, але й логістичними обмеженнями, економічною стагнацією європейських ринків, а також суттєвим зростанням витрат на електроенергію. За попередніми оцінками, загальні втрати «АрселорМіттал Кривий Ріг» у 2024 році через пошкодження інфраструктури становлять понад 50 мільйонів доларів США.

Спікер також детально розповів про алгоритм дій для фіксації збитків, зокрема проведення фото- та відеофіксації пошкодженого майна, складання актів комісійних оглядів за участі органів місцевого самоврядування та Національної поліції. Відзначено важливість документування причин, характеру та суті пошкоджень для забезпечення можливостей юридичного захисту в суді.

Крім того, пан Мартинов окреслив підходи до оцінки шкоди: аналітичну, стандартизовану та незалежну оцінку, а також проведення судових експертиз у межах кримінальних проваджень. Зазначено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» використовує позапланові інвентаризації та залучає суб’єктів оцінної діяльності для визначення збитків, що є необхідним етапом перед поданням позовів про відшкодування завданих збитків, зокрема до Європейського суду з прав людини.

Юрій Пшевлоцький, радник з юридичних питань ПрАТ «Київстар», присвятив свій виступ масштабним збиткам, яких зазнала галузь електронних комунікацій унаслідок війни. Він наголосив, що хоча комунікаційні послуги, на перший погляд, можуть здаватись нематеріальними, пошкодження та знищення їхньої матеріальної інфраструктури спричинило значні фінансові втрати. Проблематика оцінки цих збитків досить складна через відсутність специфічних методик для телекомунікаційного сектору, адже пошкоджено багато вузлових елементів мережі по всій території України, включно з тимчасово окупованими регіонами.

За словами пана Пшевлоцького, з початку війни компанія «Київстар» зазнала масових втрат інфраструктури, включаючи тисячі об’єктів зв’язку, зокрема базові станції. У квітні 2022 року компанія подала загальну заяву про злочини, пов’язані з цими пошкодженнями, на підставі якої було відкрито досудове розслідування, що триває і досі. Заяви компанії регулярно доповнюються новими епізодами руйнувань, і наразі справа охоплює близько 4 тисяч об’єктів. Однак складність цієї справи та значний обсяг доказів уповільнюють процес розслідування, що робить перспективу швидкого розв’язання малоймовірною.

Спікер також згадав про приклади, коли конкретні винуватці руйнувань були притягнуті до відповідальності. Одним із таких є справа російського пілота, який знищив об’єкти телекомунікаційної інфраструктури у Харківській області, за що його засудили, і навіть було стягнуто компенсацію на користь постраждалих операторів. Утім, після винесення вироку він був обміняний і повернувся до росії, що ускладнює виконання покарання.

Завершуючи виступ, пан Пшевлоцький підкреслив важливість підтримання безперебійного зв’язку як критичної інфраструктури, особливо під час війни. Компанія «Київстар» змушена не лише відновлювати зруйновані об’єкти, але й постійно підтримувати та захищати мережу від нових пошкоджень, що значно збільшує її витрати.

Доповідь Наталії Целовальніченко, голови правління БФ «Міжнародний рух за права потерпілих внаслідок російської агресії», автора та голови проекту «Юридичні Сили України», була присвячена темі «Право вимоги потерпілого про відшкодування шкоди до рф і її пособників як немайновий актив і перспективи його використання на практиці».

Наталія Целовальніченко сфокусувала увагу на інноваційному підході до відшкодування збитків через використання права вимоги як немайнового активу. Вона підкреслила, що право вимоги потерпілих до країни-агресора та її пособників може стати ефективним фінансовим інструментом у боротьбі за відшкодування збитків, завданих війною. Юридичні рішення, які закріплюють право на відшкодування, можна розглядати як активи, які можуть бути продані, передані чи використані в інтересах потерпілих осіб і підприємств.

За оцінками пані Целовальніченко, з урахуванням втрат національних багатств на окупованих територіях, прав вимоги територіальних громад, бізнесу й українського народу, консолідоване право вимоги України повинно становити суму понад 14 трлн доларів. Це включає потенційні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди кожному українцю в розмірі €35 тисяч, що в сумі може становити €1,295 трильйона.

Завершуючи сесію, пані Целовальніченко презентувала проект “Юридичні Сили України”, метою якого є створення загальнодоступного правового механізму для відшкодування збитків від агресії рф. Вона зазначила, що основним завданням проекту є формування консолідованого права вимоги українських громадян і бізнесу, яке може стати ліквідним активом на міжнародних ринках і слугувати інструментом для отримання компенсацій від агресора та його пособників. Це, на її думку, стане важливим кроком до відновлення справедливості й відшкодування заподіяної українському народові шкоди.

ІЦ УАК за матеріалами видавництва «Юридична практика»

agroconf.org