- Якщо позиція наших сусідів щодо імпорту агропродукції не зміниться, у жовтні-листопаді можуть бути проблеми зі складами – експерт
- На базі Української аграрної конфедерації ми запустили процедуру, якої в Україні ще не було - Павло Коваль
- Павло Коваль про збільшення податків на 1га с/г земель
- Нам не потрібно зациклюватись на євроринку, але це планка стандарту - Павло Коваль
- «Не все так добре, як того хотілося б» - Павло Коваль
Павло Коваль: Нам потрібно розуміти, хто наші партнери, союзники й опоненти, і як з ними себе поводити
Україна продовжує свій шлях до євроінтеграції, стикаючись із викликами не лише на внутрішньому, а й на зовнішньому фронті. Зокрема, у контексті аграрного сектору, одним із ключових питань стає позиція сусідніх країн, таких як Польща, яка виступає важливим партнером, але водночас демонструє стриманість щодо інтеграції України в європейський ринок.
Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль наголошує: Польща вибудовує свою переговорну стратегію, виходячи зі своїх економічних інтересів, зокрема у сфері аграрного виробництва. В умовах значної конкуренції польські фермери побоюються відкриття європейського ринку для України, адже сімейні ферми Польщі не готові конкурувати з масштабами українського агробізнесу.
Тож, Україні необхідно формувати пул союзників. Про це журналісту Українського радіо Олександру Куцаку у програмі "Колос. Аграрний дайджест" розповів генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль.
"Тут потрібно розуміти, що поляки дуже добре навчилися працювати в рамках визначених для них стратегій. І мені здається, вони готові превентивно свою переговорну позицію в такий спосіб (демонструвати, - ред.). Розуміючи, що Україна на шляху до набуття повноцінного членства в Європейському Союзі, і з 2025 року в Україні запускаються переговори по 6 кластерах, по 35 пріоритетах.
Ну, це звичайна процедура європейської інтеграції. Всі країни це пройшли, і поляки також свого часу її проходили. І вони чітко розуміють, чим сильнішими вони виїдуть і з кращими переговорними позиціями на майданчик перемовин таких, тим сильніше вони зможуть добитися і від Європейського Союзу, і від Брюсселя, і в прямих переговорах "Київ-Варшава" щодо аграрних, харчових, логістичних, інфраструктурних питань і таке інше.
Я думаю, що це в них зараз напрацьована стратегія в такий спосіб формувати переговорну позицію і готуватися до цих в'язких, складних переговорів. Чому вони так поступають, нібито декларуючи, що вони найближчі друзі, сусіди для України?
Так, вони сусіди, але вони оцінюють економічні можливості свої. Вони чітко розуміють, що після того, як вони дефрагментували свої земельні масиви, як вони в Конституції в себе записали (і в Україні навіть деякі фермери пропонують це записати, і це буде помилка для України, ми не повинні на це піти), що в Польщі аграрний устрій — фермерський, мається на увазі — сімейні, мікро- і малі ферми. Вони чітко розуміють, що з економічної точки зору вони не зможуть конкурувати з українським аграрним бізнесом.
Тому в отакий спосіб вони демонструють свою позицію польському вищому керівництву державному, брюссельському керівництву, європейській спільноті й Україні, що вони будуть налаштовані досить так обережно до прийняття України повноправним членом Європейського Союзу.
Маючи там в обробітку 12 млн га (а в Україні - 42), маючи там 2 мільйони дрібних фермерських господарств, які об'єднані в кооперативи, і маючи добрі дотації з європейського бюджету і з польського бюджету, вони дуже насторожено до цього відносяться. І вони чітко розуміють, що на ряді масових ринків, таких як: зерновиробництво й переробка, ягідництво, садівництво, українські масштаби для них - не під силу конкурувати.
В чому ця позиція? Підґрунтя криється не в політичних якихось там засадах, а скоріше — в економічних. Ми, коли рік-два назад були ці події з блокування, говорили, що там присутня політична складова, бо тут були вибори: були місцеві вибори в Польщі, були загальнонаціональні вибори в Польщі, були вибори в Євросоюз. А тепер оця політична складова, вона втрачає свою актуальність.
Але підґрунтям, звичайно, є "інтереси", "усвідомлена потреба", економічний інтерес, як вижити польському фермеру. До речі, в попередній кампанії блокування їм вдалося дещо з Брюсселю вибити. Я думаю, що вони надіються, що їм знову буде вдаватися.
На сьогоднішній день польський аграрний сектор займає серед європейських країн-членів Європейського Союзу дуже вагоме значення. Він підтягується до німецьких, французьких, італійських фермерів по обсягах, по рівню дотацій з розрахунку на один гектар чи на одну голову худоби і птиці, по експертних дотаціях, по озелененню і ландшафтному збереженню. Тобто вони дуже серйозно, стратегічно працюють в цьому напрямку.
І вони бояться, що інтеграція України може зашкодити їм в реалізації таких стратегічних їхніх планів.
З одного боку, це, якби, зрозуміло, з іншого боку, а яка наша політика щодо переговорів з рядом країн? Польща буде не єдина країна, яка буде поводити себе в отакий спосіб.
Політично це буде наш друг. Вони зацікавлені, щоб багато українців переїхали з України і залишились назавжди в Польщі. Їм дуже легко з українцями знайти спільну мову: релігія близька, мова схожа, слов’янські народи, ми дуже добре вмієм працювати: креативно, багато, важко — це їх усе влаштовує. Вони вже там знайшли місце для українських працівників і будуть ще знаходити, і будуть навіть конкурувати з іншими країнами за нашу дешеву робочу силу. Це адекватно, зрозуміло для них. Це не створюватиме в них ніяких субкультур, як, наприклад, коли араби можуть до них приїжджати чи представники інших народів бідних країн. А українці їх повністю влаштовують, і вони і цю політику в такий спосіб будуть вибудовувати.
І друге, нам потрібно розуміти, вони добре вміють шукати союзників для своєї політики. Згадайте попередні акції — вони домовилися зі східноєвропейськими країнами: Словаччина, Угорщина, Болгарія, Румунія, мали хороші контакти з французькими фермерами. Будуть спілкуватися з німецькими, шведськими, італійськими й іншими фермерами для того, щоб знайти собі союзників в організації таких переговорів, які би сприяли інтересам польських і європейських фермерів. І зовсім не бачать вони серед стратегічних планів, щоб сприятливі умови створити для українських фермерів.
Для них це конкуренція. І оцей останній захід, коли вони вийшли в Шегинях, на 48 год. закрили кордон, пропускали на вихід тільки з Польщі в Україну один автомобіль у годину, потім планомірно закрили, і залишили за собою право повернутися знову, і потім включили не один перехід, а більше, а потім будуть зі своїми партнерами по Євросоюзу зі словацькими, з угорськими знову спілкуватися з цього питання. Це треба очікувати.
І це повинно бути для нас одразу стратегічне бачення: як ми маєм на це реагувати? Які аргументи у нас повинні бути?
І найголовніше, ми в оцих переговорах можемо втратити ініціативу — ми будемо реагувати на їхні дії, а було б добре, якби ми превентивні заходи розробляли, щоб вони змушені були реагувати.
Але тут же крім аграрно-економічних, є й ще геополітичні такі загальноєвропейські політичні моменти щодо євроінтеграції України.
Тому це складніша така когнітивна задача для українського уряду і для керівництва аграрним сектором: як нам себе поводити і в яких ситуаціях.
Так би я от польський виклик оцінив.
Ми ж чітко розуміємо: в Україні зараз створено й розгорнуто 36 робочих груп з напрацювання переговорної позиції в рамках євроінтеграції.
Ми також... Я увійшов в одну із робочих груп: сільське господарство, розвиток сільських територій, 11-й пріоритет. Засідання ще не було, але ми очікуємо, що воно буде скликане, і там будуть обговорюватися й напрацьовуватися якісь рішення.
Але чи готова, скажімо, в аграрному секторі переговорна структура для реалізації наших якихось стратегічних бачень.
Чи є в міністерстві, чи можливо десь відокремлено від міністерства аналітична група, аналітичний блок? Хто аналізує ситуацію по кожній країні, у яких аспектах нам вести переговори? Хто здійснює постійний моніторинг: які там підписується з Європейським Союзом зони вільної торгівлі з якими країнами? Як це було підписано ось нещодавно з країнами Південної Америки, яка буде постачати багато продукції з Бразилії, з Аргентини і з інших країн тієї ж самої сої, цукру-сирцю, зернових, очевидно, можливо, м'ясо яловичини з Бразилії й іншої-іншої продукції.
От у цьому також польські фермери занепокоєні. Але оце своє занепокоєння вони демонструють у найслабшому місці — це блокувать український кордон, і в такий спосіб привертати увагу.
Я ще раз скажу: нам потрібно розуміти, і міністру нашому, і, можливо, вищому керівництву, яка наша стратегія поведінки на такі кроки наших друзів, партнерів і сусідів. Бо це не останній і не єдиний такий кейс, коли ми будемо реагувати на таку переговорну позицію наших сусідів.
І одразу ж виникає питання: яка наша переговорна позиція в розмові з Варшавою, з Парижем, з Берліном, з Брюсселем, з Мадридом і з іншими країнами? Де вона напрацьовується? Наскільки вона узгоджена? Наскільки вона консенсусна? Наскільки вона була прозорою в процесі обговорення з аграрною спільнотою, з експертним середовищем і таке інше?
Мені здається, що в поляків це продумано. Можливо, є якась внутрішньополітична гра в самій Польщі між політичними силами. Бо це велика європейська країна зі своїм політичним процесом. Це нормально.
Ми просто повинні не думати, що "ой які поляки — такі злі сусіди, і погані". І нам потрібно вибудовувати політику з відстоюванням своїх інтересів: економічних, аграрно-економічних, геополітичних. І при цьому залишатися у добросусідських стосунках.
Нам дуже цікава країна, з точки зору транзиту, потужностей і перспектив співпраці — Румунія. Як ми там спілкуємося, співпрацюємо? Ми з вами можемо ж не знати всієї "кухні переговорної" на рівні міністрів, прем'єрів, президентів. Ми тільки спостерігаємо зі сторони, але мені здається, що нам потрібно посилювати співпрацю з такою країною, як Румунія. Вони зробили ряд кроків назустріч, зокрема інфраструктурних, коли було важко.
Порт Констанца — це південний порт. Польща — це північні порти, вони менш цікаві. В Румунії вони будують автобани, перевалкові пункти, сухі порти зробили і з українськими, і європейськими інвестиціями.
Вони більш такі лояльні у співпраці. Нам і по обсягах, і економічно це цікаво також.
Нам потрібно розуміти, хто наші партнери, союзники й опоненти, і як з ними себе поводити.
І потрібно опрацьовувати пул союзників нам всередині зі старих європейських країн".
Читайте також: Втрати від блокування кордону будуть меншими, але це все одно боляче — Леонід Козаченко
ІЦ УАК за матеріалами Українського радіо
agroconf.org
