Сьогодні ми вітаємо всіх Воїнів, які захищають незалежність нашої Батьківщини, а також вшановуємо пам'ять загиблих героїв.
6 грудня, як і кожного дня, ми дякуємо бійцям, тилу, ветеранам, військовим медикам і всім, хто має відношення до Збройних сил і допомагає боротися з московською недонацією.
Наші солдати - це не роботи, це навіть часто не професійні військові у минулому, які змінили цивільну мирну професію, і поміняли своє комфортне життя на пекло. Вони тримають фронт, щоб орда не спустошила інші українські населені пункти.
Цивільним у відносно "мирних" містах і селах потрібно пам'ятати, якою ціною продовжується їхня рутина. І потрібно бути просто вдячними та небайдужими.
Потрібно ставити себе на місце військових і представити, що вони переживають: як то вперше вбити людину, коли ти ще вчора був кухарем, бухгалтером чи ІТ-працівником; бачити загибель побратимів, які можуть бути родичами, найкращими друзями, друзями дитинства чи просто хорошими людьми; бачити розстріли і катування полонених; чи як здичавілі домашні тварини їдять трупи загиблих. І це все часто без можливості поїсти чи прийняти душ.
Спробуйте поставити себе на місце військовослужбовця, який щоденно бачить пекло, приїжджає до Харкова, Одеси, Києва чи Львова, і бачить як влада розкрадає гроші на клумби, бруківку, барабани, бачить байдужість в очах цивільних...
І додамо, що ця війна - це не конфлікт 2 країн. Після початку повномасштабного вторгнення ми вже побачили сотні різних провокацій, втручань у вибори та внутрішньополітичне життя країн Європи, Азії, Африки, Америки, розгоряння воєнних конфліктів. Друзі росії, зокрема іран і кндр, не дають спокою і на інших континентах.
Тож, підсумуємо, що українські цивільні не мають права на байдужість, українська влада не має права на корупцію, а західні партнери не мають права на історичну помилку. Інакше може повторитися сценарій Другої світової: всім іншим українським, польським, німецьким, корейським і т.д. цивільним доведеться проміняти ранову каву у кав'ярні з круасаном, Буковелі, Мальдіви, квитки на Тейлор Свіфт — на амуніцію, бліндажі та зброю у руках.
А українським військовим бажаємо, щоб про них не забували близькі та цивільні, аби влада та військове керівництво схаменулося з "бізнесом під час чуми", і не забували, у кого зброя в руках.
Потрібно вистояти, перемогти і повернутися додому живими та здоровими!
Аграрна спільнота допомагатиме вам і надалі!
Колектив УАК
agroconf.org