
Адаптація до стандартів Європейського Союзу у сфері засобів захисту рослин може коштувати агросектору до 20% врожаю та щонайменше $2 млрд на рік. Водночас перехід вже триває: Україна поетапно гармонізує законодавство, впроваджує інтегрований захист рослин і закладає інструменти підтримки фермерів.
Про це в інтерв’ю Delo.ua розповів заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький.
[b]Агросектор на шляху до ЄС: нові правила, витрати і трансформація ринку [/b]Ви заявляли про адаптацію до норм ЄС до 2028 року. Які конкретні KPI уряд ставить на 2026–2027 роки?
- Наразі фіналізованих KPI у публічному доступі ще немає. Україна вже отримала попередні бенчмарки від ЄС і зараз опрацьовує їх разом із Європейською комісією.
Після погодження саме ці бенчмарки стануть основою для формування конкретних показників ефективності на 2026–2027 роки.
Йдеться передусім про: імплементацію законодавства у сферах ЗЗР (засобів захисту рослин), безпечності харчових продуктів і благополуччя тварин, запуск і функціонування необхідних систем контролю та сертифікації та адаптацію агровиробників до вимог європейського ринку.
Також одним із ключових напрямів є створення інтегрованої системи адміністрування та контролю IACS. Ідеться про базову цифрову інфраструктуру, без якої неможливо повноцінно адмініструвати аграрну підтримку за принципами Спільної аграрної політики ЄС. Урядовий план передбачає, що вже у 2026 році 80% державної підтримки мають надаватися через Державний аграрний реєстр, має бути підготовлена організаційна модель Виплатної агенції, а до кінця 2026 року створена IACS як підсистема ДАР.
Фактично IACS має об’єднати земельний компонент через LPIS, реєстри тварин, геомоніторинг, перевірку відповідності умовам підтримки та контроль за виплатами. Це важливо не лише для прозорості державної допомоги, а й для сумісності української системи з європейськими правилами контролю, аудиту та звітності
Тобто у 2026–2027 роках ключове завдання, не просто задекларувати KPI, а синхронізувати їх із вимогами ЄС, щоб вони були взаємно визнані і працювали на інтеграцію до єдиного ринку.
Засоби захисту рослин (ЗЗР): як українські аграрії адаптуються до жорстких європейських вимог щодо використання пестицидів та агрохімікатів?
- Адаптація до вимог ЄС у сфері засобів захисту рослин уже відбувається і має системний характер. Йдеться не просто про заміну окремих препаратів, а про перехід до нової моделі регулювання – на основі оцінки ризиків для людини, довкілля та сталого розвитку.
Ми гармонізуємо законодавство з ЄС, впроваджуємо інтегрований захист рослин і скорочуємо використання найризикованіших речовин. Контроль за ЗЗР посилюється.
Для аграріїв це означає зміну технологій виробництва: більше уваги до агрономії, точності застосування препаратів, використання альтернативних рішень і планування сівозмін.
Водночас ми розуміємо економічні виклики такого переходу. За оцінками, зміни можуть вплинути на близько 40% посівних площ і призвести до тимчасового зниження врожайності в середньому до 20%, із потенційними втратами не менше $2 млрд на рік.
Саме тому адаптація відбувається поетапно. Як і в ЄС, ми закладаємо механізми підтримки фермерів, щоб компенсувати частину витрат і зробити цей перехід керованим.
Ключове – перехід до ефективної та технологічної моделі агровиробництва, що відкриває українським виробникам повний доступ до ринку ЄС.
Які саме діючі речовини будуть заборонені першими, і чи є вже публічний roadmap для аграріїв? За оцінками ринку, витрати на ЗЗР можуть зрости на 70–150 €/га. Які реальні цифри бачить міністерство?
- На сьогодні ми не формуємо окремий "шорт-лист" речовин, які будуть заборонені першими. Україна рухається за європейською логікою: з ринку поступово виводяться ті діючі речовини, які вже заборонені в ЄС через високі ризики для людини і довкілля.
Тобто це не одномоментне рішення і не політичний список, а системна гармонізація з регламентами ЄС. Тому roadmap, не один документ, а поетапне впровадження європейського законодавства, щоб бізнес мав час адаптуватися.
Щодо вартості. Оцінки ринку в діапазоні 70–150 €/га частково відображають реальність, але важливо розуміти: зростання витрат формується не лише через дорожчі препарати.
Основні чинники: нижча врожайність у перехідний період, перехід на дорожчі або менш ефективні альтернативи, додаткові агротехнологічні операції.
Тому правильніше говорити не лише про €/га, а про комплексну зміну економіки виробництва. Водночас цей перехід не відбувається у відриві від підтримки. Як і в ЄС, ми закладаємо механізми, які мають компенсувати частину витрат і зробити адаптацію поступовою, а не шоковою для аграріїв.
Чи є розрахунки, як це вплине на собівартість ключових культур (пшениця, кукурудза, ріпак)? Чи плануються компенсації або субсидії для малих і середніх фермерів?
- Так, такі розрахунки є, і вони показують, що вплив буде відчутним, але його важливо правильно інтерпретувати.
За оцінками галузевих досліджень, перехід до європейського регулювання ЗЗР може вплинути на понад 10 млн гектарів, тобто близько 40% усіх посівних площ. Водночас очікується зниження врожайності в середньому до 20%: близько 13% для кукурудзи до 26% для окремих культур, зокрема соняшнику. Мінімальні втрати для агросектору оцінюються на рівні не менше $2 млрд на рік.
Тому, коли говорять про зростання собівартості, важливо розуміти: воно формується не лише через дорожчі засоби захисту рослин. Це комплексний ефект: частково – через перехід на дорожчі або біологічні альтернативи та через додаткові технологічні операції, а також значною мірою через тимчасове зниження врожайності у перехідний період.
Щодо підтримки – це принципова позиція. Європейський Союз ніколи не впроваджує екологічні вимоги без фінансових інструментів для фермерів. Ми рухаємося тим самим шляхом.
Під час імплементації законодавства закладаються механізми компенсації витрат, підтримки малих і середніх фермерів та пом’якшення втрати врожайності на перехідному етапі. Головний меседж - не про подорожчання, а про перехід до конкурентної моделі агровиробництва на ринку ЄС.
ГМО-регулювання: як працюватиме процедура реєстрації ГМО, яка стає обов’язковою з вересня 2026 року? Оцініть, наскільки готовий до неї ринок?
- З вересня 2026 року в Україні стане обов’язковою повноцінна державна реєстрація ГМО, яка гармонізована з європейськими правилами.
Процедура є чіткою і прозорою: компанія подає заявку, далі проводиться наукова оцінка ризиків спеціальною державною комісією, після чого Мінекономіки ухвалює рішення, зареєструвати ГМО або відмовити і вносить його до державного реєстру. Строк розгляду до 180 днів.
Ключове правило: жоден ГМО або продукт із нього не зможе бути на ринку без такої реєстрації.
Щодо готовності ринку: по суті, мова не про нову вимогу, а про запуск механізму, який раніше фактично не працював. В Україні і зараз заборонено обіг ГМО без реєстрації, але з 2007 року не було зареєстровано жодного ГМО.
Тобто нова система ліквідовує "сіру зону" і робить правила зрозумілими та однаковими для всіх. Важливо, що це регулювання в першу чергу стосується виробників і розробників ГМО, переважно великих міжнародних компаній. Для більшості аграріїв модель не змінюється: вони зможуть використовувати лише ті продукти, які офіційно зареєстровані.
Водночас посилюється контроль за нелегальним обігом і запроваджується повноцінний державний реєстр. Фактично ми вперше запускаємо в Україні реальний, а не формальний контроль за ГМО. Ринок не стане іншим – він стане прозорим і зрозумілим, як у ЄС.
Скільки коштуватиме повна процедура реєстрації ГМО для компанії і хто фактично оплатить ці витрати? Чи витіснить нове регулювання дрібних агровиробників із ринку?
- На сьогодні точна вартість повної процедури реєстрації ГМО ще формується, відповідний порядок розрахунку вартості послуг наразі розробляється і буде побудований за європейськими принципами.
Водночас важливо розуміти: це витрати не для аграріїв, а для розробників ГМО – тобто великих біотехнологічних компаній, які створюють і виводять такі продукти на ринок.
Сама процедура включає наукову оцінку ризиків і державну реєстрацію, і обидві ці послуги будуть платними.
[b]Стабільний експорт і нові виклики: зернові, олійні та продукція з доданою вартістю [/b]Які цілі щодо врожайності та експорту встановлені урядом на 2026 рік?
- Уряд не встановлює жорстких планових показників, але є чіткі орієнтири. Базою є результати 2025 року: близько 60 млн тонн зернових і до 20 млн тонн олійних, з яких приблизно дві третини йдуть на експорт. На 2026 рік ключова ціль зберегти ці обсяги і стабілізувати виробництво.
Щодо врожайності, поступове зростання. У 2025 році вона становила 5,08 т/га, що лише на 14% нижче за середній рівень у ЄС, і завдання – скорочувати цей розрив за рахунок технологій та інвестицій.
У частині експорту акцент робиться не лише на обсягах, а й на структурі: збільшення частки продукції з доданою вартістю та розширення ринків збуту.
Які обсяги та вартість експорту агропродукції Україна прогнозує на 2026 рік за ключовими групами культур і продукції тваринництва?
- Базою для прогнозу є результати 2025 року, і на 2026 рік закладається сценарій стабілізації.
У 2025 році: загальний експорт агропродукції становив $22,6 млрд, загальний агропродовольчий обіг – близько $31 млрд. Саме ці показники є орієнтиром і на 2026 рік без різкого зростання, але зі збереженням ключових позицій.
Ключова тенденція на 2026 рік не стільки зростання обсягів, скільки зміна структури експорту: більше продукції з доданою вартістю (олії, переробка), зростання ролі тваринництва (зокрема птиці), диверсифікація ринків збуту.
Водночас фінальні обсяги залежатимуть від врожаю, логістики та безпекової ситуації.
У 2026 році Україна орієнтується на експорт на рівні близько $22–24 млрд, зі збереженням домінування зернових та олійних, але з поступовим зміщенням у бік продукції з більшою доданою вартістю.
На які міжнародні ринки уряд орієнтує українських виробників і які пріоритети щодо виходу на ринки ЄС, Азії та Африки?
- Пріоритет №1 – це ЄС. Мета не просто експорт, а повноцінна інтеграція в європейський аграрний ринок: імплементація стандартів, поступове зняття мит і квот та доступ до єдиного ринку.
Водночас Україна активно розвиває напрямки Азії, Африки та Близького Сходу. Це ринки для масштабування експорту і диверсифікації ризиків. Зокрема, використовуються інструменти аграрної дипломатії, такі як програма Food from Ukraine.
Основне обмеження логістика і безпекові фактори, які впливають на доступ до цих ринків і вартість поставок.
Тобто стратегія подвійна: ЄС – як ключовий і найбільш вигідний ринок, Азія та Африка – як ринки зростання і обсягів.
[b]ІЦ УАК[/b] за матеріалами delo
agroconf.org
Насос с дозатором – гидравлический узел, который функционирует вместе с насосом НШ и гидроцилиндром. Прямое его
Докладніше