- Сформовано Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу
- Визначено порядок ввезення до України насіння та садивного матеріалу
- Зміни до закону про насіння і садивний матеріал набудуть чинності через місяць
- Кількість неякісного посівного матеріалу на українському ринку зменшилася на 25%
- Україні дозволили продавати насіння в 70 країн світу
Насіннєва культура без права на монополію
Оператори насіннєвого ринку вимагають скоротити кількість дозвільних процедур, споживачі – якісного насіння і своєчасних поставок, а держава – воліє уберегти ринок від монополії. Побажання і бачення всіх гравців насіннєвого ринку має вмістити Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про насіння і садивний матеріал», який ось-ось має розглядатися у Верховній Раді.
Історія розробки законопроекту «Про внесення змін до Закону «Про насіння і садивний матеріал» починається ще з 2008 року і триває вже 5 років. Були різні варіанти, вносилися зміни, редагувалися, неодноразово документ подавався на розгляд в комітети Верховної Ради, але зареєстрований у Парламенті був лише в 2010-му. Наразі цей документ розглянутий і схвалений Комітетом з питань аграрної політики та прийнятий Верховною Радою у першому читанні. Тож, на думку операторів ринку насіння, цілком можливо незабаром даний законопроект стане законом і слугуватиме плацдармом для ефективного та прозорого функціонування цього ринку.
Яким має бути цей закон і що потрібно змінити в насіннєвому законодавстві - саме ці питання обговорювали фахівці під час АгроДебатів, організованих асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), Насіннєвою асоціацією України та агентством «AgriEvent». Ця зустріч стала першим кроком до розробки реального механізму розвитку ринку насінництва в Україні.
«Аграрні компанії все частіше віддають перевагу високоякісному насіннєвому матеріалу як вітчизняної, так і іноземної селекцій, оскільки без цього неможливо досягнути світових показників врожайності. Тому сьогодні вперше відбувся дуже важливий діалог між виробниками насіння, сільгоспвиробниками і представниками влади щодо перспектив і проблем насіннєвого ринку України. Це стало першим кроком до консолідації думок, конструктивної дискусії і розробки системного підходу до функціонування ринку насіння в Україні», - наголосив президент УКАБ Алекс Ліссітса.
Обговорювати і справді було що, адже започаткована реформа обумовлює об’єднання 12 сільськогосподарських інспекцій в одну службу - Державну інспекцію сільського господарства. І важливо вчасно розібратися: яким чином це вплине на насінництво та як працювати на цьому ринку далі. За словами голови Державної інспекції сільського господарства України Сергія Тригубенка, наразі основне завдання — це модернізація законодавчої бази, яка максимально забезпечить прозорість та технічну правильність, аби держава та сільгоспвиробники повністю були присутні на насіннєвому ринку.
«В 2009 році Україна приєдналася до двох систем сортової сертифікації, організації економічного співробітництва, і цей напрямок роботи планується продовжувати і розширювати, - зазначив Сергій Миколайович. - Для цього потрібно, щоб ті законодавчі зміни, які плануються вноситися в законодавчу базу, були обговорені з інвесторами, представниками імпортерів, тобто з усіма учасниками ринку насіння в Україні».
В Міністерстві аграрної політики та продовольства теж розуміють важливість насіннєвої галузі та зацікавлені в її розвитку. «Не треба нікого переконувати в тому, яке величезне значення в інтенсифікації виробництва продукції сільського господарства займає сорт. Це як мінімум 20-30% прибавки врожаю і це один із найбільш дешевих важелів впливу на підвищення врожайності агрокультур, - наголосив заступник директора 
Департаменту землеробства Мінагрополітики Юрій Жарун. - Виходячи з цього, міністерство вважає головним завданням вітчизняного насінництва на сучасному етапі прискорене впровадження нових високопродуктивних сортів і гібридів, скорочення термінів створення насіння, частіше його оновлення, що притаманне державам з високим ступенем зерновиробництва. Водночас прискорений розвиток насіннєвої галузі повинен гарантувати високу якість насінницької продукції».
Але щоб мати якісний насіннєвий матеріал, потрібен пильний державний контроль за дотриманням законодавства України у сфері охорони прав на сорти рослин. Тим більше пильність не завадить, зважаючи на те, що Україна багато імпортує насіння. За словами Юрія Жаруна, в поточному році фірмами-імпортерами ввезено в Україну приблизно втричі більше насіння, ніж торік, а це близько 30 тис. т кукурудзи, 10 тис. т соняшнику, 500 т овочевих культур. «Це свідчить про те, що по деяким культурам вітчизняні товаровиробники не в повній мірі можуть забезпечити потребу внутрішнього ринку в насінні, - констатував Юрій Леонідович. - Тому без імпорту не обійтися».
Водночас експерти УКАБ зазначають, що по деяких позиціях у 2011-2012 маркетинговому році обсяги експорту насіння збільшились. Зокрема, насіння кукурудзи торік експортували на 25% більше, ніж у 2010-2011 МР, а його внутрішнє виробництво збільшилось на більш ніж 10 тис. тонн. Водночас протягом минулого року зросли обсяги й імпорту насіння цієї культури (у 2010 – 25,8 тис. т, у 2011 – 40, 4 тис. т).
Говорячи безпосередньо про Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про насіння і садивний матеріал», Юрій Жарун наголошує, що його потрібно адаптувати до положень ЄС у частині запровадження в Україні схеми сортової сертифікації насіння.
«Для цього потрібно внести зміни в статтю 7 (де визначені основні положення територіального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і продовольства в зв’язку з тим, що органи державної влади проходять стадію реформування), - зазначив Юрій Леонідович. - В статті 19 визначені основні положення щодо сертифікації насіння та видачі відповідних документів, які засвідчують якість насіння. Запропоновані зміни до статті 13, де регулюються питання атестації та ведення Державного реєстру виробників насіння та садивного матеріалу. Також внесені пропозиції до ст. 28, щоб відновити ліцензування оптової торгівлі насіння, яке було відмінене раніше. Ст. 21 регулює порядок ввезення і вивезення насіння і садивного матеріалу. Також змінено назви категорій насіння – «оригінальне», «елітне», «репродукційне», «базове», «сертифіковане» у відповідності до загальноприйнятих міжнародних термінів, які вживаються в законодавстві країн, що працюють за схемами сортової сертифікації ОЕСР.
Начальник Української державної насіннєвої інспекції Іван Чернявський теж наголосив на необхідності наближення української законодавчої бази у галузі насінництва у відповідність з європейськими вимогами, зокрема, що стосується термінології. А також звернув увагу на необхідність державного контролю за якістю насіннєвого матеріалу, який буде реалізуватися на території України.
Про гармонізацію українського законодавства з європейським говорила і директор компанії «Монсанто Україна» Олена Фоміна, винісши на розгляд присутніх конкретні пропозиції. «За європейськими нормами під визначення «селекціонер» підпадають як фізичні, так і юридичні особи, а в Україні – лише фізична особа, тому компаніям дуже важко подавати документи на реєстрацію нових сортів і гібридів, - зазначає пані Олена. - Ми маємо також конкретні пропозиції щодо сортової сертифікації рослин. Зараз процедура виглядає так, що спочатку ми отримуємо при ввезенні насіння карантинні дозволи, а потім, щоб окремі партії віддати виробникам, нам потрібно знову отримувати такий самий карантинний дозвіл, але вже на менші партії. І цей дозвіл видають протягом 30 днів. У сезон – це просто катастрофа, бо аграрії чекають насіння, а ми чекаємо 30 днів, щоб отримати карантинний дозвіл».
Представник Насіннєвої асоціації України, генеральний директор «КВС-Україна» Костянтин Сарнацький вважає недоліком відсутність рівних можливостей для українських та іноземних селекціонерів. «Наразі український закон не дозволяє інвестувати в українську селекцію, - зазначив пан Сарнацький. - Значним недоліком в насіннєвому законодавстві є й те, що вивозити українські сорти для випробування в іншу країну можна, а завозити – не можна».
Тож труднощів у компаній, які займаються насінням, вистачає, і ускладнює все сезонність, тобто короткі терміни, в які потрібно встигнути доставити насіння сільгоспвиробникам.
«Деколи відбуваються такі речі, що насіння через складне оформлення дозвільних процедур потрапляє до сільгоспвиробників із затримкою, - розповідає керівник відділу насінництва компанії «Ерідон» Володимир Першута. - А це призводить до зниження врожайності. Тому потрібно говорити про недоліки, які гальмують роботу на українському насіннєвому ринку. Перше питання щодо вказівки Державної митної служби України від 26.02, яка передбачає, що при імпорті чи експорті насіннєвого матеріалу необхідно отримувати сертифікацію від Державної хлібної інспекції. Як відомо, ця установа повинна займатися контролем продуктів, які призначені для продуктових потреб, тобто вона контролює продовольчу пшеницю, ячмінь, кукурудзу. Щодо насіннєвого матеріалу, який у 95% оброблений фунгіцидами чи пестицидами, то, на думку більшості експертів, до контролю насіння Державна хлібна інспекція жодного відношення не повинна мати».
На досвід Франції в розвитку галузі насінництва під час АгроДебатів посилався радник Президента України Віктор Слаута, зазначивши важливість підтримки вітчизняної селекції, а також правильно і виважено складеної «насіннєвої» законодавчої бази. Французьку тему продовжив генеральний директор «СНД Маїсадур Семанс» Франсуа-Олів’є Кайо, який твердо переконаний, що Україна має великий потенціал в плані виробництва і експорту насіння. «Є така надія, що незабаром зможемо працювати на більшій половині території ЄС, але для цього потрібно вдосконалювати законодавство, - зазначив Франсуа-Олів’є Кайо. - Наприклад, потрібно дати можливість виробникам займатися самостійно сертифікацією сортів під контролем насіннєвої інспекції. Така практика успішно діє у Франції».
А от заступник голови правління корпорації «Сварог Вест Груп» Інна Мєтєлєва не вдавалася до іноземного досвіду, бо розповідала про власний досвід компанії. Справа в тому, що «Сварог Вест Груп» самостійно розвиває селекційний напрямок насінництва і наразі компанія практично повністю забезпечує виробництво власним насінням. «Основним питанням даного законопроекту є створення зрозумілого, прозорого, доступного ринку насіння та садивного матеріалу для всіх учасників, - наголосила Інна Мєтєлєва. - Зменшується кількість дозвільних документів і процедур, працювати стає легше, але, прочитавши законопроект, ми бачимо певні моменти. Насамперед, потрібно розвивати насінництво і займатися селекцією, наша країна і виробники мають бути відкритими для іноземних технологій та селекцій, ринок має бути прозорим і не зарегульованим».
Ще про один позитивний і успішний досвід розповів виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Валерій Хаджиматов. Він зазначив, що вже є кілька прикладів, коли іноземні компанії інвестували кошти в будівництво сучасних заводів для виробництва насіння в Україні. «Важливо усвідомлювати і розуміти, що без селекції не може бути насінництва, а без насінництва – високих врожаїв, - зазначив Валерій Атабекович. - І саме законопроект, про який ми говоримо, повинен надавати можливість як українським, так і іноземним компаніям створювати високоякісний насіннєвий матеріал».
Озвучені під час АгроДебатів зауваження та пропозиції до законопроекту передані до комітету з питань аграрної політики. Хотілося, аби до них дослухалися, і можливо тоді Україна експортуватиме на світові ринки не зерно, а високоякісне насіння, вирощене і сертифіковане в Україні.
Людмила ЛЕБІДЬ
