- Законопроект про обіг земель захистить інтереси власників земель сільгосппризначення
- Землевпорядники Закарпаття видали понад 21 тис. держактів на землю
- В Україні видано громадянам 468 тис. держактів на землю
- Г.Смітюх розповів про запропонований ним земельний законопроект
- Рада скасувала державні акти на землю з 2013 року
Землю — державі!
газета "Сільські вісті"
Нинішня ситуація в земельній сфері України надзвичайно складна, однак не безнадійна. Ми маємо всі можливості вирішити земельні проблеми без насильства і кровопролиття. Найголовнішою умовою цього має бути закон, який би гарантував: всі землі в Україні є нероздільною власністю всього народу і не підлягають передачі чи продажу в приватну власність.
ГРОМАДЯНИ України, які раніше отримали державні акти на право власності на землю при розпаюванні колгоспів і радгоспів, зберігають це право. Ці власники мають право продати її державі, передати в оренду чи спадкоємцям. Але покупцем землі у власників паїв може бути тільки Українська держава. Тому що тільки вона здатна, і це її найперший обов’язок, захистити свою територіальну цілісність і права своїх громадян. Придбані (викуплені) землі держава має передати в управління й користування відповідних територіальних громад (сіл і міст), до яких ці землі приписані в земельному кадастрі. Вони отримують державні акти на право користування землею.
Керувати рухом землі мають дві спеціальні державні служби — Державний земельний фонд та Державний земельний банк. Перша має бути розпорядником всіх земель в Україні. Вона приймає землі, передає в користування, контролює стан земель, веде кадастр, реєструє користувачів тощо. Ця інституція може функціонувати самостійно або в структурі Міністерства аграрної політики. Друга установа виконує всі фінансові операції при купівлі-продажу та оренді землі. Вона може діяти автономно або ж у структурі Міністерства фінансів. Механізм викупу земель простий. Наприклад, селянин, котрий володіє земельним паєм, хоче його продати. З цією пропозицією він звертається в Земельний банк, укладає з ним угоду і тут же отримує належні кошти. При цьому можливі різні взаємовигідні варіанти розрахунків. Перший етап руху землі закінчується передачею придбаної землі в управління Державному земельному фонду. Другий починається з передачі цієї землі в користування місцевим громадам. Далі сільська рада компонує отримані земельні ділянки (паї) в щільні земельні масиви і виставляє їх на конкурс орендарям — безпосереднім сільгоспвиробникам. Орендарі, котрі його виграли, укладають із сільською радою відповідні договори на оренду землі. Всі фінансові операції проводяться через Земельний банк згідно з встановленими державою правилами і нормами розподілу прибутків. При цьому сільрада отримує відповідну долю орендної плати і можливість взаємовигідної співпраці з орендарями. Це дасть змогу сільським громадам створити додаткову можливість для ефективного самоврядування: вирішувати проблеми зайнятості, оновлення і розвитку інфраструктури, створення соціальних об’єктів. Це зрештою оздоровить життя сільських територій.
Отже, в Україні необхідно провести повну інвентаризацію земельних ділянок. Слід надавати їх у безстрокове користування українським громадянам із правом родинного успадкування. Окреслити законом підстави для припинення такого володіння в разі використання землі не за призначенням чи в разі погіршення її продуктивності. Не надавати право користування землею іноземцям та особам без громадянства. Заборонити зміну цільового призначення сільськогосподарських земель, за винятком державних потреб. Створити відділ внутрішнього розслідування при Державному комітеті земельних ресурсів України. Ось такі заходи, на нашу думку, врятують наше головне багатство — землю.
Юрій ДЕРКАЧ, Михайло КАРДАЩУК, Борис ТКАЧ.
с. Іванівка
Ставищенського району
Київської області.
