Мільярд на вітер

16 July, Розділ Новини, переглядів 2 521

В останні дні роботи літньої сесії Верховна Рада ухвалила вельми цікаві зміни до Державного бюджету України. Зокрема, 994 мільйони гривень виділено, як сказано «регіоналами», на «забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів 28 жовтня 2012 року». На вказані кошти пропонується запровадити так зване відеоспостереження через мережу Інтернет за роботою виборчих дільниць.

Така цифра витрат цікава ще й тим, що самі вибори мають обійтися не набагато дорожче, аніж їхня «прозорість», — у 1,2 мільярда гривень.

То де тут зарито собаку?

НА ПОСТРАДЯНСЬКИХ теренах вперше веб-камери з’явилися на виборчих дільницях у Грузії вже після Революції троянд. Власне, до грузинських виборів питань і так не було, проте міжнародні спостерігачі в своєму звіті зазначили цей факт як зайвий доказ прозорості й демократії.

Інтернет-контроль за перебігом подій на дільницях запровадила й Росія на цьогорічних президентських виборах. Проте додаткових балів і компліментів від світової спільноти, яка спостерігала за ходом виборів, вони не отримали. Користі з тих веб-камер, коли політичне поле зачистили задовго до виборів, а на дільниці прийшли тільки ті, хто хотів проголосувати.

Однак своє щастя на цьому шляху вирішила знайти й наша влада. Щоправда, спочатку ідею встановлення веб-камер гостро розкритикували навіть у самій Партії регіонів. Один із заступників її голови — Володимир Рибак — якось прохопився, що мільярди потрібні на пенсії, а не на всілякі новомодні забаганки. Проте вже за кілька тижнів генеральна лінія змінилася. Більшість разом з «тушками» дружно натиснули кнопку «за» транжирення мільярда.

З чого б то така різка й раптова зміна позиції? Самі партійці переконують, що всього-на-всього виконали президентську настанову щодо забезпечення демократичності виборів. Поставив Віктор Янукович перед ними завдання проводити вибори чесно, от вони й, мовляв, винайшли механізм, який всім опозиційним злостивцям закриє рота й не дозволить навіть заїкнутися про «фальсифікації». Звісно ж, зроблено розрахунок і на міжнародних спостерігачів. Адже з ними ситуація вкрай непроста.

Після всіх політичних процесів щодо представників опозиції Президент не може здійснити жодного державного чи робочого візиту до будь-якої європейської країни. Навіть у Англію він поїде як гість на офіційне відкриття літньої Олімпіади, бо вітчизняному МЗС так і не вдалося знайти британського посадовця, який би зголосився зустрітися з українським Президентом. Отож Європа чітко й однозначно вустами своїх послів в Україні дала зрозуміти: всі ті радикальні заходи щодо української влади, пропоновані кількома резолюціями ПАРЄ, можуть стати реаліями в тому разі, якщо й осінні парламентські вибори не будуть визнані світовою спільнотою чесними та прозорими.

Тобто насправді мільярд кинуто на замилювання очей міжнародним спостерігачам. Хоча вони вже досить скептично висловилися щодо цієї затії. І водночас звернули увагу на те, що виділений мільярд роздерибанять без відповідної тендерної процедури. Слід розуміти, що частина тих, хто голосував за бюджетні зміни, насправді лише перекладала гроші з державної кишені у власну.

Веб-камери для дільниць не викликали захвату і в Комітеті виборців України. Його голова Олександр Черненко сказав: камери спостереження не вирішать проблеми фальсифікації виборів. І так цілком очевидно, що передвиборного тиску й підкупу вони не зафіксують. Як не контролюватимуть і процес підрахунку голосів. Адже, згідно з ухваленими новаціями, під час підрахунку голосів доступу до веб-камер ні в кого не буде, вони працюватимуть у режимі запису. І тільки в разі «обґрунтованих сумнівів» у підсумках виборів записи ті можна буде витребувати з Центральної виборчої комісії за спеціальною процедурою.

Зрештою, що є веб-камера? Доволі простий пристрій може подати досить таки розмиту картинку. Пересвідчитись у цьому може кожен, хто має телевізор. Вряди-годи в телевізійних новинах показують сюжети
про дорожньо-транспортні пригоди, бійки та інші надзвичайні події якраз з подібних камер відеоспостереження. Варто пригадати хоча б теракти в Дніпропетровську. Так от, якість «картинки» — така собі, не всі навіть себе впізнавали на кадрах.

То від чого ж убережуть ті камери на дільницях? Від того, скажімо, що хтось захоче вкинути в урну пачку бюлетенів. Або ж якщо комусь спаде на думку пошкодити скриньку. Мабуть, приверне до себе увагу й людина, котра сама прийде на вибори з кількома паспортами. Проте камера на дільниці навіть не дасть змоги відстежити, чи свій паспорт показує виборець і чи видали йому належним чином заповнений бюлетень.

Звісно ж, веб-камера в жодному разі не зафіксує, навпроти кого виборець поставить «галочку» в бюлетені. А вже знаходяться мастаки, котрі лякають далеких від комп’ютерної техніки людей тим, що тепер «кому треба» точно дізнається, як і хто голосував. Тому, мовляв, якщо продаєте голос за гречку, задкувати не вийде.

Політологи до запровадження веб-камер ставляться також украй скептично. Вони звертають увагу передусім на те, що ніякого відеоспостереження не буде в окружних виборчих комісіях та ЦВК, а саме там і куються результати виборів. Відомо ж бо давно: головне не те, як голосують, а те, як рахують.

Власне, тому й можна зрозуміти опозицію, представники якої всіляко пручалися ухваленню такого законопроекту. Пуття від нього — тільки пил в очі міжнародним спостерігачам, які вже й так пообіцяли звертати увагу на важливіші речі. А от мільярд, фактично викинутий на владну забаганку, цілком можна було б витратити на якусь із хронічно недофінансованих соціальних програм. Для прикладу, вся вітчизняна медицина обходиться бюджетові у п’ять мільярдів гривень.Олександр ЧЕРЕВКО, газета "Сільські вісті"