Сьогодні ми – діти Землі, а завтра??? Є чимало думок, у тому числі з досить невтішними прогнозами, щодо того, яка доля чекає на людство. Але «вити» на Місяць і панічно чекати на кінець світу – доля, погодьтесь, слабких духом. Сильні, ерудовані, а надто романтики, все ж схильні оптимістично оцінювати дійсність і зважувати, що треба зробити на нашій блакитній планеті, аби вона і ми – були.
Одна із версій цього: негайно знайти, як би це дивно не прозвучало, «сажотрусів» для безлічі пірамід, котрих маємо на планеті доволі.
А географія їх розташування така. Всього на Землі - дванадцять «пірамідних областей». У східній півкулі вони є в Англії, Криму, Тібеті, Єгипті, Марокко, Мозамбіці, Намібії, Австралії, у західній – в районі Бермудських островів, Мексиці, центральній частині Бразилії, на морському дні поблизу острова Пасхи.
Чому у древні часи з’явились ці рукотворно-нерукотворні витвори, які вистояли до наших часів? Можливо, тому, як кажуть науковці і їхні однодумці, що піраміди мають важливу місію: всі вони поміж собою дивним чином взаємопов’язані, включені у єдину систему, завдання якої - забезпечувати існування та регулювання життя на планеті! Зокрема, піраміди регулюють енергетику Землі, віддаючи «зайве» у космос або беручи звідти необхідне, зменшують напругу від виверження вулканів та інших катаклізмів. Тобто, таким чином «тримають» планету на «прив’язі», аби вона не вирвалась десь у далекі галактики.
Мабуть, колись це було реально, надто тоді, коли Земля у великих масштабах постійно хвилювалась виверженнями вулканів, заливалась потопами вод. Тож, щоб у цьому апокаліпсисі якось вижити - або людство (атланти?), або хтось інший вигадав піраміди і став причетним до їх зведення. Вони і знизили трагічну напругу земного буття для homo sapiens. А «прокляття фараонів» і тому подібне - це не що інше, як заборона для дилетантів і нахаб (й не лише) торкатись складних «механізмів» пірамід, призначення яких - зберігати до певного часу життя на Землі.
Та знаємо: добре працює лише доглянутий механізм. Тим часом нині чимало пірамід не у кращому стані. Поверх них - пил віків, а всередині вони «зашлаковані». Тому важко пропускають крізь себе енергетику Землі, проблемно беруть необхідне із космосу. Але де ті «сажотруси» Всесвіту, що наведуть лад у цих величних спорудах? Не трапиться таких – дивись, вийдуть піраміди «із ладу», а, відтак, зникне наша планета.
Проте, не біологічне життя. Бо у Всесвіті нині досить поспішно (за космічними мірками) активізуються, що на слуху у науковців, нові планети для майбутнього біологічного життя. Одна із них - Венера. Вчені стверджують: якщо, скажімо, десь років із десять тому на ній було надзвичайно багато сірчаної кислоти, то нині почалось різке зниження її рівня. Разом із тим посилилось збільшення гіпсу та вапняку. Землі ж пророкують не парниковий ефект, а замерзання.
Втім, що ворожити на кавовій гущі на долю нас, землян, вперед на сотні, тисячі років?.. Буде, як буде: у Сонячної системи, де ми дивним чином прижились, свій годинник відліку. Його стрілки, на жаль, людство поки що не може виставляти собі на користь...
Олена КУЛИК