- №7-8(261)
- №4 (259)
- №42 (254)
- №35 (247
- Молока стало меньше
Виробництво має бути безпечним
Мешканці Київщини ще не встигли оговтатись від шоку нещодавньої події. В селищі Немішаєво горіли ацетонові склади. І тільки професійні дії пожежників та МНСників завадили, здавалося б, неминучій техногенній катастрофі. Які чинники сприяли пожежі на складах - людська недбалість, чи виток газу? Над цим питанням поки ще працюють фахівці. Чому в місцях збереження шкідливих речовин вчасно не спрацював спеціальний індикатор, та чи був він там взагалі
Винахід киянки Ірини Черній має завадити техногенним катастрофам на виробництві. Учениця Малої академії наук удосконалила газовий сенсор, що реагує на витікання ацетону та етанолу на виробництві. Її розробка - високочутлива плівка для цього пристрою. Вона дозволить більш оперативніше реагувати на викиди небезпечних речовин. Дослідниця зазначає: на виробництвах, де працюють з ацетоном, важливо вчасно виявляти його витік. «Небезпечні гази, навіть у невеликій концентрації можуть принести дуже велику шкоду людині», - каже вона. Нині для виявлення витоку ацетону використовують протипожежні газові сенсори. Їхня основна складова чутлива плівка, яка реагує на газ, яку виробляють з діоксиду олова або титану. Для поліпшення її властивостей, дослідниця синтезувала нанокристали діоксину олова.
Індикатор Ірини в кілька разів ефективніший. За словами авторки, в сенсорах з такою плівкою не лише зростає чутливість. Найголовніше що вони набагато швидше реагують на просочення газу вже за 4 секунди повідомлять про небезпеку. Сучасні ж прилади - лише через 25 секунд. За статистикою, 8 відсотків нещасних випадків на виробництві сталися саме через витікання вибухонебезпечних газів. Тож нехтувати технікою безпеки не маємо права. Молода дослідниця говорить, що можна створити іще більш чутливі датчики. І наразі проводить нові експерименти з удосконалення газових сенсорів.
«Найбільше досягнення Ірини в цій роботі отримання нанокристалів надзвичайно малих розмірів», - зазначає директор Інституту біохімії ім. Палладіна Сергій Комісаренко. «Йдеться про використання частинок розмірів від 1-2 нанометрів до 100 нанометрів, тобто 100 нанометрів це одна десята мікрометра. Чому? Тому що наночастинка, процес, який відбувається в частинці, вони зрештою відбуваються як правило на поверхні там дуже висока питома концентрація діючої речовини на поверхню», - каже науковець. Він впевнений: за такими експериментами з наноматеріалами майбутнє.
