Навчаючисьна факультeті журналістикиКиївського дeржавного унівeрситeту ім. Т. Г. Шевченка, я й нe мріяла, що матиму колись власний журнал. Тоді навіть кар’єра в міській газeті «Кочегарка» (м. Горлівка, звідки я родом) вважалась мeні нeдосяжною мрією. Хоча я щиро цього прагнула! Та направду кажуть:хочeш насмішити Бога, поділись із ним своїми планами...
Мріючи про мистeцькі рeпортажі та статті на тeми культури (це мені більше до душі), я нeзчулася, як доля кинула мeнe в обійми «аграрної»журналістики. Повірте, я цього аж ніяк не планувала. Та хто мене тоді питав?
Згодом були власні цікаві, на мій погляд, телевізійні проекти, статті у профільних аграрних журналах і робота в прес-службі Мінагрополітики. Саме тоді й виникла нав’язлива ідея: а чому би не створити журнал? Це було рівно 10 років тому...
Втім, журнал, як проект, здавався досить «непідйомним». Тож разом із однодумцями розпочали з газети. Назвали її «Аграрний тиждень. Україна». Пригадую, як планували перший номер. Як вирушили у перше відрядження. Як із хвилюванням забирали перший наклад із типографії та ще з більшим хвилюванням презентували аграріям. Це якраз було у листопаді. На День працівників сільського господарства. У 2006 році…
Пригадую, як посміхався одними очима наш тодішній міністр Юрій Мельник. Мовляв, ще побачимо, що із цього вийде! І як потім раділи виданню в міністерстві. Бо ж нарешті мають газету, завдяки якій видно не лише цифри посіяних і зібраних гектарів, а й роботу і життя всього колективу відомства. Хоча газета видавалась засновниками і аж ніяк не була власністю міністерства.
Дуже швидко ми стали глянцем. Буквально за 3 місяці. А вже за 3 роки – повноцінним журналом, який Ви нині тримаєте в руках. І щоразу здаючи в друк новий номер, ми хвилюємось. Чи цікаво Вам, чи «зачепили» Вас теми, чи знайшли відлуння у Ваших професійних турботах?..
Ми точно знаємо, дорогий наш читачу, що Ви чекаєте журнал і в Києві, і у найвіддаленішому селі. Саме тому сьогодні дякуємо Вам за надіслані статті, за цікавість до видання, за експертні оцінки і побажання, за конструктивну критику. Бо кожен із нас, хто вкладає своє натхнення, ідеї та працю у 76 глянцевих сторінок, роблять це з великою повагою до Вас.
А ще ми дякуємо Вам, що 10 нероздільних років залишаєтесь нашим незмінними прихильником. І віримо – наша співпраця навіть на відстані і взаємна зацікавленість триватиме ще багато років.
З повагою і за дорученням колективу редакції,
Наталія Черешинська,
головний редактор