- Уряд схвалив законопроект щодо спеціального використання об’єктів тваринного світу на рибогосподарських водних об’єктах
- У міністра Мінагропроду новий заступник
- Уряд схвалив макроекономічний прогноз на 2017 рік
- Кабмін схвалив приватизацію «за смішною ціною» дев'яти найбільших енергокомпаній
- Кабмін схвалив проект бюджету на 2014 рік
2019-й вже приніс зміни і ще доповнить ними наше життя
2019-й вже приніс зміни і ще доповнить ними наше життя. Заперечувати цьому немає ніякого сенсу. А от як вплинуть і наскільки суттєвими будуть ці переміни – питання інше.
Січень, скажемо відверто, ми «прогуляли»: то Різдво, то Старий Новий рік, то Хрещення... Якось не до роботи було.
Лютий з усією люттю заніс ручку над розпорядженнями звільнень і призначень на різні посади (у повітрі запахло виборами?). Про Супрун не згадую, не наша тема. Хоча на її захист постали і весь уряд, і окремі громадські організації…
А що наш любий агросектор? Як належить локомотиву національної економіки – АПК мовчки «тягне воза», навіть не реагуючи на те, що на першому ж лютневому засіданні Кабмін уніс одразу кілька пертурбацій у керівництво головного відомства галузі. Зокрема, нарешті довиконував свої обов’язки міністра Максим Мартинюк: 6 лютого уряд схвалив його відставку. Можна лише уявити собі, яка кількість людей зітхнула з полегшенням - від фахівців міністерства до прохачів, що переступають його поріг.
Втім, Максим Петрович безапеляційно заявив колективу Мнагрополітики, який традиційно зібрали в актовій залі відомства, що йде, але неодмінно повернеться. Почувши таке, моя буйна уява одразу згадала старий радянський агітплакат «Пустих обещаний не давай!». Цитую мовою оригіналу.
Ну звідки, скажіть, у постмайданівських реформаторів стільки самовпевненості? Коли врешті-решт у підборі кадрів перемагатиме не політична доцільність, а фах? І зрештою, коли на керівні посади міністерств, установ, відомств прийдуть не люди зі скляними очима, а справжні управлінці та спеціалісти, котрі не лише досконало знатимуть галузь, а й реально прагнутимуть в ній відчутних перемін, докладаючи власні знання і розум?..
Цього разу в актовій залі Мінагрополітики процедура прощання-представлення тривала 6-7 хвилин, не більше. Без квітів і аплодисментів. Майже по-європейськи, мабуть. Про це варто розпитати Ольгу Трофімцеву, яка зізналась чиновницькому загалу, що не готова до такого повороту, але, думаю, точно знає з власного досвіду: чи так там, у Європі? Бо ж відтепер вона виконуватиме роль головного промоутера агросектору країни. Чи все ж міністра?
Втім, головне не протокол. А результат. І саме його, як мовиться у народі, «восени порахуємо», незалежно від того, чи є міністр, чи немає. Ви згодні?
