Дорогу здолає той, хто йде

18 February, Розділ Рослинництво, переглядів 4 762

Доволі часто вони збираються і в Києві, і в інших містах, аби розповісти про свої біди та проблеми, рідше - про здобутки. Та останні три-чотири роки обговорюють найболючіші питання фермери виключно у своєму колі. Бо ані Президента, ані Прем'єр-міністра, ні інших поважних представників влади мало цікавить фермерський рух. «Коли вони востаннє ощасливлювали нас своєю присутністю – й пригадати важко», - кажуть фермери.

Напередодні Всеукраїнського з'їзду «Фермер України – 2013», який відбудеться цього року 15 лютого в приміщенні столичного Будинку кіно (вул. Саксаганського, 6), ми вирішили, умовно кажучи, зробити форум фермерів відкритішим і доступнішим. Тому запитали у багатьох із них: чого вони очікують від нинішнього зібрання, які питання хотіли б обговорити під час з'їзду і які шляхи бачать для вирішення існуючих проблем?

Юлія Пелешкей, ФГ «Горизонт» (Закарпатська обл.):

- Цьогорічний всеукраїнський з’їзд фермерів не готує для нас сюрпризів і на фермерів, думаю, не чекають глобальні зміни. Скоріш за все, це буде чергова зустріч людей, які підтримують Асоціацію фермерів та приватних землевласників і хочуть зберегти цей рух. Ми маємо зібратися, щоб подумати, як працювати далі та знайти можливості у скрутну хвилину підтримувати один одного.

Сподіватися на допомогу нам немає звідки. Бо сучасна політика держави - це знущання і дискримінація села і людей, які працюють на землі. Якщо говорити про Закарпаття, то допомогу в нас мають тільки великі агрохолдинги. Фермери та дрібні сільгоспвиробники самі звикли вирішувати свої проблеми. Хоча так не повинно бути.

Дмитро Українець, голова Рівненської обласної асоціації фермерів:

- Вирощування сільгоспкультур, тваринництво у нас в Україні давно вже зачекались дійсно справжньої, а не на словах, державної підтримки. Є у кого повчитись: у цивілізованих країнах фермери у своїй роботі надійно забезпечені державними дотаціями, пільговими кредитами, на них працює чимало відповідних державних програм. У нас це здебільшого на словах. Тож продовжують мати місце кредити із позахмарними відсотками, низькі ціни на вирощене та проблеми з його збутом, а на фоні цього відбувається постійне зростання цін на сільгосптехніку, добрива, паливно-мастильні матеріали, що робить працю селянина збитковою.

Разом із тим - де за такої ситуації обіцяна вагома підтримка з боку уряду? Її немає. Той же бюджет України на 2013 рік загрожує сільгоспвиробникам ще меншою, аніж це було донедавна, фінансовою підтримкою. До нього чимало запитань. У бюджеті, скажімо, мав би закладатись для фермерів безпроцентний кредит на 3-5 років, але де він? Порушується і діюче законодавство про допомогу фермерам-початківцям з боку держави, відповідно до якого держава має відшкодовувати 30% їх витрат на придбання сільгосптехніки. В дійсності чотири роки така підтримка відсутня. Хоча не була б зайвою. Бо, скажімо, трактор МТЗ-82 вісім років тому коштував близько 43 тис. грн., а зараз - близько 200 тисяч.

Ці проблеми мають право бути піднятим на з’їзді й почутими урядом для вжиття реальних позитивних заходів на підтримку фермерів і села в цілому.

Надія Компанієць, ФГ «Надія» (Запорізька обл.):

- Сьогодні мало держава зважає на селянина. Раніше хоч якісь копійки отримували, а нині взагалі не маємо допомоги. Натомість проблем не меншає. Не маємо грошей на посівну. Багато хто з фермерів не має сьогодні посівного матеріалу. Готові брати кредити, але ж вони для нас недоступні. До того ж підвищили орендну плату за землю. Дуже великі проблеми маємо зі звітною документацією, особливо що стосується бухгалтерського обліку.

Щоправда, почалося відродження кооперативного руху в країні. Але там теж є певні питання, які поки лишаються без відповідей.

Хочеться, щоб нарешті держава не стояла осторонь фермерського руху, а повернулася врешті-решт до нас обличчям.

Тетяна Руденко, директор СТОВ «Княжицьке» (Київська обл.):

- Люди вже настільки зневірилися в усьому, і я особисто нічому не вірю. Вважаю, що рішення і зміни повинні підтверджуватися законами, а не лишатися просто балаканиною.

Проблем у фермерів сьогодні надзвичайно багато. Одна з найбільших - відсутність паритетних цін на сільгосппродукцію. От взяти, наприклад, ціну на паливно-мастильні матеріали - 10 грн. за 1 літр і ціну на молоко - 2,8 грн. за 1 літр. Тому й виходить, що тваринництво в нас, попри всі державні програми, тримається на ентузіазмі.

Незабаром розпочнуться весняно-польові роботи. Фермери потребують коштів, а кредит для нас недоступний. Так само не маємо підтримки і від держави. Ніхто не чує українського фермера, про село забули.

Інна Кухарчук, ФГ «Юлія+» (Вінницька обл.):

- Фермери з усіх регіонів України збираються на з’їзд насамперед для того, аби сформулювати питання і всім разом звернутися зі своїми проблемами до влади.

Сьогодні найбільше нас турбує постанова Кабінету Міністрів №1134 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь». Чому нам мають вказувати, що вирощувати? Переважна більшість фермерів мають аграрну освіту і добре знають порядок сівозміни. І на мою думку, ця постанова, можливо, повинна стосуватися агрохолдингів, які засаджують тисячі гектарів, не звертаючи уваги на дотримання правильної сівозміни.

Інше болюче питання - це земля і ринок землі. Назрів час порушити ще одну проблему - це соціальне страхування працівників фермерського господарства.

Віктор Лебідь, ФГ «Лан» (Луганська обл.):

- Гадаю, що цьогорічний з'їзд стане поштовхом активності фермерського руху. В Україні 45 тисяч фермерських господарств і це - потужна сила. До того ж, і Микола Миркевич (президент АФЗУ – авт.) достатньо набрався сил і досвіду, аби захищати інтереси фермерів. Бо в нас виходить, ніби законодавством все прописано правильно, а насправді багато законів не діють, або ж з якихось причин не виконуються. Сьогодні повністю відсутня фінансова підтримка фермерських господарств державою. От саме ці питання і будуть обговорюватись на зібранні фермерів.

А щоб навести лад в аграрній політиці, потрібно, аби всі несли відповідальність за вчинені дії. Пора повернути сталінські часи…

P.S.

Нас дуже здивувало, до речі, що в під час опитування деякі фермери розповідали про існуючі труднощі, непорозуміння, проблеми і навіть кривди, але при цьому просили не афішувати їхніх прізвищ. Чому? Бо дехто зневірився в усьому і вважає, що до владних кабінетів все одно «не достукатися», інші не хочуть мати зайвих проблем, а більшість звикли розраховувати лишень на себе і не хочуть ні щоб їм допомагали, ні заважали.

Може, тому й не вирішуються питання, які давно турбують фермерів, бо кожен намагається знаходити відповідь і боротися за право існування і працю на землі одноосібно? А може, проблема у відомому українському менталітеті?..

Людмила ЛЕБІДЬ

Валентина ПИСЬМЕННА