Овочівництво стало прибутковим бізнесом, завдяки чому межі діяльності фермерів розширилися. Конкуренція, що існує в державі, сприяє збільшенню виробництва та підвищенню професійного рівня фермерів. Проте не все так добре, як здається.
Сьогодні в сфері овочівництва парадокс: два роки поспіль виробники несуть збитки. Чому так сталося? І на якій овочевій продукції можна заробити?
Провокуючи перевиробництво борщового набору, знижується ринкова ціна на продукцію, і товар реалізовується за цінами нижче собівартості. Збитки за 2011-2012 рр. вже складають 3 млрд. гивень. Наприклад, собівартість вирощування цибулі - 70-80 коп., а продавали її оптом за 30-40. Це ж стосується пекінської та білокачанної капусти. Вузька спеціалізація виробництва приносить прибуток тільки тоді, коли товар, що виробляє господарство, користується попитом. Бо коли попиту немає, одразу виникають три головні проблеми: перевиробництво; імпорт продукції з Європи, яку можна виростити в Україні; експорт дефіцитної продукції.
Ми продовжуємо вирощувати одні й ті самі овочі замість того, аби вирощувати те, чого не вистачає Україні та світу. То як зробити, щоб овочевий урожай можна було продавати цілий рік і не давати йому гнити у підвалах та сховищах?
Потрібно, вважають експерти, продавати за кордон заморожений продукт. Отже, аграрії повинні реалізовувати овочі компаніям, які їх переробляють, при цьому не забувши укласти з переробниками угоду. Фермерам варто переглянути сортимент вирощуваних видів овочевих, адже виробництво борщового набору в надлишку. Звичайно, починати вирощувати щось нове ризиковано, бо досвід відсутній, період збору короткий і є ризик не реалізувати вирощений обсяг продукції. Хоча компанії з переробки (замороження) продукції обіцяють викупити 100% законтрактованого обсягу зібраних овочів, розробивши графік перевезення сировини (транспорт надається переробниками).
Зважте на культури, потрібні Україні, Європі й ті, що користуються попитом. З родини капустяних це капуста брюссельська, савойська, броколі, кольрабі, руккола, гірчиця салатна, крес-салат, редька дайкон, наша українська ріпа. З родини бобових – вігна овочева і квасоля овочева, біб овочевий, зелений горошок, тетрагонолобус на лопатку (для ресторанного бізнесу), горох цукровий на лопатку, соя овочева. Коренеплідні – селера, скорцонера (для ресторанів), цибуля порей і спаржа. Зелені – салат, васильки, м’ята. Плодові – помідор із різним забарвленням плоду, бамія. Росте цікавість на часник, хрін та ревінь.
Щоб ці продукти користувалися попитом, їх потрібно популяризувати, адже реклама – інвестиція в розвиток успішного бізнесу. Для овочевих реклама має бути особливою. Потрібно враховувати і людський фактор: вподобання, тенденцію до здорового способу життя та харчування. Рекламуючи продукт, потрібно характеризувати його цілющі властивості та позитивний вплив на здоров’я внутрішніх органів. Українці, на відміну від європейців, люблять просту рекламу, тому в ній мають зустрічатися банальні словосполучення: «найбільше вітамінів і мікроелементів; найменше нітратів, токсинів, забруднюючих речовин».
Нашому народу, між іншим, властиве почуття патріотизму, тож продукти слід називати українськими назвами, наприклад: мелітопольська вишня, херсонські кавуни, ялтинська цибуля.
Сьогодні спорт, здорова їжа – це стиль життя, що пропагується, тому важливо наголошувати на тому, що овочі виключно органічного походження, вирощені в домашніх умовах.
Але водночас продукти мають відповідати своєму складу і опису на етикетці, бо якщо товар не відповідатиме очікуванням покупця, його не купуватимуть.
Звичайно, в овочівництві існує чимало проблем, адже ціни на ресурси для галузі зростають набагато швидше, ніж ціни на овочі. До того ж, аграрії перенаситили ринок одноманітною овочевою продукцією - борщовим набором. Але вихід із цієї ситуації є. Варто уважно проаналізувати тенденції ринку, зробивши ставку на ті овочі, які мають попит перш за все в Україні, а також за її межами.
Вероніка ГОНЧАРЕНКО