Вітчизняне рисівництво: стан галузі

11 November, Розділ Рослинництво, переглядів 6 851

Експерти стверджують, що рис - головний продукт харчування для 2,5 млрд. людей на планеті. Попит на нього щорічно зростає, і за прогнозом FАO до 2020 року становитиме 781 млн. тонн, переважаючи попит на пшеницю.

Для нашої країни крупа рисова, безумовно, не є основним продуктом харчування, проте за медичними нормами кожен українець повинен споживати 4 кг рису на рік. Фактична ж норма споживання нині становить лише 2,5 кг і навіть при такому стані речей у загальній структурі споживання українців рисова крупа займає всього 30 відсотків.

Що собою на даний час представляє галузь рисівництва в Україні? Це відносно молода галузь, адже рис на науковій основі почали вирощувати з будівництвом Північнокримського каналу, Краснознам'янської зрошувальної системи та рисових зрошувальних систем дельти Дунаю. Всього в Україні побудовано 62,2 тис. га зрошувальних рисових систем, з яких 31,4 тис. га знаходяться в АР Крим, 17,1 - в Херсонській та 13 тис. га - в Одеській областях. (слайд 1,2,3).

Найбільш інтенсивно рисові зрошувальні системи використовувались у 1971-1990 роках. Посівні площі на той час коливалися у межах 33-38 тис. гектарів. Починаючи з 1991 року, з певних причин площі посівів рису скоротилися до 23-20 тис. гектарів. Нарешті, тільки починаючи з минулого року, площі посівів щорічно почали зростати і у 2010 році становили 29,3 тис. га, практично досягнувши оптимального насичення культурою рисових зрошувальних систем (слайд 4).

Що стосується врожайності культури, то до 1991 року вона коливалась в межах 4 т/га у заліковій вазі, досягаючи в окремі роки 5 тонн. Починаючи з 1991 року, знову ж таки з відомих причин, урожайність рису знизилася до 3 тонн з гектара. Зі зміною економічної ситуації в галузі, починаючи з 2005 року, що, в свою чергу, сприяло приходу інвесторів у рисосіючі господарства та появі у виробництві нових вітчизняних високопродуктивних сортів рису, врожайність почала зростати з 3,9 alt т/га у 2006 році до 5,6 т/га у 2009 р. у заліковій вазі. Останній показник став найкращім за всю історію ведення рисівництва в Україні. (слайд 5)

Відносно валового збору рису, то найбільшу його кількість збирали у період 1971-1975 років, коли посівні площі становили 38 тис. га, а врожайність - 4,3 тонн з гектара. Валовий збір минулого року становив 137,3 тис. тонн. Враховуючи експортні контракти, потреби на насіння, а також страхувальні фонди культури, отриманий врожай на 65% задовольняв потреби країни у продукції рисівництва при споживанні 2,5 кг на одну людину. (слайд 6)

Та не слід забувати, що фактичне споживання рису одним українцем є недостатнім з медичної точки зору, бо медично обґрунтована норма споживання рису на одну людину є 4 кг на рік. Тому для повного забезпечення населення України рисовою крупою валове виробництво культури повинно становити не менше 190 тис. тонн, а рису-сирцю, відповідно, 292 тис. тонн. Враховуючи можливості зрошувальних рисових систем нашої країни при використанні їх у проектній потужності, тобто при висіванні рису на площі 35 тис. га, врожайність культури повинна становити 8,5 т/га, чого, виходячи з аналізу врожайності в окремих господарствах, цілком можливо досягнути в умовах України.

Якщо характеризувати сучасний стан галузі, то можна вважати, що рисівництво поступово відроджується. Так, нині свою діяльність у галузі здійснюють близько 50 агроформувань різних форм власності, серед яких сім мають посівну площу рису більше 1000 га, одинадцять - 500-1000 га, двадцять три - від 100 до 500 га та 10 господарств - менше 100 гектарів. (слайд 6)

Аналізуючи врожайність у господарствах з різною посівною площею, ми зрозуміли, що великі господарства, які мають достатньо обігових коштів за рахунок значного обсягу продукції, здатні більш ефективно використовувати рисові зрошувальні системи. Найкращих виробничих показників у минулому році досягли СТОВ "Штурм Перекопу" - площа 2900 га, урожайність - 8,9 т/га; ТОВ "Осавіахім" - площа 1132 га, урожайність - 7,9 т/га (всі вітчизняні сорти); СПК "Каркінітський" - площа 880 га, урожайність - 7,5 т/га (всі вітчизняні сорти).

alt Не останню роль у виробництві рису відіграє вартість продукції рисівництва та економічна ефективність господарств, що його вирощують. Тут варто зауважити, що найбільш високою вартість продукції рисівництва на світовому ринку була у першій половині 2008 року, коли внаслідок недобору врожаїв в основних країнах-експортерах і постійно зростаючого попиту на культуру в країнах-імпортерах у ряді останніх спалахнули так звані «рисові бунти». Це змусило уряди ряду країн Європи та США вводити навіть регламентацію продажу рису в одні руки у мережі супермаркетів і роздрібних ринків. Водночас у світі залишався найменший за останні 70 років двохмісячний запас рису. Зрозуміло, що це в кінцевому підсумку призвело до складання найвищої за останні 50 років ціни на рис, яка становила практично 1000 доларів за тонну. (слайд 7)

Оскільки на той час імпорт рису в Україну становив близько 50% від споживання, це не могло не вплинути на його ціну всередині країни. Вже в лютому 2009-го ціна на крупу рисову сягнула рекордної позначки - 8000 грн. за тонну і залишалася досить високою до вересня 2009-го. Але минулий рік був дуже вдалим по врожайності рису, тож виявився успішним як для рисівників України, так і для підприємств-виробників рису у світі в цілому. Враховуючи спад купівельної спроможності населення України, пов'язаної з певними кризовими явищами, що відбувалися, а також зростання на 15% експорту (67 тис. т) за 10 місяців маркетингового року, відпускні ціни на рис знизились і останні два місяці тримаються на позначці 4000 грн. за тонну. (слайд 8)

Як відомо, науковий супровід галузі рисівництва в Україні забезпечує Інститут рису Національної академії аграрних наук України. Це єдина в країні спеціалізована на культурі рису провідна науково-дослідна установа. Створений в результаті реорганізації Дослідної станції рису УААН в 2003 році, Інститут рису є науково-консультаційним і координуючим центром з вирощування рису і забезпечення рисосіючих господарств України високоякісним насінням.

Володимир ДУДЧЕНКО,

директор Інституту рису НААН України

Далі буде.

alt