Пристрасті навколо…

11 June, Розділ Рослинництво, переглядів 3 950

Незважаючи на всі заходи, які вживає Уряд для насичення внутрішнього ринку гречкою, пристрасті навколо цієї крупи все ще не вщухають. Тим часом частина українців призвичаїлась купувати її за новими цінами, частина замінила гречану кашу на інші, не менш корисні. Щоправда, є й чимало тих, хто просто дивується: а в чому, власне, річ?

Погоджусь, що та частина наших громадян, які не уявляють власного життя без гречки, стурбовані. Тож заради справедливості варто зазначити: останнє рішення Кабінету Міністрів про завезення гречаної крупи з Китаю покликане бажанням Уряду задовольнити підвищений попит на цей продукт. Ось тут і починається інтрига: чи придатна до споживання гречка, яку виростили на своїх полях селяни Піднебесної?

Щоб не виникло чергового непорозуміння, міністр агропроду Микола Присяжнюк доручив провести експертизу зразків гречки та крупи гречаної, на поставки якої в Україну укладено контракти. Це зробили фахівці Державного центру сертифікації і експертизи зерна та продуктів його переробки Держінспекції сільського господарства профільного міністерства. В центрі дослідили чотири зразки, а саме: гречку (сировину), крупу гречану смажену, крупу гречану слабосмажену та крупу гречану несмажену.

Микола Поєдинок, голова Держінспекції сільського господарства підкреслює, що в Україні для перевірки гречки є два нормативні документи. Вимоги до якості зерна, показників безпечності гречки при використанні на продовольчі потреби визначені ДСТУ 4524:2006. Зокрема, документом визначено розподіл гречки на три класи в залежності від показників її якості (вологість, вміст ядра, зернові та смітні домішки і т.д.). Зерно всіх класів повинне бути: не зіпрілим, без теплового пошкодження під час сушіння, мати властивий здоровому зерну запах і нормальний колір, не мати зараженості шкідниками.

Крупа гречана в Україні також нормується міжнаціональним нормативним документом ГОСТ 5550-74 «Крупа гречневая», яким визначено такі сорти: перший, другий, третій та проділ (за показниками: колір, запах, смак, вологість, доброякісність ядра, нелущені зерна, розварюваність тощо).

Отже, проведені українськими спеціалістами дослідження показали: зразок гречки відповідає першому класу, а зразки круп - гречана смажена, гречана слабосмажена, гречана несмажена - першому сорту. Тобто всі зразки, подані на експертизу, відповідають продовольчому призначенню, а значить, придатні для споживання населенням.

Коментуючи цей факт, Микола Поєдинок наголосив, що з 1 млн. т гречки, яку виробляє Китай, майже 800 тис. т використовується для продовольчих потреб. Нині китайська гречка експортується до країн ЄС. Зокрема, підкреслив Микола Сергійович, «цю гречку використовують у країнах ЄС як добавку для дієтичного харчування. Європа ж з Китаю отримує цю крупу, щоб додавати її у вигляді борошна до дитячого харчування грудних дітей». І отримані в Державному центрі сертифікації і експертизи зерна Держінспекції сільського господарства України результати підтверджують, що «гречка китайського виробництва суттєво не відрізняється від вітчизняної», резюмував він.

А ще Микола Поєдинок підкреслив, що міністр агропроду доручив держінспекції систематично контролювати якість гречки по факту її поставки до України. Тож «уся гречка, яка надходитиме в країну за експортними контрактами, буде жорстко контролюватися», - запевнив голова Держісільгоспінспекції.

Гречані метамарфози

* Росія не пропустила на свою територію 180 тонн неякісної гречки з Китаю. Такий захід вжито на підставі протоколів випробувань, що не відповідають вимогам ГОСТу 5550-74 Крупа гречана. Дану партію повернуто країні-експортерові.
* У введенні Антимонопольного комітету України (АМКУ) перебувають 5 справ про порушення конкурентного законодавства учасниками ринку гречки. За попередніми результатами розгляду однієї зі справ виявлено ознаки змови окремих учасників ринку щодо безпідставного підвищення цін на зазначену крупу врожаю 2009 року, повідомив перший заступник голови АМКУ Юрій Кравченко.

Виявляється, що істотне підвищення цін на гречку спровоковане фасувальниками цієї продукції, які за чинним законодавством визначені як виробники. Зокрема, фасувальники, маючи невелику собівартість послуг з упакування, значно підвищували ціни на вже фасовану крупу, яка поставляється в торговельні мережі.

Рішення по цих справах АМКУ має намір прийняти найближчим часом.
Крім того, АМКУ для уникнення ажіотажного попиту зобов'язав великих виробників крупи з Київської області (ТОВ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" і "Білоцерківхлібопродукт") реалізовувати залишки крупи, що є на підприємствах, безпосередньо в торгові мережі.

* Україна завозитиме китайську гречку з портів Тяньцзінь і Далянь. Делегація України у складі представників державної продовольчо-зернової корпорації ТОВ "Хліб Інвестбуд", Мінагропроду та логістичної компанії Shtef Freight за дорученням Уряду відвідала столицю Китаю – Пекін і місто центрального підпорядкування Тяньцзінь та порт Далянь (північно-східна провінція Ляонін). Там відбулися переговори і підписання контракту про постачання. Основним партнером від Піднебесної виступає компанія Dalian Ruifeng Grain Processing Co Ltd.

У березні - квітні в Україну буде відправлено чотири партії крупи загальним обсягом 20 тис. тонн. Час доставки контейнерів - 25-40 днів.
До речі, у самому Китаї загальний обсяг врожаю гречки, яка вирощується в автономному районі Внутрішня Монголія, становить всього близько 200 тис. тонн. Основний її експорт направлений в Японію (близько 90 тис. т несмаженої крупи), 20 тис. т - до Південної Кореї. Частина йде в Європу. Однак у зв'язку з тим, що в Росії була серйозна посуха, яка призвела до неврожаю, РФ уже закупила близько 30 тис. тонн цієї крупи і законтрактувала ще 20 тис. тонн.

Ціни на гречану крупу в Китаї стрімко почали зростати з осені минулого року, коли стало зрозуміло, що неврожай та інші фактори в ряді країн, в т.ч. РФ і Україні, змусять їх звернутися до китайських аграріїв. Ще у вересні за тонну цієї крупи в Китаї просили близько 800 доларів, в жовтні - вже 1100 доларів, у грудні ціна зросла до 1400 дол./тонна. В лютому ціна підвищилася у деяких трейдерів до 1600 доларів. При цьому не завжди її диктували переробні заводи (таких у Китаї близько десятка) і трейдери. Селяни, дізнавшись про ажіотаж на товар, який у самому Китаї великим попитом не користується, теж швидко зорієнтувалися.