Солодкий подих у спину

14 July, Розділ Рослинництво, переглядів 4 305

Не лише Україна прагне цілковитого забезпечення своїх потреб у цукрі, а й Росія не ловить ґав. Принаймні до 2018 року північний сусід може наростити виробництво білого піску до 5,5 млн. т, що дозволить практично обійтися без імпорту. У РФ вже розробляється відповідна державна програма й вливаються чималі інвестиції в бурякоцукрову галузь задля найшвидшого досягнення «солодкого самозадоволення».

Україна прагне випередити «сестру» й декларує про цукрову самодостатність вже наступного року. Далі ми плануємо щороку нарощувати експорт цукру, розраховуючи на ринки СНД, особливо російський. Та чи встигнемо до «закриття дверей»? До того ж Білорусь, виявляється, не лише картоплею славиться, а й високими урожаями цукрового буряку. Правда, в цій сусідній нам країні поки що працюють чотири потужних цукрокомбінати (на відміну від 73, що має Україна), але будуватимуть і п’ятий, щоби встигати переробляти солодкі корені, яких щороку все більшає й більшає.

Про це, зокрема, йшлося на міжнародній науково-технічній конференції цукровиків України «Бурякоцукрова галузь в умовах національного та світового ринків», яка днями відбувалася в Києві в Національному університеті харчових технологій. Вів захід голова правління Національної асоціації цукровиків України (НАЦУ) «Укрцукор» Микола Ярчук. Тож він спочатку поінформував про стан справ у галузі (детальніше про це ми писали в №10, «У цукровій галузі теплішає»), потім запросив до слова радника Президента України Віктора Слауту, який передав вітання від Глави держави й мовив далі: «Сьогодні весь світ завмер в очікуванні результатів боротьби між цукровим буряком і тростиною. І ми повинні встигнути закріпити й посилити свої позиції на ринку, йдучи вперед».

Сергій Іванов, виконувач обов’язків ректора Національного університету харчових технологій, у своєму виступі згадав, що саме з підготовки фахівців цукрової галузі розпочав свою діяльність очолюваний ним авторитетний навчальний заклад. І сьогодні, з понад 400 ВНЗ, що діють в Україні, лише цей університет випускає спеціалістів з технології цукристих речовин. «І це не данина традиціям, - підкреслив Сергій Іванов, - це реальна потреба галузі».

А директор Департаменту харчової промисловості Мінагропроду Микола Сичевський констатував: «На превеликий жаль, ми зруйнували насінництво цукрового буряку. Якщо ще донедавна ми засівали 70% українського насіння, то сьогодні – 10%. І перший крок, який ми маємо зробити - відродити насінництво вітчизняного цукрового буряку».

Далі до слова був запрошений заступник голови правління Спілки цукровиків Росії: «Сьогодні в Російській Федерації розробляється проект Програми розвитку АПК до 2020 року. В рамках цього дороговказу вперше окремим блоком визначено підтримку бурякоцукрової галузі. Зокрема, до 2018 року передбачається збільшити виробництво цукру до 5-5,5 млн. тонн. Цієї кількості продукту вистачить для забезпечення власних потреб. Тож ми зможемо до абсолютного мінімуму звести імпорт. У Росії нині в розвиток цієї галузі залучаються значущі інвестиції. Краще платити власним виробникам цукру, аніж спонсорувати імпортом економіку інших країн».

У свою чергу начальник Управління кондитерської промисловості «Білдержхарчопрому» (Білорусь) Валентин Командиров розповів про досягнення своєї держави в розвитку бурякоцукрової галузі: «Розпочинаючи з 2001 року, ця галузь динамічно розвивається у відповідності до державних програм, маючи належну підтримку з бюджету. Якщо в 2005-му ми переробляли 3 млн. т цукрового буряку, то до 2010 збільшили цей показник на чверть. А нещодавно Уряд одноголосно затвердив чергову державну програму розвитку галузі до 2015 року. І якщо зараз добові потужності всіх чотирьох наших цукрокомбінатів дорівнюють 28 тис. т переробки солодких коренів, то до 1 січня 2016 року плануємо досягти показника у 42 тис.тонн. Але й цього замало, бо цукровий буряк в нас «зростає» швидше, й селяни обіцяють 5,5 млн. т солодких коренів у рік. Тому постала задача будувати п’ятий цукровий завод».

Чимало часу учасники конференції присвятили розгляду технічних питань удосконалення та модернізації технологій цукрового виробництва, методам енергозбереження, виробництву біопалива з відходів і похідних продуктів цукроваріння. Відбувся й круглий стіл з питань насінництва і буряківництва, на якому окреслені шляхи відродження слави вітчизняного насінництва цукрових буряків.

Як розумієте, сусіди, на ринок яких ми розраховуємо, зможуть і власними силами «насолодити» своє життя. Це станеться, якщо ми забаримося і не запропонуємо їм наш цукор у достатній кількості й за конкурентними цінами.

Юрій МАЛАЙ