- пептизації колоїдів, що зумовлює руйнування структури;
- пригніченні росту і розвитку кореневої системи, що відбивається на зимостійкості та посухостійкості культур, режимах живлення і водозабезпечення;
- зниженні окупності азотних і фосфорних добрив;
- пригніченні життєдіяльності азотфіксуючих вільноіснуючих мікроорганізмів і бульбочкових бактерій;
- переважному розвитку грибної мікрофлори, внаслідок чого зростає ураження рослин грибковими хворобами;
- підвищенні забур’яненості полів, оскільки більшість бур’янів витримують кислу реакцію ґрунтового середовища.
- №7-8(261)
- №4 (259)
- №42 (254)
- №35 (247
- Молока стало меньше
Ліки для ґрунтів
«Народ, який не турбується про охорону ґрунтів,
не турбується про своє майбутнє»
Т. Рузвельт
Нормами чинного законодавства визначено, що «ґрунт – природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості».
З давніх часів люди при використанні землі оцінювали її понад усе з точки зору можливості давати врожай рослин. І тому поняття «родючість ґрунту» було відоме ще задовго до формування ґрунтознавства як офіційної науки і відображало найбільш сущу властивість землі як засобу виробництва.
Нині якісні показники ґрунтів, що визначають продуктивність полів, а відтак і агровиробництва в цілому, достатньо вивчені. Зрозуміло, що ця властивість має свою хімічну природу походження, науково обґрунтовані основи виникнення і поширення, взаємодію з агробіоценозами.
Якщо розглядати ланцюжок «кислі ґрунти – рослини» в контексті популярного сприйняття, не вдаючись у глибину ґрунтових процесів, то можна скористатися таким простим порівнянням. Наприклад, якщо при консервації грибів чи будь-яких овочів у маринад закласти оцту втричі більше оптимальної норми, то чи багато такої продукції можна спожити? Так і з рослинами.
Однозначно встановлено, що кисле ґрунтове середовище є одним із факторів, які обмежують продуктивність сільгоспкультур. За різними оцінками, недобір валових зборів основних культур через негативний вплив кислотності ґрунту в Україні щороку становить від 1,4 до 2,0 млн. т зернових одиниць. Найбільше знижуються урожаї пшениці, ячменю, кукурудзи, цукрових буряків, ріпаку, бобових культур.
Серед антропогенних факторів підкислення ґрунтів важливу роль відіграє застосування в значних обсягах фізіологічно- і хімічно-кислих добрив, випадання підкислених опадів. Інтенсивно розвивається кислотність внаслідок декальцинації ґрунту: виносу кальцію урожаями до 100-120 кг/га та інфільтрації його внаслідок промивання талими водами і зливовими опадами (за рік до 210-300 кг/га). Водночас значно зменшилось компенсуюче надходження кальцію в ґрунт внаслідок припинення вапнування, а також у складі суперфосфату, фосфоритного борошна, гною та інших кальцієвмісних добрив.
За даними агрохімічної паспортизації орних земель України, проведеної в попередні роки, площі ґрунтів з різним ступенем кислотності займають 20% від усієї площі і продовжують збільшуватися за рахунок ґрунтів із нейтральним і близьким до нейтрального середовищем.
Підкислення супроводжується комплексним погіршенням фізичних, фізико-хімічних, агрохімічних і біологічних властивостей ґрунту, що проявляється в таких змінах:
Аналіз ситуації по зонах і областях показав, що кислі ґрунти найбільш поширені в зоні дерново-підзолистих піщаних і супіщаних ґрунтів – Поліссі, де вони займають понад 37% орних земель та Лісостепу – 25%. У структурі кислих ґрунтів Полісся чільне місце займає Чернігівщина – 33% та Житомирщина – 23%, в Лісостепу: Вінниччина – 29% та Черкащина – 18%.
При розгляді проблеми підкислення ґрунтів особливо непокоять два питання. По-перше, це значне поширення сильно- та середньокислих груп ґрунтів, які нині займають більше 5%, і їх площа невпинно зростає. Втрати врожаю на цих ґрунтах сягають 20-40%.
По-друге, підкислення чорноземів – кращих ґрунтів України. Загалом, в останні роки процеси підкислення ґрунтового покриву тривають в 15 областях! Вони проявляються навіть в агроландшафтах Степу.
Підвищення кислотності ґрунтів у наш час є однією з причин, що призводить до значного зниження їх родючості, адже відомо, що в кислому середовищі неможливо створити сприятливе азотне і фосфорне живлення рослин, навіть при достатніх запасах цих елементів у ґрунті. При цьому доведено, що ефективність внесених за таких умов мінеральних добрив знижується на 25-30%.
Отже, зростаюча кількість кислих ґрунтів на сьогодні є однією з найважливіших проблем у землеробстві нашої держави, адже ці процеси з кожним роком набувають все масштабнішого характеру і потребують негайного вирішення, насамперед за рахунок проведення хімічної меліорації ґрунтів.
Валерій ГРЕКОВ,
директор «Центрдержродючість»,
кандидат с.-г. наук
Анатолій МЕЛЬНИК,
директор Чернігівського центру
«Облдержродючість», кандидат с.-г. наук,
заслужений працівник сільського господарства України
Продовження теми – у наступному номері.
