Чи розправлять крила фермерські ластівки?

07 November, Розділ Рослинництво, переглядів 3 986

Фермерство – традиційний для Рівненщини спосіб господарювання на землі. Тому перші фермерські ластівки з’явилися в краї ще до проголошення незалежності України. Нині ж на Рівненщині понад 600 таких господарств. Разом з індивідуальними селянськими вони вирощують понад 95% картоплі та овочів, виробляють близько 80% м’ясо-молочної продукції та майже половину обласних обсягів зерна.

Цього року непоганий політ фермерських ластівок став доволі низьким. Багато в чому ситуацію під силу змінити навіть місцевій владі, котра саме задля цього сідає з фермерами за круглий стіл. Головне – почути людей від землі, які годують навіть президентів.

Дмитро Українець, голова асоціації фермерів та приватних землевласників Рівненщини:

- У фермерів, на превеликий жаль, дві проблеми – неврожай та гарний врожай. Торік у краї врожай овочів був начебто й непоганий, але посадили їх небагато – тому й мали недовиробництво. Тоді кілограм капусти до 15 грн. доходив. Влада звернулася до фермерів із проханням збільшити площі під картоплею та овочами – і вони дослухалися. Цього року врожай видався на славу: в ряді господарств зібрали по 400 ц/га і більше картоплі, по 90 ц пшениці. Але реалізувати вирощене сьогодні доводиться за ціною, значно нижчою від собівартості, бо сховищ для відповідного, за технологією, зберігання немає.

Обласна влада вперше за 20 років незалежності запровадила пільгове кредитування фермерів: до 50 тис. грн. під 2% річних на 5 років для виробничих потреб. Цим уже скористалися понад два десятки фермерських господарств, а до кінця року їх буде щонайменше півсотні. Втім, обласну програму підтримки цих господарств на 2011-2015 роки пропоную доповнити такими життєво важливими моментами: хотілося б, щоб обласний бюджет відшкодовував 30% вартості придбаної техніки (щоб провести хоч якусь модернізацію), а щоб поліпшити продуктивність фермерського стада, варто відшкодувати певний відсоток вартості закупленої племінної худоби. Інакше наші корови дуже скоро потраплять до Червоної книги. Бо, хоч рівненські фермери й виробляють сьогодні близько 80% м’ясо-молочної продукції, худоба їхня все ще низькопродуктивна, тому важко конкурувати на ринку.

Олег Поліщук, голова ФГ «Маленький оазис» та обслуговуючого сільськогосподарського кооперативу «Молочні ріки» (Гощанський район):

- Якщо в рільництві результат докладання зусиль відчутний вже за рік, то для розвитку тваринництва, особливо скотарства, потрібно щонайменше 5 років. Ні для кого не секрет: Гітлер у 1945-му залишив нам більше корів, аніж ми маємо сьогодні.

Відомо й інше: близько 60% у раціоні кожного європейця становить молочна група продуктів. А ми змушені реалізовувати вирощену тяжкою працею продукцію нижче від її собівартості. Нам уже набридли постійні війни з переробниками, в яких доводиться просто-таки виривати бодай якусь ціну на молоко. Навіть сільські молочні кооперативи, який, до речі, представляю і я, залежні від переробників. Тому, вочевидь, треба дати їм можливість мати хоча б нескладне обладнання для доведення молока до відповідних кондицій: таке молоко ми самостійно зможемо реалізувати в зоні дії кооперативу. На наше глибоке переконання, молоко повинно «крутитися» навколо споживача, а не «їздити» на переробку з Рівненщини на Волинь. Це прямий шлях не лише до його здорожчання, а й до зниження якості.

І ще. Якщо вже орієнтуватися на Європу, то наша перспектива в тваринництві – невеликі, мобільні, але високопродуктивні стада. Скажімо, в Голландії вони обмежуються 30 головами. Цим, як мовиться, убивають двох чи навіть одразу трьох зайців: плекають племінне стадо і забезпечують населення, що проживає поруч, високоякісною молочною продукцією, розвиваючи внутрішній ринок.

Ми ж, хоч і раді були б оновити стадо, та не можемо: племінний нетель коштує в Україні 20-22 тис. грн. – це те саме, що привезти його з Голландії. Ось де знадобилася б відповідна урядова програма і вплив! Тоді й у маркетах ми мали б більше натуральної продукції, що прийшла туди за принципом: із поля – до столу. А нині там майже суцільно продукція, яка навіть не торкалася корови: така, з дозволу сказати, молочна група на 95% складається з рослинних жирів.

Те саме – зі свинарством: якщо торік пара свиней коштувала 200 грн., то сьогодні – 1,5 тисячі. Тому й поголів’я то вирізають, то нарощують.

Знову маємо перевиробництво овочів: то, може, нам їх у Зімбабве відправити - там, як бачимо, люди голодують… Оскільки є у нас міністерства аграрної політики та економіки, то нехай забезпечать нам аграрну економічну політику – прогнозовану й стабільну!

Олександр Бескид, голова ФГ «Бескиди» (Дубенський район):

- В аграрній політиці держава сьогодні орієнтується на потужні холдинги та корпорації, які працюють здебільшого на експорт. А на внутрішній ринок працюємо ми. І нам, звісно, потрібні обігові кошти. Тому свою кредитну політику мають змінити банки. Адже до нас, фермерів, підходять із тією ж міркою, що й до холдингу.

Настав час створити державний іпотечний земельний банк, який кредитував би аграріїв, у т.ч. фермерів. Він мав би запрацювати одночасно із ринком землі: оскільки земля стає товаром, ми зможемо передавати її в заставу.

Сьогодні пробитися в мережі супермаркетів з нашою фермерською продукцією – зась: потрібно платити вступний внесок від 10 до 100 тис. грн., інші, так би мовити, платежі. Але ж місцева продукція завжди смачніша, ніж привезена логістичними центрами, і в закордонних мережах супермаркетів вона неодмінно є! А у нас - парадокс. Рівненщина – єдина область, що представляє Україну в Європейській мережі регіональної кулінарної спадщини. Цей проект робить акцент на продукції, виготовленій із місцевої сировини, за місцевими традиційними рецептами, - і це цінує світ! А водночас місцеві виробники, котрі завдяки владі мають можливість ярмаркувати в Рівному, не мають доступу до супермаркетів!

Вважаю, що в уряді повинні дослухатися до ініціатив знизу про нульову ставку ПДВ хоча б на овочі, перевиробництво яких маємо. І взагалі більш оперативно реагувати на процеси на агроринку, а ще краще – прогнозувати їх. Натомість менеджерами зі збуту у наших селян виступають особи кавказької національності, які чітко знають ситуацію в кожному регіоні держави.

Микола Авакумов, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Березнівського району:

- Головна проблема на селі – безробіття. Якщо в нашому районі в 1992 році засівали 40 тис. га, то нині – лише 20. Де ж візьметься робота для людей? До нас на Полісся, де маємо 70% меліорованих земель, холдинги та інвестори не йдуть: тут єдина надія – на фермера і приватного землевласника. Не маємо ми морального права на те, щоб земля наших батьків і дідів чортополохом заростала. Тільки як уберегти нашу годувальницю від лихої долі, коли господарювання на ній – збиткове? Змінити ситуацію не допоможе лише профорієнтація (сільські дівчата мають бути доярками, а хлопці – механізаторами): лише прибутковість сільгоспвиробництва та фермерської праці будуть тут критерієм номер один. А для цього потрібна не лише прогнозована державна аграрна, а й соціальна політика: дороги, кредити для сільської молоді – лише тоді оживе село.

Людмила Цимбалюк, керівник ФГ «Мальвіна» (Костопільський район):

- А сільська жінка? Хіба їй не потрібні умови для роботи, життя? Хіба не хоче вона піти в перукарню, кіно, театр? 25% населення світу становлять сільські жінки. Тому ООН оголосила окремий день - 15 жовтня - Днем сільської жінки.

Як на мене, розвиток жіночого фермерства треба розглядати як розвиток аграрного потенціалу країни. Натомість ми, фермери, часто маємо лише перевірки контролюючих органів, які сиплються, неначе град із неба. Їхня спрямованість – не допомогти, а, як кажуть, «нашукати жучків» будь-якою ціною. Ось за те, що в нашому фермерському господарстві лише на три дні протермінували виплату відпускних (!), нам нарахували штраф… Скільки б ви думали? 82 тисячі гривень!

Василь Берташ, голова Рівненської облдержадміністрації:

- Наступний, 2012-ий, буде роком села на рівні держави. Це означає, що проблеми села неабияк турбують і Президента, й уряд. Президент поставив завдання перед нами, керівниками виконавчої влади на місцях, дати людям роботу на селі й тим самим полегшити їхнє щоденне життя.

Один із наших пріоритетів - підтримка тих, хто господарює на землі. Коштів на все ніколи не вистачає, та для фермерів, які одночасно виступають і роботодавцями на селі, ми в обласному бюджеті кошти неодмінно знайдемо. Зокрема, уже в наступному році спрямуємо їх на відшкодування певного відсотка вартості придбаної техніки та племінної худоби, створимо в Головному управлінні агропромислового розвитку дієві маркетингову та юридичну служби.

Вже найближчим часом проведемо такий експеримент: оберемо 3-4 молокозаводи, з якими укладемо тристоронні угоди на співпрацю: облдержадміністрація – сільська рада – молокозавод. Облдержадміністрація закупить відповідне обладнання для доведення селянського і фермерського молока до певних кондицій, сільська рада обумовить обсяги його здачі протягом року, а завод дасть нам стабільну закупівельну ціну. Якщо експеримент вдасться, поширимо його.

Гадаю, своєрідною підмогою для фермерів стане й спорудження оптового ринку, якого в області не було і який незабаром з’явиться в межах обласного центру.

А ще ми заборонимо безпідставні перевірки контролюючих служб: їх у нас багато, а людей, які працюють на землі, - мало.

Пропозиції з місць до урядового законопроекту про держбюджет на 2012 рік дуже важливі. Ті, що прозвучали за круглим столом, надзвичайно слушні, і ми подаємо їх на робочий стіл уряду.

Інна ОМЕЛЯНЧУК,

заслужений журналіст України