Аграрний тиждень. Україна
АТУ»Рослинництво»Соя. Для годівлі золотого тельця?
АТУ»Рослинництво»Соя. Для годівлі золотого тельця?

    Соя. Для годівлі золотого тельця?


    ДемідовЯкщо за радянських часів точкою відліку для порівняння був 1913 рік, то нині – 1990-й. Заклики «наздогнати і перегнати» деякою мірою в сільському господарстві актуальні й нині. Та серед найактивніших претендентів на королівський трон українських ланів виступає соя.

     

    Фахівців по виробництву м’яса на промисловій основі в надзвичайній корисності цієї культури переконувати не треба – самі кого завгодно переконають. Очільник української корпорації Сергій Гнатюк просто в кулуарах Мінагрополітики, ще до початку наради, навів цифри: якщо раніше добовий приріст ваги свиней у великих комплексах складав 270 г, то з додаванням у раціон сої – 500 г і більше.

    Чому ж саме тоді, коли аграріїв небагатої на дощі осені найбільше турбує посів озимини, заговорили про сою?

    1990-й наздогнали і переросли: Україна вийшла на 8 місце в світі з виробництва сої - після США, Бразилії, Аргентини, Китаю, Індії, Парагваю та Канади. Небувалий цьогорічний урожай цієї бобової сягає 2,2 млн. тонн. Але в найближчі 5 років її виробництво треба збільшити іще вдвічі.

    Директор Департаменту землеробства Олександр Демидов задав позитивний тон нараді. Якщо 2003 року урожайність сої складала 12 т/га, то нині – понад 20 тонн. Але й це не межа.

    Говорили і про помилки та певні минулі прорахунки. Нині вирішили відмовитися від насіння імпортної селекції і надати перевагу власним сортам, районованим відповідно до конкретних геоприродних зон України.

    Віктор Тимченко, президент Української асоціації виробників і переробників сої, кандидат економічних наук і почесний академік НААН, визначив стан і перспективи цієї підгалузі. По-перше, Україна стала серйозним конкурентом на світовому ринку. 5860 господарств вирощують сою, 162 – насіннєві, 200 – переробники. Вже існує 109 сортів власної селекції. Отже, шануємо своє не гірше від сябрів-білорусів. Але спочивати на лаврах зарано.

    Існуючі в господарствах механізми здатні переробити 1700 тис. т сої, але ж урожай ц.р. на півмільйона тонн більший. Поповнити обладнання, до того ж найкращими моделями, - одне з першорядних завдань. Та й селекціонерам є над чим працювати: виводити ще більш врожайні сорти, щоб досягати успіхів не тільки за рахунок нових посівних площ. По-друге, соя – культура стратегічна: правильно визначене місце рослини серед інших бобових здатне збагатити ґрунти азотом, закумульованим нею в землі. Нині 80% земель засіяні райнньостиглими і середньостиглими сортами. Є безумовна градація за вмістом протеїну між призначеними для годівлі худоби сортами, і за тими, які споживають люди. По-третє, не варто забувати про худобу одноосібників; треба створити магазини з продажу шроту й інших соєвих кормів. Отже, необхідні нові заводи, здатні забезпечити 1900-2300 т соєвого шроту. По-четверте, треба готувати нові кадри, хоча б проводити майстер-класи. Робота в цьому напрямку триває разом з Інститутом захисту рослин та Інститутом кормів НААН. Асканійська державна дослідна станція стала практичним полігоном у творчому підході до сої, яка чудово росте на покосах. Вчені Одеси й інших міст підключилися до поставлених завдань: збільшити урожайність, зменшити собівартість цієї унікальної бази для розвитку тваринництва в Україні.

    Наведено іще переконливі цифри: 1 кг сої дорівнює 2 кг м’яса і 20 л молока.

    То, можливо, в Мінагрополітики буде створено відділ торгівлі соєю.

    Генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук звернув увагу учасників наради на сою як технічну культуру. Якщо ріпак – ризикована культура, бо часто вимерзають посіви (Європа виробляє з нього собі біодизельне пальне), то соя порівняно з ним – культура невибаглива. І ми навчилися її переробляти. Понад 1% світового виробництва сої належить Україні. Якщо збалансувати ціновий механізм, то прибутки від сої можуть бути величезні. Як всередині країни, так і від експорту.

    У 89 країн світу постачає Україна олію. Харчовий білок – світова проблема. Вінниччина, Чернігівщина, інші регіони мають заводи з переробки сої. Вартість одного заводу – від 50 до 100 млн. доларів. Економити на обладнанні не випадає, адже працювати заводу 355 днів на рік. Але ж власна продукція – з чистих, без ГМО, сортів – це запорука здоров’я нації.

    Академік Анатолій Бабич, професор Інституту кормів НААН (м. Вінниця) вніс цікавинку, підтверджену цифрами: виявляється, тривалість життя людини напряму залежить від кількості споживання білків у раціоні. Україна має потенційні ринки збуту сої та продуктів з неї саме на тих континентах, де більшість населення просто недоїдає. Якщо середня врожайність сої складає близько 40 ц/га, то є продуктивні сорти (їх 11), котрі дають врожай близько 50 ц з гектара. 9 областей (тобто дві третини площ) України – це Лісостеп, одна чверть (Кіровоградська, Дніпропетровська, Одеська і Миколаївська області) – Степ; трохи більше 10% складає Полісся. Для кожного у цій градації регіону розроблено оптимальні сорти сої. Тож немає нічого неможливого в тому, щоб через 5 років збільшити вдвічі виробництво і переробку сої в нашій державі, відкривши тим золоту жилу, котра виведе галузь на гідний світовий рівень.

                                                                                Ганна КОЗАЧЕНКО

     





    Схожі новини
  • №42 (254)
  • Молока стало меньше
  • №4 (259)
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
  • №35 (247

  • Додати комментар
    Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Соя. Для годівлі золотого тельця?

14 листопад, Розділ Рослинництво, переглядів 4 628

ДемідовЯкщо за радянських часів точкою відліку для порівняння був 1913 рік, то нині – 1990-й. Заклики «наздогнати і перегнати» деякою мірою в сільському господарстві актуальні й нині. Та серед найактивніших претендентів на королівський трон українських ланів виступає соя.

 

Фахівців по виробництву м’яса на промисловій основі в надзвичайній корисності цієї культури переконувати не треба – самі кого завгодно переконають. Очільник української корпорації Сергій Гнатюк просто в кулуарах Мінагрополітики, ще до початку наради, навів цифри: якщо раніше добовий приріст ваги свиней у великих комплексах складав 270 г, то з додаванням у раціон сої – 500 г і більше.

Чому ж саме тоді, коли аграріїв небагатої на дощі осені найбільше турбує посів озимини, заговорили про сою?

1990-й наздогнали і переросли: Україна вийшла на 8 місце в світі з виробництва сої - після США, Бразилії, Аргентини, Китаю, Індії, Парагваю та Канади. Небувалий цьогорічний урожай цієї бобової сягає 2,2 млн. тонн. Але в найближчі 5 років її виробництво треба збільшити іще вдвічі.

Директор Департаменту землеробства Олександр Демидов задав позитивний тон нараді. Якщо 2003 року урожайність сої складала 12 т/га, то нині – понад 20 тонн. Але й це не межа.

Говорили і про помилки та певні минулі прорахунки. Нині вирішили відмовитися від насіння імпортної селекції і надати перевагу власним сортам, районованим відповідно до конкретних геоприродних зон України.

Віктор Тимченко, президент Української асоціації виробників і переробників сої, кандидат економічних наук і почесний академік НААН, визначив стан і перспективи цієї підгалузі. По-перше, Україна стала серйозним конкурентом на світовому ринку. 5860 господарств вирощують сою, 162 – насіннєві, 200 – переробники. Вже існує 109 сортів власної селекції. Отже, шануємо своє не гірше від сябрів-білорусів. Але спочивати на лаврах зарано.

Існуючі в господарствах механізми здатні переробити 1700 тис. т сої, але ж урожай ц.р. на півмільйона тонн більший. Поповнити обладнання, до того ж найкращими моделями, - одне з першорядних завдань. Та й селекціонерам є над чим працювати: виводити ще більш врожайні сорти, щоб досягати успіхів не тільки за рахунок нових посівних площ. По-друге, соя – культура стратегічна: правильно визначене місце рослини серед інших бобових здатне збагатити ґрунти азотом, закумульованим нею в землі. Нині 80% земель засіяні райнньостиглими і середньостиглими сортами. Є безумовна градація за вмістом протеїну між призначеними для годівлі худоби сортами, і за тими, які споживають люди. По-третє, не варто забувати про худобу одноосібників; треба створити магазини з продажу шроту й інших соєвих кормів. Отже, необхідні нові заводи, здатні забезпечити 1900-2300 т соєвого шроту. По-четверте, треба готувати нові кадри, хоча б проводити майстер-класи. Робота в цьому напрямку триває разом з Інститутом захисту рослин та Інститутом кормів НААН. Асканійська державна дослідна станція стала практичним полігоном у творчому підході до сої, яка чудово росте на покосах. Вчені Одеси й інших міст підключилися до поставлених завдань: збільшити урожайність, зменшити собівартість цієї унікальної бази для розвитку тваринництва в Україні.

Наведено іще переконливі цифри: 1 кг сої дорівнює 2 кг м’яса і 20 л молока.

То, можливо, в Мінагрополітики буде створено відділ торгівлі соєю.

Генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук звернув увагу учасників наради на сою як технічну культуру. Якщо ріпак – ризикована культура, бо часто вимерзають посіви (Європа виробляє з нього собі біодизельне пальне), то соя порівняно з ним – культура невибаглива. І ми навчилися її переробляти. Понад 1% світового виробництва сої належить Україні. Якщо збалансувати ціновий механізм, то прибутки від сої можуть бути величезні. Як всередині країни, так і від експорту.

У 89 країн світу постачає Україна олію. Харчовий білок – світова проблема. Вінниччина, Чернігівщина, інші регіони мають заводи з переробки сої. Вартість одного заводу – від 50 до 100 млн. доларів. Економити на обладнанні не випадає, адже працювати заводу 355 днів на рік. Але ж власна продукція – з чистих, без ГМО, сортів – це запорука здоров’я нації.

Академік Анатолій Бабич, професор Інституту кормів НААН (м. Вінниця) вніс цікавинку, підтверджену цифрами: виявляється, тривалість життя людини напряму залежить від кількості споживання білків у раціоні. Україна має потенційні ринки збуту сої та продуктів з неї саме на тих континентах, де більшість населення просто недоїдає. Якщо середня врожайність сої складає близько 40 ц/га, то є продуктивні сорти (їх 11), котрі дають врожай близько 50 ц з гектара. 9 областей (тобто дві третини площ) України – це Лісостеп, одна чверть (Кіровоградська, Дніпропетровська, Одеська і Миколаївська області) – Степ; трохи більше 10% складає Полісся. Для кожного у цій градації регіону розроблено оптимальні сорти сої. Тож немає нічого неможливого в тому, щоб через 5 років збільшити вдвічі виробництво і переробку сої в нашій державі, відкривши тим золоту жилу, котра виведе галузь на гідний світовий рівень.

                                                                            Ганна КОЗАЧЕНКО

 





Схожі новини
  • №42 (254)
  • Молока стало меньше
  • №4 (259)
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
  • №35 (247

  • Додати комментар
    Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.