Зберегти озиме поле

19 March, Розділ Рослинництво, переглядів 6 380

Початок статті читайте в №8.

Пересіву підлягають посіви пшениці озимої, в яких на 1 м2 налічується менше 150 розкущених або 200–250 нерозкущених рослин. Доцільно ремонтувати посіви з густотою 150-200 розкущених або 250-300 нерозкущених рослин і площі, де рослини на період відновлення вегетації перебувають у фазі сходів – не менше 300 рослин/м2.

Встановлено, що нормально розвинені рослини пшениці озимої, які налічують навесні 3-4 пагони, за сприятливих умов вегетації в весняно-літній період можуть сформувати по 1,5-2,0 продуктивних стебла. З огляду на це, для забезпечення урожаю зерна на рівні 2,5-3,0 т/га кількість таких рослин на 1 м2 повинна становити не менше 200 штук. На насінницьких площах можна залишати посіви з меншою кількістю рослин.

Рівень зернової продуктивності озимих колосових культур і технологія весняного догляду за ними в значній мірі залежать від строків відновлення весняної вегетації. Якщо в 2012 р. весна розпочнеться раніше середніх багаторічних строків (до 20-25 березня) і буде супроводжуватися поступовим наростанням позитивних температур повітря, то навіть нерозкущені рослини зможуть в подальшому збільшити густоту продуктивних стебел за рахунок процесів весняного кущення. За умови відновлення весняної вегетації рослинами озимини у звичайні середньобагаторічні строки із швидким наростанням температурних показників, існує велика ймовірність того, що поліпшити стан посівів за рахунок ранньовесняних підживлень не вдасться. Тому, за такого розвитку погодних умов слід очікувати обов’язкового зниження врожайності.

Після відновлення весняної вегетації пшениці озимої важливо створити для рослин сприятливі умови живлення, в першу чергу – підживити азотом ще до початку переходу їх до четвертого етапу органогенезу, коли відбувається закладка колоскових бугорків. Підживлення сприяє кращому кущенню рослин, інтенсивному відростанню, збільшенню кількості колосків, озерненості колосся, особливо за умов оптимального зволоження ґрунту і помірних температур.

Оскільки значна частка посівів у цьому році знаходиться в слабкому та зрідженому стані, є доцільним застосування дворазового підживлення озимих: перше - по мерзлоталому ґрунту – для відновлення вегетативної маси рослин, а друге - локальним способом, на початку виходу рослин в трубку – безпосередньо для підвищення зернової продуктивності.

Проводити підживлення посівів пшениці озимої азотними добривами потрібно перш за все там, де рослини не розкущилися. Якщо добрива не вносилися восени, при підживленні по мерзлоталому ґрунту достатньо високу ефективність забезпечують дози азоту 30-60 кг/га д.р.

На парових полях, залежно від ґрунтової та рослинної діагностики, для одержання сильного і цінного зерна потрібно вносити 60-90 кг/га д.р. азоту, а після непарових попередників - не менше 90-120 кг/га, причому у вологі роки, коли складаються сприятливі умови до засвоєння азоту та реалізації генетичного потенціалу рослин, дози його можуть бути підвищені в залежності від стану посівів.

Ефективність азотних підживлень можна підвищити на 30-40% шляхом внесення їх безпосередньо у кореневмісний шар ґрунту, тобто локально (рядками) за допомогою зернотукових сівалок. Причому кількість міндобрив, яку планується внести, обов’язково повинна коригуватися залежно від вмісту поживних речовин у ґрунті.

Покращити стан розвитку рослин й підвищити зернову продуктивність посівів озимини може застосування комплексних водорозчинних добрив, які доцільно застосовувати сумісно з пестицидами, що дозволить не тільки отримати позитивний ефект від їх внесення, а й зменшити технологічні витрати виробництва за рахунок поєднання цих агротехнічних заходів.

Враховуючи той факт, що значна частина озимих посіяна по непарових попередниках, необхідно передбачити не тільки внесення міндобрив, але й обов’язково спланувати систему заходів по захисту посівів від шкідників та хвороб.

Втрати врожаю зерна від хвороб, шкідників і бур’янів у зоні Степу можуть становити понад 35%, тому основна увага в боротьбі зі шкідливими організмами повинна надаватися організаційно-господарським й агротехнічним заходам: дотриманню сівозмін, використанню стійких сортів, якісному обробітку ґрунту, оптимальному забезпеченню рослин вологою та поживними речовинами, своєчасному збиранню врожаю без втрат, якісному дотриманню рекомендованих елементів технології вирощування культури.

Засоби захисту рослин озимих культур слід використовувати з урахуванням економічних порогів шкодочинності. Для запобігання прояву резистентності шкідливих організмів до інсектофунгіцидів при повторних обробках слід застосовувати різні діючі речовини.

Боротьба з бур’янами, враховуючи значну кількість ослаблених і недостатньо розвинутих посівів озимої пшениці навесні, буде однією з найактуальніших. Озимина за пізньої сівби, особливо по непарових попередниках, на час відновлення весняної вегетації створює недостатнє покриття поверхні ґрунту і засмічена зимуючими (дескуренія Софії, сухоребрик Льозеліїв, талабан польовий тощо), ранніми ярими (амброзія полинолиста, гірчиця польова, гречка березкоподібна, лобода біла тощо) або коренепаростковими (березка польова, молокан татарський, молочай прутоподібний, осот рожевий і жовтий польовий тощо) бур'янами в кількості 5-10 шт./м2 і більше. Для захисту посівів від малорічних двосім'ядольних бур'янів доцільно застосовувати до завершення фази кущення культури бакову суміш гербіциду 2,4-Д, 68,5% в.р. з аміачною селітрою або гербіцид еллай супер, 70% в.г. Від багаторічних коренепаросткових – діален супер, 46,4% в.р.к. або естерон 60. Також високу ефективність в посівах озимої пшениці проявляють гербіциди – похідні сульфонілсечовини: гранстар, 75% в.г., гроділ максі 37,5% о.д., лінтур 70 WG, в.г., мушкет та інші.

Підвищення якості зерна озимої пшениці залишається одним із найголовніших завдань вітчизняного агровиробництва. Основним негативним чинником, який спричиняє зниження показників якості зерна пшениці озимої в зоні Степу, є пошкодження його клопом шкідливою черепашкою. При наявності пошкодженої частки зерна на рівні 2-3% його якість суттєво знижується.

Для запобігання втрат якості зернової продукції проводять хімічний захист посівів проти дорослих клопів, що перезимували, і личинок. Обробку крайових смуг поля шириною до 100 м інсектицидами проводять під час масової міграції клопів на посіви пшениці (з середини квітня до середини травня). За наявності 1-2 клопів на 1 м2 варто застосовувати один із препаратів: актара (0,1-0,14 кг/га), базудин (1,5-1,8 л/га), БІ-58 новий (1,5 л/га), сумітіон (0,6-1,0 л/га), фастак (0,1-0,15 л/га) та ін.

Оптимальним строком знищення личинок є період формування – початок молочної стиглості зерна. Застосування інсектицидів у цьому випадку можна поєднувати з позакореневими підживленнями рослин карбамідом. За умов помірно теплої погоди доцільно застосовувати препарати піретроїдної групи. При наявності підвищеного температурного режиму кращий ефект забезпечують фосфорорганічні препарати або їх суміші з піретроїдами.

Ураження рослин озимих культур хворобами, зокрема борошнистою росою, бурою іржею, септоріозом, фузаріозом колоса потребує застосування фунгіцидів. Найчастіше хімічного захисту потребує озима пшениця, що висівалася по кращих і удобрених попередниках, а саме після пару, гороху та багаторічних трав. Застосування фунгіцидів слід проводити виключно на підставі економічної доцільності заходу при перевищенні хворобами порогу шкодочинності. При ураженні посівів борошнистою росою та септоріозом – двох верхніх листків на рівні 1% та вище, бурою іржею – коли на листку налічується 10-15 пустул.

На ранніх етапах розвитку рослин, при прояві тільки борошнистої роси, можна застосовувати препарати дерозал (0,5 л/га), каліксин (0,5-0,75 л/га), топсин М (1,0-1,2 кг/га) та інші. Після виходу рослин у трубку, коли існує загроза септоріозу та бурої іржі, кращі результати дає обробка посівів імпактом (0,5 л/га), тілтом (0,5 л/га), амістар екстра (0,5-0,75 л/га), рексом Т (0,6 л/га) та іншими. Після виколошування доцільніше застосовувати альто супер (0,4-0,5 л/га), фолікур БТ (1,0-1,25 л/га), фалькон (0,6 л/га), солігор (0,9-1,0 л/га), які мають захисну дію і проти хвороб колоса.

Слід відзначити, що озимі культури на теперішній час перебувають у дуже складному стані і потребують особливої уваги. Тож заходи по їх догляду повинні виконуватись у точній відповідності до науково обґрунтованих зональних рекомендацій.

Анатолій ЧЕРЕНКОВ,

директор Інституту сільського господарства

степової зони НААНУ, доктор с.-г. наук,

професор, член-кореспондент НААНУ