Аграрний тиждень. Україна
» » Йти проти села - що плювати проти вітру
» » Йти проти села - що плювати проти вітру

    Йти проти села - що плювати проти вітру


         І конфлікт щодо використання орендованих земельних паїв у селі Горошків Тетіївського району на Київщині, у якому по різні боки барикад, бо кожен із власною правдою, місцеві ТОВ «Горошків-Агро» і ТОВ «Агрофірма-Надія», це вкотре підтверджує. То яка правда колюча, а яка - на всі боки гнуча?..

     

    Варто сказати, що люди села Горошків здавна славились працьовитістю. При тому, що місцевість тут у крутоярах, та й на додачу не всюди родючі ґрунти, все ж вирощували знатні урожаї зерна, цукрових буряків і в колишньому СРСР здобули своєму колгоспу ім. Леніна трудову славу. Село мало добре розвинену соціальну інфраструктуру, а колгосп - добротні господарські будівлі, вдосталь техніки і надійне, так тоді здавалось, майбутнє. Була ще й особлива гордість: чимало молоді з Горошкова прагнуло вищої освіти. Так отримала країна звідси докторів біологічних і технічних наук, кандидатів сільськогосподарських, медичних наук, двох депутатів Верховної Ради України, а ще - військових високих рангів. По цей час село тим пишається, а, заразом, кожна роботяща людина у ньому як була у повазі, так і є понині. Тому коли хтось приїжджає у Горошків і зверхньо цідить крізь ситі губи, що тут не люди живуть, а бидло, то це, зрозуміло, дуже боляче відгукується не по одній хаті. А таке, як почули, мало, на жаль, місце...

     

    Думка селян

    Час вніс у літопис Горошкова свої гіркі корективи. У 2000-му, після реорганізації колгоспу, селяни були полишені на самих себе. Правда, із земельними паями. Та не всім дано бути фермерами. Тож коли у село на той час приїхав Віктор Світовенко (одні кажуть – із Ставищенського району, інші – з Києва) з бажанням господарювати, то йому не склало надто великих зусиль викупити у селян розпайоване колгоспне майно, створити своє сільгосппідприємство, яке нині називається ТОВ «Горошків-Агро» (директор - Віктор Кирилюк). Взявши в оренду земельні паї, товариство почало вирощувати зернові, а ось тваринництво та інші напрямки не відродило. Відтак чимало селян втратили роботу, а село – одне зі своїх вікових призначень. Згодом багатьох не влаштовували розрахунки за паї.

    - Хоча Віктор Світовенко прийшов до нас у село, як мовиться, на готове, створене колишнім колгоспом, та не став надією села на відродження краю, - розповідає сільський голова Олександр Пущик. - З багатьох причин чимало пайовиків забрали у нього свої земельні паї і перейшли у ТОВ «Агрофірма-Надія», яке, до слова, було створене вже у 2003 році «з нуля» жителем села Петром Затишним та його сином Олександром. Вони починали з 50 га землі, декількох корів, поросят. Тепер розподіл орендованих земель на території сільради такий: у «Горошків-Агро» в користуванні десь 400 га, у «Надії» - понад 1200. Кого чимало людей за доброго господаря для села мають – зрозуміло. І для сільради саме «Агрофірма-Надія» є надією на відродження села, бо багато у чому допомагає.  

    Розмова- Що скажете про конфлікт за орендовані земельні паї між «Горошків-Агро» і «Агрофірма-Надія», який вже за межі області сягнув?

    - Ще з минулого року «Горошків-Агро» все не визначиться: скільки і де йому віддати «Агрофірмі-Надія» землі тих чергових власників паїв, які вже не хочуть мати справ із цим товариством і обрали для себе «Надію». Звичайно, мова йде про повернення таких паїв одним масивом, щоб належно обробляти землю. Можна було б, думаю, тут знайти взаємовигідний компроміс. Всюди так роблять. Але поки що не вийшло. Тож минулого року «Надія» не змогла пустити в роботу понад 50 га уже нею орендованих земель. Цієї ранньої весни була та ж картина – незрозумілість в конфліктній ситуації. Що ж, знову не сіяти, хай земля гуляє? Затишні, як мені відомо, визначились, де найбільше орендованих ними пайових земель, і весною посіяли там сою. Проте в «Горошків-Агро» на це своя правда, свої доводи. Тому взяли і передискували посіяне. Такий конфлікт у нас вперше.

    - І що люди на селі про це кажуть?

    - Кажуть, що немає совісті у керівництва ТОВ «Горошків-Агро»...

    - Але чим земля винна, коли люди горшки б’ють? - зауважує спеціаліст-землевпорядник Горошківської сільради Микола Майборода. - Знаєте, є земля неродюча, яку «Горошків-Агро» віддавало без проблем, коли від них пайовики йшли, а є родюча. Їм, мабуть, жаль з нею прощатись. Це, припускаю, може і бути однією з причин конфлікту. Я з тих, чия земля (понад 11 га) на родючих ґрунтах фактично в «Горошків-Агро», а юридично - у «Надії» на неродючих. Але ж на родючому ґрунті можна зібрати з 2 га більший урожай, аніж на глиняному із 4-х гектарів! Проте навіщо було передисковувати посіяну сою? Хай би росла, а люди домовлялись.

    До розмови приєднався мешканець села Іван Максимович Дідик:

    - Мої та дружини паї давно у ТОВ «Агрофірма-Надія». Це хороше підприємство. Тут добре розраховуються за оренду паїв. Минулого року отримали за пай 1200 кг зерна, цукор, олію. У них є комора, і зерно можна легко отримати хоч зимою, хоч навесні. Держать свиней, корів, доглядають за ставком, молоко і поросят людям продають за доступними цінами. А у «Горошків-Агро», як на мене, із хазяйновитістю не все гаразд. Вже й проти селян пішли – землю на одному полі не хочуть виділяти. Може, тут трошки і держава винувата: не ті ще закони маємо на захист селян?

    Може й винувата, Іване Максимовичу. Та хочемо сказати і вам, і решті селян Горошкова та всієї країни: як наголосив Президент Віктор Янукович, поставивши на особистий контроль реалізацію реформ на селі, у сліпій гонитві за високими показниками сільгоспвиробництва ми не повинні втратити українське село і його жителя. Нині в рамках нового проекту «Рідне село» готуються нові закони, які б дійсно допомагали розвитку села, підтримували простого селянина. Має право, так думається, бути розглянута «у верхах» і дана, характерна не лише для Горошкова, а й для багатьох сіл, проблема з передачею від одного до іншого орендаря пайових земель.

     

    фермаПогляд із району

    Голова Тетіївської райдержадміністрації Іван Миколюк досить схвально відгукується про ТОВ «Агрофірма-Надія», яке зернові вирощує, відроджує тваринництво, робить все можливе, аби допомогти розбудові села.

    - Та цього не скажеш про ТОВ «Горошків-Агро», - каже Іван Іванович. – Хоча якщо працюєш на сільських землях, маєш із них бізнесовий зиск – допоможи і селу, щоб люди тут стали жити краще. Бо яке відношення до людей - таке і до тебе. Тому, мабуть, частина з них і розірвала договори із Світовенком й пішла до Затишних. А оті передискування сої – це вже й зовсім складна ситуація. Чому за понад рік Світовенко так і не спромігся виділити «Надії» масивом, а не латками, оті пайові землі, що вже не у нього в оренді? Ми намагались втрутитись у цей конфлікт, аби допомогти вирішити його, але районна влада не має жодних повноважень щось наказувати приватному підприємцю. І хоча я виїжджав у село, коли «Горошків-Агро» передискувало перші 7 га посівів сої, вів розмову з керівником товариства про те, щоб не глумився із посівів, але Світовенко із якихось причин це проігнорував. Останнє, що від нього почув, що він ТОВ «Агрофірма-Надія» всю належну землю віддав. Чи так це насправді? Доручив незалежній організації ПП «Земля» визначити: скільки офіційно має бути на цей час пайових земель у «Горошків-Агро» і «Агрофірма-Надія». Можливо, коли будуть поставлені тут крапки, конфліктна ситуація вирішиться. А якщо обидва орендаря звернуться до суду (є і такий варіант вирішення конфлікту), то колишні поля колгоспу перетворяться у «шахматні дошки», де вже толком не зореш, не посієш, не збереш урожай...

    - Офіційно, - висловлює своє бачення конфліктної ситуації перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Лисиця, - я не можу надати комусь зі спірних сторін перевагу, а от у плані моральному - на боці Затишних, бо село трималося і тримається на таких як вони і їм подібних працелюбах.

     

    Особисті міркування

    - Нам чужого не треба, ми своє засівали соєю, - каже Петро Харитонович Затишний. – І те все нам передискували! Хто ж так робить? Ми понесли десь на 450 тис. грн. збитків. Не будемо грішити проти Бога і тепер їхнє переорювати... Якось зустрів Кирилюка (задовго до передискувань) і кажу: «Давай розберемось із землею». А він: «То там є кусок - беріть». Я йому: «Там не хватає». А він: «А в мене землі більше немає. Де я візьму ще землі?» Що на це сказати? Людська земля, людські паї – це ж не твоя земля і не наша – ми тільки беремо її в оренду. Та не дав, і все. Не вийшло по-людськи...

    - Це мене, до речі, батько у фермери позвав, - додає Олександр Петрович Затишний. – Каже: «Синку, у тебе є трактор, інша техніка – давай, працюй на землі у рідному селі». Ну, я і взявся... Від передискованого поля, де посіяли сою, маємо, як казав уже батько, збитків на понад 400 тис. гривень! Хто їх нам поверне? Можливо, для когось із «Горошків-Агро» це копійки, а для простих селян, які зараз часто виживають на хлібі та воді, це великі гроші. Та й нам складно розбудовувати село, господарство, бо все коштує немалих затрат. Змушені були звести нові млин і водонапірну башту, бо такі ж колишні колгоспні будови, які не один рік ще могли б послужити людям, Світовенко залишив у розрусі. Ми встигли зберегти від неї дві колишні колгоспні ферми. А поміж них у бур’янах - залишки ферм, до яких не було діла «Горошків-Агро». Ось на такі руїни я прийшов працювати. Але це не скарга на долю. Попри всі негаразди є бажання село відбудувати, повернути людям віру в те, що житимуть краще. Тому коритися тим, хто глумиться із нашої праці, не збираємось. Є вищі інстанції, зрештою, правоохоронні органи, де шукатимемо своєї правди – правди села, яке хай і зубожіле нині, але не втратило по хатах людської гідності й віри в те, що у своїй державі буде їм допомога і захист у біді, а у чесній праці на полях і фермах - підтримка. Ось на це сподіваємось – на справедливе вирішення конфлікту.

    Як бачимо, Затишні тільки й того хочуть, що справедливого відношення до себе і своїх пайовиків. Але з огляду на тривалу конфліктну ситуацію, що б’є і по кишені, і по нервах, не завершилося б це тим, що втратять віру у справедливість, покинуть розпочате на селі. Що, тоді знову Горошкову йти до руїн? Та побажаємо йому все ж дійсно кращої долі.

     

    Валентина ПИСЬМЕННА





    Схожі новини
  • Вівсянівка хоче у сільський кооператив!
  • „АГРО-2012” запрошує
  • Оценка состояния зернохранилищ в хозяйствах Украины
  • АМКУ разрешил ООО «Кищенцы» приобрести контроль над сельхозпредприятиями в Черкасской области
  • МінАП визначив перелік і ціни на сільгосптехніку

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Йти проти села - що плювати проти вітру


     І конфлікт щодо використання орендованих земельних паїв у селі Горошків Тетіївського району на Київщині, у якому по різні боки барикад, бо кожен із власною правдою, місцеві ТОВ «Горошків-Агро» і ТОВ «Агрофірма-Надія», це вкотре підтверджує. То яка правда колюча, а яка - на всі боки гнуча?..

 

Варто сказати, що люди села Горошків здавна славились працьовитістю. При тому, що місцевість тут у крутоярах, та й на додачу не всюди родючі ґрунти, все ж вирощували знатні урожаї зерна, цукрових буряків і в колишньому СРСР здобули своєму колгоспу ім. Леніна трудову славу. Село мало добре розвинену соціальну інфраструктуру, а колгосп - добротні господарські будівлі, вдосталь техніки і надійне, так тоді здавалось, майбутнє. Була ще й особлива гордість: чимало молоді з Горошкова прагнуло вищої освіти. Так отримала країна звідси докторів біологічних і технічних наук, кандидатів сільськогосподарських, медичних наук, двох депутатів Верховної Ради України, а ще - військових високих рангів. По цей час село тим пишається, а, заразом, кожна роботяща людина у ньому як була у повазі, так і є понині. Тому коли хтось приїжджає у Горошків і зверхньо цідить крізь ситі губи, що тут не люди живуть, а бидло, то це, зрозуміло, дуже боляче відгукується не по одній хаті. А таке, як почули, мало, на жаль, місце...

 

Думка селян

Час вніс у літопис Горошкова свої гіркі корективи. У 2000-му, після реорганізації колгоспу, селяни були полишені на самих себе. Правда, із земельними паями. Та не всім дано бути фермерами. Тож коли у село на той час приїхав Віктор Світовенко (одні кажуть – із Ставищенського району, інші – з Києва) з бажанням господарювати, то йому не склало надто великих зусиль викупити у селян розпайоване колгоспне майно, створити своє сільгосппідприємство, яке нині називається ТОВ «Горошків-Агро» (директор - Віктор Кирилюк). Взявши в оренду земельні паї, товариство почало вирощувати зернові, а ось тваринництво та інші напрямки не відродило. Відтак чимало селян втратили роботу, а село – одне зі своїх вікових призначень. Згодом багатьох не влаштовували розрахунки за паї.

- Хоча Віктор Світовенко прийшов до нас у село, як мовиться, на готове, створене колишнім колгоспом, та не став надією села на відродження краю, - розповідає сільський голова Олександр Пущик. - З багатьох причин чимало пайовиків забрали у нього свої земельні паї і перейшли у ТОВ «Агрофірма-Надія», яке, до слова, було створене вже у 2003 році «з нуля» жителем села Петром Затишним та його сином Олександром. Вони починали з 50 га землі, декількох корів, поросят. Тепер розподіл орендованих земель на території сільради такий: у «Горошків-Агро» в користуванні десь 400 га, у «Надії» - понад 1200. Кого чимало людей за доброго господаря для села мають – зрозуміло. І для сільради саме «Агрофірма-Надія» є надією на відродження села, бо багато у чому допомагає.  

Розмова- Що скажете про конфлікт за орендовані земельні паї між «Горошків-Агро» і «Агрофірма-Надія», який вже за межі області сягнув?

- Ще з минулого року «Горошків-Агро» все не визначиться: скільки і де йому віддати «Агрофірмі-Надія» землі тих чергових власників паїв, які вже не хочуть мати справ із цим товариством і обрали для себе «Надію». Звичайно, мова йде про повернення таких паїв одним масивом, щоб належно обробляти землю. Можна було б, думаю, тут знайти взаємовигідний компроміс. Всюди так роблять. Але поки що не вийшло. Тож минулого року «Надія» не змогла пустити в роботу понад 50 га уже нею орендованих земель. Цієї ранньої весни була та ж картина – незрозумілість в конфліктній ситуації. Що ж, знову не сіяти, хай земля гуляє? Затишні, як мені відомо, визначились, де найбільше орендованих ними пайових земель, і весною посіяли там сою. Проте в «Горошків-Агро» на це своя правда, свої доводи. Тому взяли і передискували посіяне. Такий конфлікт у нас вперше.

- І що люди на селі про це кажуть?

- Кажуть, що немає совісті у керівництва ТОВ «Горошків-Агро»...

- Але чим земля винна, коли люди горшки б’ють? - зауважує спеціаліст-землевпорядник Горошківської сільради Микола Майборода. - Знаєте, є земля неродюча, яку «Горошків-Агро» віддавало без проблем, коли від них пайовики йшли, а є родюча. Їм, мабуть, жаль з нею прощатись. Це, припускаю, може і бути однією з причин конфлікту. Я з тих, чия земля (понад 11 га) на родючих ґрунтах фактично в «Горошків-Агро», а юридично - у «Надії» на неродючих. Але ж на родючому ґрунті можна зібрати з 2 га більший урожай, аніж на глиняному із 4-х гектарів! Проте навіщо було передисковувати посіяну сою? Хай би росла, а люди домовлялись.

До розмови приєднався мешканець села Іван Максимович Дідик:

- Мої та дружини паї давно у ТОВ «Агрофірма-Надія». Це хороше підприємство. Тут добре розраховуються за оренду паїв. Минулого року отримали за пай 1200 кг зерна, цукор, олію. У них є комора, і зерно можна легко отримати хоч зимою, хоч навесні. Держать свиней, корів, доглядають за ставком, молоко і поросят людям продають за доступними цінами. А у «Горошків-Агро», як на мене, із хазяйновитістю не все гаразд. Вже й проти селян пішли – землю на одному полі не хочуть виділяти. Може, тут трошки і держава винувата: не ті ще закони маємо на захист селян?

Може й винувата, Іване Максимовичу. Та хочемо сказати і вам, і решті селян Горошкова та всієї країни: як наголосив Президент Віктор Янукович, поставивши на особистий контроль реалізацію реформ на селі, у сліпій гонитві за високими показниками сільгоспвиробництва ми не повинні втратити українське село і його жителя. Нині в рамках нового проекту «Рідне село» готуються нові закони, які б дійсно допомагали розвитку села, підтримували простого селянина. Має право, так думається, бути розглянута «у верхах» і дана, характерна не лише для Горошкова, а й для багатьох сіл, проблема з передачею від одного до іншого орендаря пайових земель.

 

фермаПогляд із району

Голова Тетіївської райдержадміністрації Іван Миколюк досить схвально відгукується про ТОВ «Агрофірма-Надія», яке зернові вирощує, відроджує тваринництво, робить все можливе, аби допомогти розбудові села.

- Та цього не скажеш про ТОВ «Горошків-Агро», - каже Іван Іванович. – Хоча якщо працюєш на сільських землях, маєш із них бізнесовий зиск – допоможи і селу, щоб люди тут стали жити краще. Бо яке відношення до людей - таке і до тебе. Тому, мабуть, частина з них і розірвала договори із Світовенком й пішла до Затишних. А оті передискування сої – це вже й зовсім складна ситуація. Чому за понад рік Світовенко так і не спромігся виділити «Надії» масивом, а не латками, оті пайові землі, що вже не у нього в оренді? Ми намагались втрутитись у цей конфлікт, аби допомогти вирішити його, але районна влада не має жодних повноважень щось наказувати приватному підприємцю. І хоча я виїжджав у село, коли «Горошків-Агро» передискувало перші 7 га посівів сої, вів розмову з керівником товариства про те, щоб не глумився із посівів, але Світовенко із якихось причин це проігнорував. Останнє, що від нього почув, що він ТОВ «Агрофірма-Надія» всю належну землю віддав. Чи так це насправді? Доручив незалежній організації ПП «Земля» визначити: скільки офіційно має бути на цей час пайових земель у «Горошків-Агро» і «Агрофірма-Надія». Можливо, коли будуть поставлені тут крапки, конфліктна ситуація вирішиться. А якщо обидва орендаря звернуться до суду (є і такий варіант вирішення конфлікту), то колишні поля колгоспу перетворяться у «шахматні дошки», де вже толком не зореш, не посієш, не збереш урожай...

- Офіційно, - висловлює своє бачення конфліктної ситуації перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Лисиця, - я не можу надати комусь зі спірних сторін перевагу, а от у плані моральному - на боці Затишних, бо село трималося і тримається на таких як вони і їм подібних працелюбах.

 

Особисті міркування

- Нам чужого не треба, ми своє засівали соєю, - каже Петро Харитонович Затишний. – І те все нам передискували! Хто ж так робить? Ми понесли десь на 450 тис. грн. збитків. Не будемо грішити проти Бога і тепер їхнє переорювати... Якось зустрів Кирилюка (задовго до передискувань) і кажу: «Давай розберемось із землею». А він: «То там є кусок - беріть». Я йому: «Там не хватає». А він: «А в мене землі більше немає. Де я візьму ще землі?» Що на це сказати? Людська земля, людські паї – це ж не твоя земля і не наша – ми тільки беремо її в оренду. Та не дав, і все. Не вийшло по-людськи...

- Це мене, до речі, батько у фермери позвав, - додає Олександр Петрович Затишний. – Каже: «Синку, у тебе є трактор, інша техніка – давай, працюй на землі у рідному селі». Ну, я і взявся... Від передискованого поля, де посіяли сою, маємо, як казав уже батько, збитків на понад 400 тис. гривень! Хто їх нам поверне? Можливо, для когось із «Горошків-Агро» це копійки, а для простих селян, які зараз часто виживають на хлібі та воді, це великі гроші. Та й нам складно розбудовувати село, господарство, бо все коштує немалих затрат. Змушені були звести нові млин і водонапірну башту, бо такі ж колишні колгоспні будови, які не один рік ще могли б послужити людям, Світовенко залишив у розрусі. Ми встигли зберегти від неї дві колишні колгоспні ферми. А поміж них у бур’янах - залишки ферм, до яких не було діла «Горошків-Агро». Ось на такі руїни я прийшов працювати. Але це не скарга на долю. Попри всі негаразди є бажання село відбудувати, повернути людям віру в те, що житимуть краще. Тому коритися тим, хто глумиться із нашої праці, не збираємось. Є вищі інстанції, зрештою, правоохоронні органи, де шукатимемо своєї правди – правди села, яке хай і зубожіле нині, але не втратило по хатах людської гідності й віри в те, що у своїй державі буде їм допомога і захист у біді, а у чесній праці на полях і фермах - підтримка. Ось на це сподіваємось – на справедливе вирішення конфлікту.

Як бачимо, Затишні тільки й того хочуть, що справедливого відношення до себе і своїх пайовиків. Але з огляду на тривалу конфліктну ситуацію, що б’є і по кишені, і по нервах, не завершилося б це тим, що втратять віру у справедливість, покинуть розпочате на селі. Що, тоді знову Горошкову йти до руїн? Та побажаємо йому все ж дійсно кращої долі.

 

Валентина ПИСЬМЕННА





Схожі новини
  • Вівсянівка хоче у сільський кооператив!
  • „АГРО-2012” запрошує
  • Оценка состояния зернохранилищ в хозяйствах Украины
  • АМКУ разрешил ООО «Кищенцы» приобрести контроль над сельхозпредприятиями в Черкасской области
  • МінАП визначив перелік і ціни на сільгосптехніку

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.