Знову до Кукацополів?

30 October, Розділ Рослинництво, переглядів 4 178

Поляки кажуть: «Що занадто, то не здраво». Цілком розуміємо це і ми, українці. Проте інколи когось із нас таки варто смикнути за руку, аби не трапилось курям на сміх. Гірше, якщо ще й планетарно...

Щось подібне було із посівами кукурудзи за пострадянських часів. Варто нагадати про ту історію, адже нині масштабно у нашій країні пропагується вирощування качанистої. Є і помітний успіх: якщо у минулому році у США – найбільшому виробнику кукурудзи у світі - був найнижчий за останні декілька років урожай, то погодні умови в Україні посприяли рекордам качанистої, а відтак - прибуткам аграріїв. У засобах масової інформації навіть з’явилися заголовки на кшталт «Кукурудза – “фінансовий хліб”». Хороші її прогнози і на ці жнива. Не забути б при цьому лишень про пшеницю і всяку іншу пашницю. Отже – до обіцяної історії.

У вересні 1953-го Микита Хрущов став першим секретарем ЦК КПРС, а у березні 1958 року він обійняв ще й посаду голови Ради Міністрів. Зосередження влади в одних руках не рятувало людей від свавілля нового вождя пролетаріату і підлеглого йому апарату. М. Хрущов, як і попередні вожді, прагнув ощасливити народ, нахрапом крокуючи у світле комуністичне майбутнє. Тож чимало всього (ідей не бракувало, як і ентузіазму!) запроваджував у життя методом експерименту: вийде – не вийде.

Скажімо, у 1959 році з його відома було прийняте рішення про ліквідацію машинно-тракторних станцій (МТС). Їх машинний парк передали колгоспам, сподіваючись на ефективніше використання. Однак відсутність у колгоспах гаражів, ремонтної бази, фахівців негативно позначилась на використанні й збереженні техніки.

Наступною ідеєю, якою захопився М. Хрущов, було широке впровадження посівів кукурудзи. Це, за його задумом, мало значно підвищити ефективність сільського господарства, насамперед тваринництва. Побував на той час в Америці, де, до речі, і пообіцяв американцям показати «кузькіну мать» не лише в науці і техніці, але й у сільському господарсттві. Як? У штаті Айова на родючих кукурудзяних плантаціях та фермах, де худобі давали кукурудзяний силос, а вона – ріками молоко (8 тис. літрів на корову за рік), Микита Сергійович переконався, що його кукурудзяний «курс» правильний. Тож, за наказом Хрущова, по всій країні, навіть на півночі (від Казахстану до Чукотки), де холод заважав посівам, за рахунок скорочення посівів інших культур почали висівати кукурудзу. Її навіть було проголошено «королевою полів». Керівник колгоспу чи радгоспу, який відмовлявся впроваджувати у практику «королеву», ризикував своєю посадою. Однак кукурудза не дала очікуваних результатів, хоча шуму, сказати б так, наробила.

Перш за все, селекціонерам було наказано вивести спеціальні сорти, придатні для північних районів. Також «закрутилась» агітпропаганда: з’явились численні радіопрограми, документальні стрічки й навіть мультфільми, які вихваляли рослину-фаворитку. А батьків закликали давати новонародженим ім’я Кукуцаполь (скорочення від російського «кукуруза – царица полей»). Як нині пригадують очевидці тих років (тоді молоді, а нині із сивиною на скронях): «Ми сміялись із тих повальних кукурудзяних посівів, але що наказували – робили. Такий був час».

Як вже мовилось, експеримент провалився, бо «королева полів» не давала врожаїв на холоді. Уже восени 1962-го почалися перебої із хлібом. 4 жовтня ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР видали постанову «О наведении порядка в расходовании ресурсов хлеба», яка обмежувала продаж хліба – не більше як 2,5 кг в одні руки. Білий хліб узагалі зник із прилавків, а в чорний підмішували кукурудзяне та горохове борошно. За виглядом і смаком він нагадував зелений клей. Вироби з білого борошна давали за рецептом лікаря – хворим, які потребували спецхарчування. У крамницях висіли плакати з рецептами запіканок і тортів із чорних та білих сухарів. Газети рекламували кукурудзяні пластівці, які «здатні замінити хліб». Із 1963-го року відкрились кафе, де, як стверджувала реклама, можна було посмакувати стравами із кукурудзи. Пропонувалось навіть... вино із кукурудзи!

Країна опинилась під загрозою карткової системи. Намагаючись відвернути продовольчу катастрофу, Микита Хрущов їздив по колгоспам і повчав селян, як садити кукурудзу. В Україні вона таки прижилась. І не вся тут заслуга Хрущова, бо і до нього вона була не лише житницею, а й «кукурудзницею»: перед Великою Вітчизняною війною колгоспи і радгоспи намолотили 1,5 млн. тонн зерна кукурудзи. А після Великої Перемоги валові збори зросли у три, п’ять разів, та ще й до цього заготовлялось 50-80 млн. тонн силосу.

Так, неоднозначний був час. Але все ж у багатьох випадках реформістський. Тож один із західних дослідників Марк Фрекданд у своїй роботі про Хрущова зауважив: «Правління Хрущова гідне епітафії, яку заслужили дуже небагато політиків: як в очах свого народу, так і в очах усього світу він залишив свою країну в кращому стані, ніж він її застав». Але це вже інша тема.

Підготувала Олена ГАЙОВА