Протягом останнього часу і в Україні, і в усьому світі широко обговорюють ситуацію зі зміною клімату. Та кліматичні умови змінюються постійно, щоправда, швидкість цих змін є різною. З початку 80-х минулого сторіччя ці зміни помітно активізувались. Лише за останні 25 років середня температура повітря по Україні зросла приблизно на 1,5°С, що свідчить про дуже швидкі процеси кліматичних змін.
За свідченням керівника Гідрометцентру України Миколи Кульбіди, ці зміни найбільше помітні взимку, особливо у січні і лютому, середня температура яких зросла на 2,3-2,5°С. Найменше вони проявляються влітку, коли в липні та серпні температурне зростання становить 1,5-1,8°С. У перехідні сезони зміни проходять не так помітно.
Аналіз багаторічних даних спостережень у Південному Степу (метеостанція Херсону, яку можна вважати його центром) за температурним режимом (125 років) свідчить, що протягом останніх 25-30 років у зимовий період (грудень - березень) температура підвищилась на 1,1-1,2°С, а в теплий період року, навпаки, відбулося зниження температури повітря на 0,5-1,0°С. Ці дані свідчать, що літо і осінь в цілому по Україні в останні роки стали прохолоднішими, а зима і весна – теплішими (слайд 1). температура)
Разом із тим, якщо брати спостереження за температурним режимом лише за останні 35 років, то вони також свідчать про потепління клімату, але тенденція дещо інша, ніж в цілому по Україні. Так, середньодобова температура за рік з 1976-1980 по 2006-2010 рр. зросла з 9,3 до 11,3°С, тобто на 2°С.
Найбільше зростання температури відбулося в липні та серпні – на 3,3 і 4,4°С відповідно. При цьому воно має чітку закономірність за п’ятирічними блоками. Також слід відмітити стійке підвищення температури на 1-1,2°С у квітні та травні, що дуже негативно позначається на умовах початкового росту і розвитку ранніх ярих культур (слайд 2). опади)
Утім, чіткої спрямованості змін суми опадів за рік протягом останніх років не простежується. Водночас збільшилась амплітуда коливань річної суми опадів – від 287,7 мм у 2011-му до 679,0 мм у 1997 році. Слід наголосити і на тому, що в травні, червні і липні кількість їх практично не змінилась, а от у квітні та серпні вона істотно зменшились. Значно зросла кількість дощів зливового характеру, що призводить до значних їх втрат за рахунок стоку води в понижені місця.
В цілому зменшення кількості опадів у квітні за умов зростання температур значно погіршує умови сівби і розвитку рослин ранніх ярих культур, а аналогічні зміни в липні і серпні – озимих культур.
Таким чином аналіз агрометеорологічних показників свідчить, що в Південному Степу спостерігаються істотні зміни, які проявляються в наступному:
- підвищується середньодобова річна температура повітря, особливо в другій половині літа;
- збільшується надходження теплових ресурсів у зв’язку зі зростанням тривалості вегетаційного періоду та суми активних температур;
- посилюється континентальність клімату (амплітуди коливань температури повітря), що може вплинути на біорізноманіття агроландшафтів;
- зростання кількості опадів зливового характеру;
- підвищення випаровуваності за вегетаційний період.
Такі зміни клімату вимагають не лише удосконалення, розробки та адаптації систем ведення землеробства, а й технологій вирощування сільгоспкультур у Південному Степу. І хоча з цієї проблематики проведено багато досліджень і накопичений значний обсяг ефективних розробок, необхідно в подальшому, на нашу думку, розширити та поглибити їх проведення в напрямках:
- покращення вологозабезпечення посівів агрокультур за використання різних типів зрошення, у першу чергу - з використанням мікро- та крапельного зрошення;
- розробка агротехнологій, які ефективніше накопичують та більш економно використовують вологу атмосферних опадів.
На півдні України найбільш дієвим заходом компенсації втрат вологи на випаровування при підвищенні посушливості є зрошення. Воно повністю змінює підходи до формування систем землеробства і особливо технологій вирощування сільгоспкультур. Завдяки проведенню вологозарядкових, передпосівних, сходовикликаючих і вегетаційних поливів ми маємо можливість підтримувати вологість ґрунту на потрібному для рослин оптимальному рівні, створюючи таким чином сприятливі умови для реалізації потенційних можливостей сортів і гібридів. Висока ефективність зрошення в посушливих умовах півдня України доведена численними науковими дослідженнями і виробничим досвідом (слайд 3). (графік урожайності).
Так, за багаторічними результатами експериментальних досліджень Інституту зрошуваного землеробства, середня врожайність озимої пшениці становить 60,4 ц/га, кукурудзи на зерно – 95,7 ц/га, сої – 29,4 ц/га. Зрошення забезпечує врожаї всіх агрокультур у 2-6 разів вищі, ніж без нього. Тому вкрай необхідно прискорити роботи з відновлення функціонування зрошувальних систем, а в майбутньому і будівництва нових.
В умовах кліматичних криз на неполивних землях зростає роль розміщення посівів з урахуванням агробіологічних особливостей культур. Тому структура посівних площ повинна бути головним біологічним фактором регулювання водного режиму в агроценозах. В ній необхідно збільшити частку посухостійких культур (сорго, просо) та оптимізувати питому вагу парових площ. Про велику роль чорного пару свідчить і нинішній рік, коли після нього залишились живими 84-86% посівів озимої пшениці, тоді як після інших попередників - лише 12-14%.
Наші дослідження переконливо свідчать: основною причиною неврожаїв у степовій зоні є не мала кількість опадів, а великі непродуктивні їх втрати та втрати ґрунтової вологи.
Раїса ВОЖЕГОВА,
директор Інституту зрошувального землеробства НААН,
доктор с.-г. наук