Як стати олігархом?

10 December, Розділ Рослинництво, переглядів 4 129

Сьогодні, виявляється, в плодоовочевому бізнесі дійсно можна досягти висоти. Та спочатку треба повчитися у професіоналів. Зокрема, запам’яталася майстер класами ІХ міжнародна конференція «Овочі та фрукти України 2012», що відбувалася в рамках виставки «Fresh Produce Ukraine 2012», організованої проектом «АПК-Інформ: овочі та фрукти» (Україна, Росія), ТОВ «Компанія «Місто Мрії» (Україна), ВТО Exhibitions BV (Голландія).

В «екзамені для професіоналів», як презентували захід його ініціатори, взяли участь понад 200 делегатів із 18 країн світу. Спонсором виставки стала Чилійська фруктова асоціація, а конференції - компанія «Фітомаг».

Андрій Ярмак, автор проекту «АПК-Інформ: овочі та фрукти», заінтригував уже назвою своєї доповіді: «Філософія плодоовочевого виробництва: світовий досвід та український шлях. Чи можна стати олігархом?»

«Мій досвід роботи з інвесторами показав, що більшість із них не можуть отримати чітку відповідь на запитання: «А навіщо?» - з такого повороту розпочав Андрій. - І вони не побачать причин для інвестування, якщо не матимуть конкретної відповіді».

Далі А. Ярмак зупинився на специфіці плодоовочевого бізнесу, ступенях ризику, ролі масштабів площ, факторах успіху, нюансах асортименту…

Сім’єю чи «колгоспом»?

Дехто завзято переконує, що для України тільки «в колгоспі - щастя», ратуючи за великотоварне виробництво. А як засвідчує дослідження Андрія Ярмака, найуспішнішими у світі є саме невеликі господарства сімейного типу. «За кордоном міряють ступенем ефективності, якості, а в нас – тисячами гектарів, - образно висловився автор.

Звідки в кого інвестиції?

За словами доповідача, в цивілізованих країнах процвітають внутрішні інвестиції у плодоовочеве виробництво. Тож зароблені в цій же галузі, як правило, сімейні кошти, вкладаються в розвиток того ж виробництва. Гроші, які вкладаються в сільське господарство України, не можна назвати інтелектуальними, бо приходять із алкогольної, нафтогазової, будівельної галузей. «Начебто нічого поганого, бо вони залишаються грошима, - веде далі експерт, - але ж вони не несуть із собою ані відповідного професійного досвіду, ані змістового навантаження. Відповідно таке «звідусіль» негативно позначається на ефективності».

Спеціалізація. Все й одразу чи щось одне?

У світі чимало заможних компаній розбагатіли на певній культурі. Скажімо, в овочівництві - на часнику чи цибулі, а в садівництві - на зимових яблуках. І ні на який інший бік їх не заманиш. Вони й чути не хочуть ані про баштан, ані про капусту. Хоча інші «знайшли себе» саме в баштані або в качанистій. «Таке явище, коли кожен вирощує щось одне, в усіх тонкощах розуміючись у цьому, називається спеціалізацією – роз’яснює А. Ярмак. - Диверсифікація – це навпаки, коли один фермер чи велике підприємство береться за все, все, все. Інколи й не знаючи, з чим що їдять. Начебто правильний підхід: не вродила картопля – вродив горох. Але навіщо ж було витрачатися на картоплю?»

Поле в Україні – власник у космосі…

Це майже не жарт. Але близьке до істини. Якщо вірити Андрію Ярмаку, мало з тих, хто працює на великих українських ланах, знає й бачив свого, образно кажучи, Маркіза Карабаса. Бо справжній власник холдингу не опікується приятельством із тими, хто на нього працює. Звідки й таке поняття у найманих робітників, як відчуженість від результатів праці. У цивілізованих країнах власника майже повсякчас можна знайти на своїх полях. Як правило, він добре знає всіх своїх працівників, навіть сезонних. Увага, шанобливе ставлення до людей ефективно позначаються на праці, бо всі робітники тоді відчувають себе членами сім’ї.

Локальність фруктового бізнесу

«На відміну від міжнародних компаній, що спеціалізуються на «колі» (напій – авт.) чи зернових, у кожного регіону свій «коронний» овоч або фрукт. Отже, кожен маленький чи великий фермер може виростити свої суниці, часник, яблука, які шукатимуть саме його споживачі. Шанс у кожного є. Головне, не доведеться боятися, що витіснять міжнародні гіганти», - запевнив експерт ринку.

Ризики й негативи

«Різке коливання цін. Проблема з кредитуванням і залученням інвестицій, бо потенційні інвестори в першу чергу звертають увагу, як не дивно, на тих, хто потребує десятків мільйонів. Спостерігаючи за мінливістю й непередбачуваністю цін, їх важко переконати в тім, що капуста чи персики принесуть золоті гори, - констатує Андрій Ярмак. - Тут найбільша прибутковість - при системному професійному підході. Й обійтися часто можна власними силами».

Володимир ВІЛЬОВИЧ