- Ветеринари щепили проти сказу близько 5 мільйонів тварин
- Держветфітослужба витрачає половину бюджету на боротьбу зі сказом
- На Волині почалася пероральна імунізація м’ясоїдних тварин від сказу
- Горжеєв: Європа допомагає Україні боротися зі сказом
- В Україні виявлено 800 неблагополучних населених пунктів по сказу
Науково-методичне забезпечення заходів боротьби зі сказом
Не зважаючи на
суттєвий прогрес в галузі вірусології, імунології, молекулярної біології та
генної інженерії, а також колосальні зусилля багатьох поколінь вчених і
практиків у боротьбі зі сказом, цей зооантропоноз залишається надзвичайно
складною проблемою для багатьох країн світу, в тому числі й для України.
Сьогодні Україна є однією із найбільш неблагополучних країн зі сказу в Європі. Такий напружений епізоотичний стан створює загрозу погіршення епідемічної ситуації з цього особливо небезпечного летального захворювання. Так, у 1994-2000 рр. в країні від сказу померло 6 осіб, а в 2001-2007 рр. - 22 особи. Щорічно у нас вимушеним антирабічним щепленням підлягають більше 23 тис. людей.
Сказ є економічним тягарем для країни у зв’язку з високою вартістю лікування потерпілих, діагностики, епідеміологічного, епізоотологічного нагляду, профілактичної та постекспозиційної обробки людей, імунізації тварин. Нині визріла об’єктивна необхідність прийняття державної програми оздоровлення країни від сказу. Її впровадження також важливе для гармонізації нашого законодавства з європейськими вимогами.
Нещодавно проблема сказу в Україні розглядалась на засіданні Президії Української академії аграрних наук. З доповіддю “Стан та перспективи науково-методичного забезпечення заходів боротьби зі сказом в Україні” виступив директор Інституту ветеринарної медицини УААН, член-кореспондент УААН А.Ф. Ображей. Він, зокрема, відмітив, що напружена епізоотична ситуація зі сказу в останні роки зумовлена поширенням природного типу рабічної інфекції, глобальне вогнище якої сформувалось наприкінці 60-х рр. ХХ ст. на території Європи, Азії та Північної Америки.
В кінці 60-х років минулого століття епізоотією сказу природного типу була охоплена територія від Польщі до Франції. Подібний її розвиток реєстрували і в Україні. Застосування програм оздоровлення від хвороби на основі пероральної імунізації та сучасних методів профілактики й діагностики при підтримці ЄС дозволило значно поліпшити епізоотичну ситуацію в країнах Західної та Центральної Європи.
В Україні, Росії, Білорусі та Хорватії, не дивлячись на всі зусилля, в останні 10 років відмічається ускладнення ситуації.
Науково-технічною програмою УААН на 2006-2010 pp. "Здоров'я тварин, якість та безпека тваринницької продукції в Україні" передбачене завдання першого рівня 37.01-001 "Вивчити молекулярно-генетичні характеристики циркулюючих ізолятів у глобальній системі контролю сказу", яке виконується Науково-дослідним центром з питань вивчення і профілактики сказу в Україні при Інституті ветеринарної медицини УААН.
Встановлено ряд епізоотологічних особливостей сказу в Україні: дифузний характер його нозоарелу; певні відмінності напруженості епізоотичної ситуації в різних областях України та її циклічність; рівнозначну активність перебігу епізоотій природного і антропоургічного типів рабічної інфекції та структуру джерел і резервуарів її збудника; самостійна циркуляція лісавірусів, резервуаром яких є кажани.
За останні 5 років співробітниками Центру зі сказу розроблено антирабічну вакцину "Рабізін" для парентерального щеплення тварин, діагностикум "ДАФІ" (діагностичний антирабічний флуоресціюючий імуноглобулін) та 3 науково-методичні рекомендації, затверджені Держкомітетом ветмедицини України. Встановлені закономірності прояву і перебігу епізоотичного процесу при сказі, враховані при розробці "Комплексної програми основних заходів боротьби зі сказом в Україні на 2000-2010 pp.", затвердженої спільним наказом Держдепартаменту ветмедицини та МОЗ України. Проте, ефективність її реалізації, як свідчить стан епізоотичної ситуації зі сказу в країні, виявилася недостатньою через низький рівень її фінансово-матеріального забезпечення.
Аналіз ситуації засвідчує: при виконанні загальних антирабічних заходів не було достатньої координації міжвідомчої взаємодії відповідних виконавчих органів. Як результат, має місце неконтрольоване постійне збільшення популяції лисиці та кількості бродячих і безпритульних собак, що в цілому зумовлює непреривність епізоотичного процесу, знижує ефективність антирабічних щеплень бродячих тварин.
У зв'язку з широким антигенним і генетичним спектром лісавірусів, ключове значення у науково-методичному забезпеченні боротьби зі сказом має якісна і об'єктивна діагностика. Однак традиційне виявлення рабічного антигену в патматеріалі методом імунофлуоресценції недостатньо точне, а виділення польового ізоляту вірусу надзвичайно довготривале. Виходячи з цього, першочерговим завданням Центру зі сказу є розробка і впровадження вітчизняних високоспецифічних тест-систем з ефективністю не менше 98%.
Проблематичною виявилася і ефективність антирабічних щеплень. У Центрі зі сказу розроблені «Методичні рекомендації з визначення імунітету та ефективності вакцинації проти сказу». Згідно цих рекомендацій необхідне продовження систематичних досліджень з встановлення протективного рівня популяційного захисту для різних категорій домашніх тварин, а також лисиць та інших диких м’ясоїдних, які є джерелами рабічної інфекції.
Питання популяційного імунітету у тварин тісно пов’язане з якістю антирабічних вакцин, які потребують вдосконалення. Отримання високоімуногенних і безпечних вакцин в значній мірі залежить від вакцинного штаму, який використовується для їх виробництва. В Науково-дослідному центрі зі сказу зібрано колекцію вакцинних штамів і проведено вивчення їх імунобіологічних характеристик та молекулярно-біологічних властивостей, на підставі яких розроблена Концепція використання вакцинних штамів вірусу сказу (затверджена Науково-методичною радою Держкомітету ветмедицини України). Її впровадження є невідкладним завданням.
Світовий досвіт засвідчує високу ефективність пероральної імунізації диких м’ясоїдних у боротьбі зі сказом природного типу. Приклади її результативності є і в Україні. Випробуванням рекомбінантної вакцини Raboral-VRG в 3-х кампаніях по пероральній імунізації в Джанкойському і Нижньогірському районах АР Крим встановлено високу ефективність її споживання цільовими видами тварин і високий ступінь імунного захисту у лисиць. Це сприяло створенню благополучної зі сказу ситуації на вакцинованих територіях.
В Центрі з питань вивчення та профілактики сказу розроблені ”Методичні рекомендації по плануванню організації та проведення пероральної імунізації диких м’ясоїдних проти сказу”, які затверджені головою Держдепартаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України. Для підвищення ефективності такої імунізації необхідне чітке дотримання при її проведенні згаданих рекомендацій, а також вимог МЕБ, ВООЗ, використання безпечних та імуногенних вакцин, розробка і вдосконалення яких є першочерговим завданням.
Системний захід у боротьбі зі сказом – контроль якості засобів його діагностики та профілактики, який включає сукупність міжнародних антирабічних стандартів. Тому Центру зі сказу, Державному НДІ з лабораторією діагностики та ветсанекспертизи і Державному науково-контрольному інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів необхідно терміново розробити науково-методичні рекомендації та механізми загальнодержавної системи контролю засобів діагностики і профілактики сказу.
Обговоривши проблему, Президія УААН постановила подати на затвердження Кабінету Міністрів України та іншим компетентним органам виконавчої влади проект концепції “Державної цільової програми оздоровлення території України від сказу на 2008-2015 роки”, а також схвалити галузеву Програму оздоровлення території України від сказу на 2008-2015 роки, затверджену спільним наказом Держкомітету ветмедицини та УААН, і розробити план заходів щодо постійного наукового супроводу реалізації цієї програми.
Віталій НЕДОСЄКОВ,
завідуючий Науково-дослідним центром з питань вивчення
та профілактики сказу Інституту
ветеринарної медицини УААН,
доктор ветеринарних наук
