- В Україні зросло поголів’я корів на 1,3%, свиней – на 2,7% та птиці – на 8,7%
- У 2013 році держава виділить 650 мільйонів гривень на розвиток тваринництва
- М. Присяжнюк: Тваринництво має стати візитівкою вітчизняного АПК
- молочне скотарство - стратегічна галузь тваринництва України
- Комплексна програма підтримки розвитку українського села на період до 2015 року
Українське тваринництво вже має стратегію розвитку
Днями на засіданні колегії Міністерства аграрної політики України презентовано проект Державної програми розвитку тваринництва на період до 2015 року. Наша сьогоднішня розмова - із заступником міністра агрополітики України Петром Вербицьким, який безпосередньо брав активну участь у розробці програми. - Петре Івановичу, чому виникла потреба в розробці Державної програми розвитку тваринництва на період до 2015 року? - По перше, тваринництво - чи не найважливіша галузь аграрного сектора. Її призначення - виробництво продуктів харчування тваринного походження в обсягах, що забезпечують фізіологічні норми харчування і формують експортний потенціал. Становище, що склалося в галузі впродовж останніх 18 років, не відповідає потенційним можливостям і постійно погіршується. Посилену увагу галузі приділяє Уряд, зокрема через постанову №729. І, зрозуміло, розвиток тваринництва -один з п'яти основних пріоритетів діяльності міністерства. На жаль, катастрофічно зменшуються і обсяги виробництва, і поголів'я сільгосптварин в господарствах усіх форм власності. Так, у порівнянні з показниками 1991 року, на 1 січня 2008 року найбільших втрат зазнали сільгосппідприємства: корів зменшилось у 9 разів, свиней - у 5, овець - у 24 рази. Виробництво м'яса всіх видів у забійній вазі в усіх категоріях господарств зменшилось в 2,3 рази, в тому числі яловичини - в 3,6, свинини - 2,5 і молока - у 2 рази. На одну особу вироблено всього 46 кг м'яса і 252 кг молока (фізіологічні норми харчування відповідно - 80 кг і 380 кг). До того ж, через низку різних причин селяни втратили економічну зацікавленість ведення тваринництва. - Тож, відповідно, нестабільною є ситуація на ринку продуктів тваринництва... - Так. І вона характеризується незбалансованістю попиту і пропозиції, низьким рівнем внутрішнього споживання, недостатньо розвинутою інфраструктурою заготівель і збуту тваринницької сировини. Спроби врегулювати внутрішній попит за рахунок імпорту призводять лише до подальшого тиску на вітчизняного виробника і створюють 
загрозу повної ліквідації тваринництва в сільгосппідприємствах. Нині частка імпорту в загальному споживанні м'яса складає більше 23% (наближається до критичної межі). Водночас особисті селянські господарства, які мають переважно екстенсивний характер виробництва, неспроможні забезпечити зростаючий попит населення на продукти харчування. Адже у цій категорії господарств за останні 20 років середньорічне виробництво м'яса залишається на рівні 1,2 млн. тонн узабійній вазі, а молоко не відповідає встановленим якісним показникам. Фермерські ж господарства тваринництвом практично не займаються. - Що спричиняє погіршення становища в галузі? - Наприклад, недостатнє фінансове забезпечення і обмежений доступ до фінансових ресурсів. Це стримує розвиток виробництва та впровадження сучасних технологічних розробок. Починаючи з 1999 року, фінансова підтримка галузі базувалася переважно на непрямій підтримці за допомогою спеціальних режимів і механізмів оподаткування. В останні роки рівень цієї підтримки за бюджетними програмами шляхом дотації через ПДВ складав щорічно близько 4-5 млрд. гривень. Водночас внутрішня підтримка галузі тваринництва згідно вимог СОТ («зелені» та «жовті» програми) була на рівні 1,3 - 2 мільярдів. Фермери та особисті селянські господарства, в яких виро***ють дві третини тваринницької продукції, на жаль, не мають доступу до кредитних ресурсів і обмежені в участі у державних програмах. Ще один фактор. Роздрібні ціни на молочні та м'ясні продукти на зовнішньому і внутрішньому ринках ростуть, а виробництво молока та м'яса у більшості сільгосппідприємств залишається збитковим. Бо там ще й досі використовують затратні технології і худобу з низьким рівнем продуктивності. Оскільки галузь не отримувала крупних інвестицій, то в ній не відбулося серйозних структурних змін. Виключення становить галузь виробництва м'яса птиці. Тож через розроблену програму є нагальна потреба чітко визначити пріоритети в галузі тваринництва, які потребують невідкладної державної підтримки з урахуванням ринкової економіки та вимог СОТ, 
адаптації чинного законодавства до європейських норм, перегляду нині діючих державних програм і механізмів підтримки. - Тож якою буде стратегія розвитку галузі? - У проекті Державної програми розвитку тваринництва на період до 2015 року ми визначили основні пріоритети розвитку, заходи та механізми стимулювання виробництва продуктів харчування тваринного походження в обсягах, які гарантують продовольчу безпеку країни і формування експортного потенціалу галузі та забезпечують харчування людей на рівні фізіологічних норм. - Петре Івановичу, а як планується запровадити цю програму? - Вона має запроваджуватися в три етапи. На першому (2009 рік) планується забезпечити розробку та затвердження цільових програм "Молочні комплекси", "Пасовища", "Комбікорми", "Генофонд", "Фермери - молоко", "Кооперативи", "Селекція", "Яловичина", "Свинина". Передбачено також розробку і затвердження пілотних інноваційних проектів, законодавчих актів з питань забезпечення ефективного виконання програми. Нам необхідно підвищити доходи виробників тваринницької продукції, удосконалити організаційно-економічні та правові механізми регулювання розвитку ринків тваринницької продукції, модернізацію виробництва на основі інноваційних підходів, спрямованих на зменшення витрат й отримання продукції високої якості. Також потрібно застосувати економічні важелі цінового регулювання ринків тваринницької продукції, зокрема для здійснення товарних та фінансових інтервенцій. І неодмінно застосувати пільговий режим оподаткування при закупівлі племінних (генетичних) ресурсів, технологічного обладнання та устаткування, збірних будівель, складної агротехніки, вантажних автомобілів. На другому етапі (2009-2010 роки) ми будемо виконувати передбачені програмою фінансово-економічні й організаційні заходи згідно визначених 
принципів і пріоритетів розвитку галузі, а також реалізовуватимемо цільові програми та пілотні проекти. На третьому етапі (2010-2015 роки) передбачаємо використати в повному обсязі державний механізм регулювання ринків тваринницької продукції та досягти основних цільових індикаторів, передбачених програмою. - І на які результати маємо сподіватися? - По-перше, плануємо повністю забезпечити населення продуктами харчування тваринного походження на рівні фізіологічних норм споживання. По-друге, сподіваємось підвищити рівень зайнятості сільського населення і рівень доходів виробників продукції тваринного походження. По-третє, ми забезпечимо продовольчу безпеку держави та сформуємо експортний потенціал тваринницької продукції. Реалізовуючи програму, ми гарантуватимемо безпеку продукції тваринництва для споживачів, досягнемо беззбитковості її виробництва виробниками різних форм господарювання, суттєво підвищимо якість отримуваної продукції в дрібнотоварних господарствах. І нарешті ми забезпечимо функціонування кооперативних формувань у сфері заготівлі та збуту сільгосппродукції, підвищивши ефективність виробництва в цих господарствах. Отже, стратегію розвитку тваринництва практично визначено й обґрунтовано. Економічні розрахунки здійснено. Після невеликих коригувань і узгоджень документ стане основою ефективної роботи галузі. І амбітні плани - доволі нагодувати український народ і якісним м'ясом, і якісним молоком - будуть реалізовані.
Василь ШАЛЕНКО
