Варто порадитись усім миром

24 November, Розділ Тваринництво, переглядів 4 810

Він був, як кажуть, незручним для влади, бо завжди з найвищих трибун заступався за селянина, котрий ніколи не розкошував. Проти нього в різні часи порушили аж 6 кримінальних справ і водночас... представляли до найвищих державних нагород. Він 40 років керував радгоспом (нині - державне підприємство „Дослідне господарство „Тучинське"), в який завжди їхали вчитися, як господарювати і отримувати рекордні результати навіть на бідних поліських землях.

А взагалі Микола Зінчук пропрацював у рідному господарстві аж 56 років, переживши різні часи і навіть різні суспільно-економічні формації. На Рівненщині його називають академіком поліської ниви, бо Микола Пилипович - знаний професіонал своєї справи. За це свого часу Зінчук і отримав звання Героя Соціалістичної праці, заслуженого працівника сільського господарства України, став академіком Національної академії аграрних наук України.

Миколу Пилиповича дуже непокоїть нинішня ситуація в молочному скотарстві.

- У тваринництві - просто-таки катастрофа, - вважає він. - За 10 останніх років поголів'я скоротилось на цілих 80%! І жодні заклики влади про відродження молочного стада результатів не дають. Та й не можуть дати! Лише мудро застосовані економічні важелі ще спроможні вирівняти ситуацію. Зрозуміло, не за один рік.

- То що ж потрібно робити? - запитую.

- Насамперед, обмежити імпорт м'яса та молокопродуктів у країну. І про такі наміри нещодавно заявив Уряд. Тільки дефіцит цієї продукції, а значить, відповідна ціна на неї, може стати стимулом для розвитку галузі.

Друге. Як на мене, на бюджетних дотаціях варто утримувати не цукрові буряки, інші напрями рослинництва, а... корову. Іншого шляху в нас немає, бо наші переробники вже зараз завозять молоко з Білорусі, Росії. Було би доречно законом України alt передбачити дотації на рослинництво за умови, якщо землевласник утримує в своєму господарстві не менше 20-30 голів ВРХ на 100 га угідь. А постановою Кабміну - хоча би 20-річну програму зростання поголів'я ВРХ і твердо визначену обов'язкову щорічну дотацію на нього. Повірте моїй сивині, це має не лише економічне, а й, якщо хочете, політичне та соціальне значення. Корова в усі часи була годувальницею на селі. Зі зростанням поголів'я зросте, зрозуміло, і родючість ґрунтів за рахунок внесення органіки, і врожайність сільгоспугідь, і на село прийдуть відповідні технології переробки молока, а відтак - з'являться нові робочі місця.

- Ваше господарство й досі міцно „прив'язане" до тваринництва?

- Так, „Тучинське" має статус племзаводу з розведення і реалізації м'ясного напряму абердино-ангуської породи ВРХ, якої утримуємо 850 голів, у т.ч. 445 корів. Щорічно можемо реалізувати до 200 племінних телиць. Але ж реалізації немає! Тваринництво, та ще й високопродуктивне, нікого не цікавить! Тепер ця елітна ферма у рік приносить нам збитків на... півмільйона гривень. Дотацій від держави немає: принаймні, цього року не отримали жодної копійки, незважаючи на те, що ми - державне підприємство. То в ім'я якого патріотизму в ринкових умовах виробник повинен утримувати збиткову ферму? Потрібно нарешті усвідомити: без тваринництва ні АПК, ні держава розвиватись не можуть!

- То де ж вихід?

- Щоб якось вижити, перекрити заборгованість держави перед нашим господарством, яка становить уже 700 тис. грн., ми змушені були через Ощадбанк оформити банківську позичку на 300 тис. грн. під 24% річних. Додайте комісійний збір, alt страхові платежі, послуги нотаріуса - разом виходить під усі 30! Відшкодувань кредитної ставки держава не дає. Але про те, що банк користується нашими обіговими коштами вже другий рік поспіль і при цьому жодних відсотків нам не нараховує, всі мовчать. Хіба це державна політика? Разом із тим, контролюючі органи не мовчали б, якби господарство хоч на кілька днів заборгувало сплату податків. Тут уже, знаєте, і з моїм досвідом і зв'язками годі, як мовиться, вийти сухим із води! Якщо держава зацікавлена в тваринництві, дотація на його розвиток мусить бути передбачена в законі про Держбюджет на 2011 рік. Інакше як керівникам розробити власний бізнес-план? Наосліп?

Україна - аграрна держава, і їй сам Бог велів бути провідним експортером молока та молокопродуктів на світовому ринку. А сталось навпаки: вже самі себе прогодувати не можемо! І подальший розвиток тваринництва залежатиме від закупівельної ціни на молоко та м'ясо в живій вазі.

Довідково: Сьогодні 40% свого бюджету Євросоюз спрямовує на підтримку сільгоспвиробництва. Принаймні, середньостатистичний польський фермер має підтримку з Євросоюзу на рівні 11 тис. злотих на рік, стільки ж - з бюджету Речі Посполитої. Втім, нині формується бюджет ЄС на 2013-2020 роки і експерти пропонують суттєво скоротити в ньому видатки „на село" у зв'язку з економічною кризою.

- А що ж маємо нині?

- Торік за літр молока селянинові платили по 2,2 гривні. Влітку 2010-го молокопереробні підприємства купували його по 1,4 гривні. І ми при цьому питаємо: як живеться селянинові? Та як у тій народній пісні: „Вивів мене на мороз, та й питає: чи є alt мороз, дівчино, чи немає?"

На Рівненщині середній надій молока від корови становить 3 тис. літрів. Корова доїться 300 днів у рік, у середньому даючи 10 літрів. Якщо навіть усе молоко селянин продає на заготівельний пункт, то влітку отримує... аж 14 гривень у день! І за них він змушений ходити біля корови від ранку до смерканку, зрештою, на неї працює вся сім'я!

Візьміть до уваги, що служба ветеринарної медицини щороку проводить поголівне обстеження корів, окрім того, лабораторні, біохімічні обстеження, за які селянин змушений викласти подекуди по 200-300 гривень. Ветеринарне обслуговування - тільки платне, штучне запліднення корови коштує 100 грн., будь-яка довідка про якість молочної продукції - платна. То кому потрібна така корова? Нині сільські одинокі пенсіонери собі в допомогу по дому змушені наймати робітників за 100 грн. у день плюс обід із чаркою горілки. Виходить цілком спотворена економіка села, натуральне господарство, та й годі!

А зараз, при дотриманні відповідних технологій, українська корова може давати не 3, а щонайменше 8 тис. літрів молока!

- А чи не допоможуть у цій справі сільські кооперативи?

- Я цілком підтримую політику Уряду у створенні таких кооперативів із заготівлі, переробки та реалізації сільгосппродукції. Як на мене, вони мають зосередитися насамперед на виготовленні високоякісної молочної продукції, що стане конкурентом неякісній (не секрет, що до 85% вершкового масла фальсифіковане, містить домішки рослинного та хімічного походження). А чому б сільським кооперативам, яким на перших порах потрібна державна підтримка, не налагодити виробництво та реалізацію збойочного масла, технологія виготовлення якого не допускає фальсифікації? Це буде перша ластівка на ринку натуральних екологічно чистих продуктів, який в Україні, на відміну від європейських країн, досі не сформований. Впевнений, таке масло з прокислої сметани сподобається покупцю домашнім смаком і запахом.

- Миколо Пилиповичу, чи відчуваєте Ви зарегульованість аграрної економіки?

- Не те слово! Тому мене радує позиція Президента і Уряду, які намагаються спростити цю зарегульованість і знизити її тиск на виробника. Сьогодні тільки за вимогами Держнагляду охорони праці для роботи агропідприємства потрібно щонайменше 5 дозволів, на кожен із них слід зібрати 10 документів, направити їх на експертизу при цьому відомстві й сплатити не менше 1 тис. грн. за кожен дозвіл!

Або таке. Ще за радянських часів з дозволу державних органів наше господарство власним коштом збудувало і використовує артезіанські свердловини, які забезпечують населення і господарство водою. Тепер нам виставили вимогу: отримати ліцензії на водокористування. Для цього лише за гідрологічні роботи на вже існуючих з 1973 року свердловинах ми повинні сплатити майже 30 тис. гривень. Не кажучи про ціну самої ліцензії, яку не вбереш і в 100 тисяч і яку видає Київ. Ось яку „допомогу" має село від держави.

Микола Зінчук упевнений: в кожному господарстві нині є чимало проблем, які потрібно вирішувати, як кажуть, усім миром. А тому запрошує колег з інших областей України та експертів до відвертої публічної дискусії на ці теми. Бо село, вважає, потрібно негайно рятувати. І в який спосіб це робити, варто порадитись.

Інна ОМЕЛЯНЧУК