Молоко. Що стримує пропозицію

06 June, Розділ Тваринництво, переглядів 4 577

Пішли в далеке минуле часи, коли ми здобували в довжелезних чергах молоко, вершкове масло, сир, сметану. Виявляється, саме тоді ми споживали цілком достатньо для повноцінного розвитку організму справжніх молочних продуктів. На «молочну хімію» тоді ніхто не наважувався, бо за таке невідворотно «ґрати світили».

Сьогодні інші часи. Молока, масла, сирів ніби доволі. І черг нема. Канув дефіцит, але ми стали їсти життєво необхідних продуктів у 2,5 рази менше, ніж у «дефіцитні часи». Чимало «молочного» поруч із молоком й не лежало, а скаламучене з пальмової олії та води. Це за фальшиві гроші вас можуть ув’язнити на 12 років. За фальшиві «вершкове масло», «молоко», «сметану», «сир», що псують здоров’я наших громадян, продуктових шахраїв максимально «покарають» трохи більше як на 1000 гривень. Разом із тим, поголів’я ВРХ в Україні невпинно скорочується…Перейдемо на хімію чи відродимо виробництво справжнього незамінного й життєдайного молока?

Актуальні питання сьогодення і перспективи молочної галузі днями обговорювалися в Українському домі, де відбувся ІV Всеукраїнський молочний конгрес.

Відкриваючи форум, президент Асоціації виробників молока України Андрій Дикун проаналізував тенденції розвитку молочного скотарства та перспективи України на світовому ринку молока. Досвідом Росії в об’єднанні виробників і переробників задля успішного розвитку галузі поділився голова правління Національного союзу виробників молока Росії Андрій Даниленко. Секретами успіху в управлінні молочною фермою поділилися директор ТОВ «Агрофірма Тріо» (Росія) Євгенія Уваркіна й директор компанії «Альта Генетикс» (Нідерланди) Вайнан Пон. Паралельно з секцією «Аналітика молочного бізнесу» працювали ще й семінари: «Управління та фінанси», «Технологія виробництва молока», «Ресурсні можливості для розвитку молокопереробних підприємств», «Історії успіху молочних підприємств». Учасники конгресу відвідали й кращі українські молочні господарства, зокрема, ТОВ «Маяк» і СТОВ «Ім. Шевченка», що на Черкащині. Бо і в нас є чому повчитися…

- Вадиме Петровичу, Ви не проти поділитись думками щодо тенденцій світового молочного ринку? – запитали ми голову Спілки молочних підприємств України Вадима Петровича Чагаровського.

- Чому б і ні? Неважко помітити, що попит на молочні продукти в світі невпинно зростає. 60% світового попиту припадають на Індію й Пакистан. Цікаво, що й прибутковість молочного бізнесу в Європі навіть за умов кризи зросла. Ціни теж ідуть вгору. І ця тенденція буде характерною як мінімум ще 5 років.

- Тож наші виробники молочної продукції отримали шанс добре заробити?

- Так, але поки ми цей шанс втрачаємо… Для нашої держави набула хронічних ознак тенденція скорочення поголів’я ВРХ. На жаль, виникають сумніви, що ми в найближчі 3-4 роки докорінно змінимо ситуацію. Статистичні дані прагнуть переконати: попри скорочення поголів’я, надій зростає, цебто покращується продуктивність корів. Зокрема, офіційні дані стверджують, що в нашій державі торік надоїли понад 11 млн. т молока. Експерти ж вважають, що майже на третину менше.

Різнобій в цифрах спричиняє методика підрахунку обсягів виробництва в господарства населення. 2010-го року трохи зросла кількість молока, зданого на переробні підприємства. Спостерігаючи за динамікою цього процесу, ми бачимо: якщо 2009 року молокопереробні підприємства виробили 4 млн. 670 тис т, то в 2010-му – 4млн.737 тис. т молока. Ця позитивна тенденція радує, якщо не проводити паралелі зі станом справ у сусідній Білорусі, де надоюють понад 6 млн. т молока і 95% його потрапляє на переробку. У нас (якщо опиратися на статистику надоїв) до молокозаводів довозять лише 44% молока…

Хочу відверто позаздрити білоруським виробникам. У наших північно-західних сусідів діє Державна програма розвитку молочного скотарства, що передбачає щедру бюджетну підтримку. На жаль, в Україні протягом останніх 3-х років державні асигнування на розвиток вітчизняного молочного скотарства, навпаки, значно скоротилися.

- Скільки ж ми споживаємо молока й куди його витрачаємо?

- Якщо брати до уваги найбільш реальні цифри 2010 року (приблизно 8 млн. т), можна скласти наступний баланс. Як я вже казав, 4,734 млн. т надійшло на переробку. А з того, що залишилося, приблизно 2 млн. т селяни використовують на особисте споживання у власних сім’ях, майже 600 тис. т йде на відгодівлю телят і поросят у селянських господарствах, близько 300 тис. т продають на ринку. Щодо середнього споживання молока на громадянина України, цей показник близький до 150 кілограмів. При тому, що фізіологічна потреба людини в цьому продукті сягає 380 кілограмів.

- І з таким дефіцитом ми прагнемо до Європи?

- Може, я різко скажу, та забудьте про Європу. Якщо так піде надалі. Ви ж бачите, що ми й половини власних потреб задовольнити не можемо. Про якість молока, що завозиться на переробку з приватних господарств населення, я вже мовчу. Нас із продуктом такого походження і на ринках СНД не хочуть бачити.

Задля того, щоби задовольнити фізіологічно обґрунтовані потреби громадян України у життєдайному продукті, про який ідеться, нам потрібно щороку виробляти понад 20 млн. т високоякісного молока за собівартістю, нижчою ніж у Європі. Тоді ми зможемо й себе прогодувати, й на експорт запропонувати конкурентний продукт.

- І що може стати рушійною силою у піднесенні вітчизняного тваринництва?

- Як належна державна підтримка, так і зростання попиту на внутрішньому ринку. А попит напряму залежить від купівельної спроможності наших громадян. Люди б раді більше купувати українського молока, масла, сиру. Відповідно, у виробників з’явився би стимул більше виготовляти цих продуктів. Зростали б і поголів’я, і продуктивність, і якість. І новітні технології у тваринництві тоді б запроваджувалися, і робочі місця створювалися. Та українцям украй бракує грошей на необхідніше… Ось вам і замкнене коло.

Вітчизняний ринок молочних продуктів уже три роки поспіль як завмер в очікуванні попиту. Це й стримує пропозицію.

Володимир ШАПОВАЛОВ