- відходи фекалій/гною, соломи та інші природні, сільськогосподарські або лісові продукти, що не є небезпечними і використовуються в сільському, лісовому господарстві або для виробництва енергії з такої біомаси шляхом застосування процесів або методів, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу чи здоров’ю людини;
- побічні продукти тваринного походження та виробництва продукції, крім тих, що призначені для спалення, захоронення чи застосовуються для вироблення біогазу або компосту;
- туші тварин, загиблих не в результаті забиття, включаючи тварин, забитих з метою зменшення епізоотичних хвороб, та видалених (на які поширюється дія Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною»).
- За останні роки кількість знищеного поголів'я свиней через АЧС зменшилася двічі
- Новий закон про утилізацію не враховує потреби аграрної галузі
- Поради з утилізації тварин від FAO переклали українською мовою
- Через відсутність утильзаводів Україні загрожує екологічна катастрофа
- Кількість тваринницьких підприємств зменшилася на 15% за два роки — Паламар
Собака в яслах
Через відсутність достатньої кількості підприємств з утилізації відходів тваринного походження, масові невиплати компенсацій господарствам, постраждалим від АЧС, та недостатній контроль з боку Держпродспоживслужби, за 2-3 роки свинарство в Україні може бути знищене, прогнозують зокрема фахівці Асоціації тваринників України (АТУ).
Проблема державного значення
Нині Держпродспоживслужба звітує, що ситуація з АЧС значно покращилася, і кількість випадків порівняно з 2018 роком зменшилася. Так, на 24.05.2019 р., за офіційною статистикою, зафіксовано 22 випадки, пов’язані з АЧС (12 - домашні, 7 - дикі, 3 - інфіковані об’єкти). Та чи відображає ця статистика реальну картину?
Свинарі запевняють: численні спалахи АЧС у господарствах просто приховуються, бо виробникам невигідно заявляти про свою біду, через яку поголів’я доводиться повністю вирізати. І звинувачувати у цьому тільки власників підприємств не зовсім справедливо. Якоюсь мірою їх можна зрозуміти, бо для утилізації інфікованих або потенційно заражених свиней потрібні як мінімум кошти, а як максимум – достатня кількість централізованих підприємств з утилізації відходів тваринного походження, діяльність яких контролювалася б на державному рівні.
На жаль, реально діючих ветсанзаводів в Україні - мізерна кількість. Адже більшість із них не працюють чи перебувають в аварійному стані. Інша проблема – дуже висока вартість послуг таких підприємств. До того ж, свинарським господарствам часто доводиться замовляти послуги утильзаводів, що розташовані за сотні кілометрів у інших областях. Не вирішене й питання компенсацій: за словами виробників-членів АТУ, компенсації підприємствам, що постраждали від АЧС, держава не виплачує.
Скориставшись таким станом речей, свою «допомогу» свинарям тут же запропонували перекупники, так звані «колясочники».
«За інформацією, що надходить до нас від свинарів з різних куточків України, сьогодні закупівля свиней в господарствах, постраждалих від АЧС, стала просто масовим бізнесом, - каже голова Асоціації тваринників Ірина Паламар. – Перекупники скуповують потенційно інфікованих свиней живцем за ціною по 25 грн/кг, «розвозячи» у такий спосіб чуму по всій країні.
Особливо гострою є ситуація в західних регіонах – Хмельницькій, Тернопільській областях, де практично відсутній достатній контроль з боку Держпродспоживслужби».
| Зараз ДП «Укрветсанзавод» перебуває у стадії банкрутства, всі рахунки заблоковані, автотранспорт оголошений у розшук. До концерну офіційно входить 23 держпідприємства (за радянських часів – 46). На сайті ДП зазначено, що в його складі - 18 філій, працюють – 7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів ДП «Укрветсанзавод» на загальну суму 10520963,74 грн та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги по заробітній платі у розмірі 3 165 119,72 грн. Контроль за діяльністю господарського об’єднання здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства. Колапс у роботі ДП «Укрветсанзавод» стався через некомпетентність сьогоднішнього управління, стверджують експерти. Концерн позбавили статусу юридичної особи, підпорядкували Держпродспоживслужбі, яка має виключно інспекторські, а не виробничі функції. Щороку після забою тварин отримується до 1 млн 200 тис. т відходів, приблизно 40-50% з них – неїстівні залишки свиней і ВРХ. Відходи птахівничих підприємств у більшості утилізуються, згодовуються звірям (зокрема норкам) або переробляються. Законопроект КМУ «Про управління відходами» має достатньо позитивних речей і кардинально змінює підхід у сфері управління відходами. Зокрема, передбачаються економічні інструменти фінансування заходів у сфері управління відходами: податкові, фіскальні, кредитні, депозитні, дотаційні, субсидійні (ст. 39). Однак нововведення особливо не стосуються утилізації відходів тваринного походження і жодним чином не вирішують проблему з відсутністю в країні достатньої кількості утилізаційних підприємств для тваринництва та стану діючих. У ст. 2 законопроекту чітко визначено його сферу дії і відносини, на які не поширюється запропонований закон. Так, у галузі тваринництва виключення становлять, які не регулюватиме Закон «Про управління відходами», у випадку його прийняття: |
Відсутність чи обмежена кількість підприємств з утилізації є проблемою не лише для господарств, постраждалих від АЧС, а й для м’ясопереробних заводів, яким теж ніде переробляти відходи. Ось чому доволі часто побічні продукти тваринного походження, не призначені або визнані непридатними для споживання людиною, м’ясопереробники і нелегалізовані убойні цехи викидають на імпровізовані звалища та смітники або просто закопують у лісі, стверджують в АТУ.
Не треба бути ветеринарним фахівцем, аби розуміти, що такі «могильники» відходів є осередками різноманітних інфекцій і хвороб, що розносяться птахами, диким тваринами, залишаються в ґрунті. А як відомо, збудник АЧС, наприклад, у трупах тварин зберігається до десяти тижнів, у м'ясі хворих тварин - до 155 днів, у копченій ковбасі та шинці - до 5 місяців, більше 3 місяців - у гною, до 4-8 місяців - у ґрунті. Збудник залишається життєздатним навіть за несприятливих умов зовнішнього середовища, таких як висихання і гниття. Йому не страшне ні охолодження, ні замороження, яке його просто консервує. В глибоко заморожених тушах свиней тривалість виживання збудника сягає 15 років (!).
«Надто вражає недостатня увага Держпродспоживслужби до окресленої проблеми. Чому «колясочники» вільно роз’їжджають регіонами, скуповуючи свиней невідомого походження, всі про це знають, і жодні правоохоронні органи ними не займаються? – дивується Ірина Паламар. - Чому замість того, аби розробляти ефективні програми боротьби з АЧС, здійснювати суворий санітарно-ветеринарний контроль на місцях, вкладати кошти в профілактику, будівництво утилізаційних підприємств, кошти держпідтримки чомусь виділяються на будівництво зерносховищ? А якщо ситуація з АЧС в Україні вийде з-під контролю, то від нашої продукції відвернеться весь світ, і постраждають у першу чергу ті ж зерновики, які не зможуть експортувати зерно.
Ми, як асоціація, що захищає інтереси тваринницької галузі, закликаємо Держпродспоживслужбу нарешті розпочати ефективну роботу по боротьбі з АЧС. Якщо зараз не забити на сполох, то за 2-3 роки свинарство як галузь в Україні просто зникне».
Про критичну ситуацію знаютьУ відповідь на офіційне звернення голови АТУ Ірини Паламар щодо кількості в Україні працюючих підприємств з утилізації відходів тваринного походження Держпродспоживслужба повідомила (лист від 05.05.2019 №14/06), що 6 ветсанзаводів зовсім не працюють (!!!), частина завантажена не на повну потужність.
«Утилізацію відходів тваринного походження здійснює ДП «Укрветсанзавод», до складу якого входять 18 філій, що розташовані в 15 областях України. На цей час 6 філій не працює, частина філій працює не на повну потужність», - зазначено в листі. Востаннє кошти з бюджету на утилізацію виділялися у 2014 році. У Держпродспоживслужбі повідомили, що тоді «ДП «Укрветсанзавод» було профінансовано за бюджетною програмою «Заходи по боротьбі зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин, запобігання розповсюдження збудників інфекційних хвороб тварин» у сумі 3000,00 тис. грн, при цьому використано 2145,89 тис. грн, залишок невикористаних коштів склав 854,1 тис. грн.
За період 2015-2019 років ДП «Укрветсанзавод» коштів з держбюджету на фінансування будівництва чи реконструкцію підприємств з утилізації відходів тваринного походження та закупівлю обладнання не отримувало».
«Як бачимо, ми мали рацію, що ситуація з утильзаводами в нашій країні просто плачевна, - коментують в АТУ. – Тваринництво - один із важливих напрямів, що формує не лише економіку АПК, а й всієї країни. Тож дуже сумно, що влада не дбає про такий важливий аспект, як заводи з утилізації тваринних відходів. Приватні ж підприємці теж не зацікавлені у їх будівництві, і це зрозуміло: такий бізнес - неприбутковий. Отже, проблема повинна вирішуватися саме на рівні держави - на реконструкцію таких підприємств повинні виділятися кошти з держбюджету.
Якщо ситуація з відсутністю утильзаводів зберігатиметься й надалі, то на Україну чекає ще й справжня екологічна катастрофа».
Останніми роками внаслідок різкого зменшення фінансування з держбюджету України частина державних спеціалізованих ветеринарно-санітарних заводів не могли забезпечити належне функціювання через відключення газопостачання, електроенергії. В тому числі через це утворилась заборгованість із заробітної плати, перед Пенсійним фондом України, Державною фіскальною службою, газопостачальними та енергопостачальними організаціями тощо.
Дохід підприємства від надання послуг з утилізації, реалізації продукції знаходиться на низькому рівні, адже ветсанзаводи працюють на енергомісткому, морально застарілому технологічному обладнанні (обладнання зношене на 80-90%), яке не забезпечує належної утилізації відходів. Продукція (м’ясо-кісткове борошно тощо) має низьку якість та незначну конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. В незадовільному стані - логістика відходів з тваринницьких і м’ясопідприємств на ветсанзаводи.
Для модернізації, реконструкції діючих ветсанзаводів, щоб вони досягли міжнародних стандартів, необхідно орієнтовно 600-700 млн гривень. Враховуючи політичну, економічну ситуацію в Україні, розраховувати на кошти держбюджету ветсанзаводи не можуть, а власних фінансових ресурсів у них немає.
Собака в яслах
Проблему утилізації відходів тваринного походження з наскоку, як мовиться, не вирішити. Надто вона задавнена і «гнила», кажуть експерти галузі. Хоча при бажанні та усвідомленні суспільної небезпеки все ж поетапно вирішувана.
По-перше, переконані експерти, ветсанзаводам потрібно негайно повернути статус юридичної особи. За цих умов підприємства зможуть відновити свою діяльність і почнуть виробляти продукцію.
Другим кроком має стати активне відновлення реалізації м’ясо-кісткового борошна. Воно принаймні не шкідливе для згодовування тваринам, що не скажеш про різноманітні вітамінні добавки, часто-густо створені на хімічній основі.
Ще один надважливий компонент роботи утильзаводів – поступове технічне переоснащення і глобальна реконструкція. Як думаєте, чи може якісно утилізовувати відходи завод, працюючи на обладнанні 80-х років випуску?.. На початку 2000-х одне з вітчизняних машинобудівних підприємств погоджувалось виготовляти частину необхідного обладнання, але в бюджеті й тоді грошей не віднайшли. Тим паче на дороге закордонне, яке можна було придбати лише в Чехії, Угорщині, Німеччині, США чи Росії.
До слова, у собівартості борошна, яке виробляється при утилізації відходів тваринництва, 46-52% складають енергоносії. Ці витрати суттєво знизили б біогазові заводи. Запустивши по одному біля кожного ветсанзаводу, за рахунок утилізації 18-25 т відходів на добу, підприємство отримувало б 2,5-3 тис. м3 газу. Він би і здешевив вартість кісткового борошна.
Та сьогодні маємо інший, плачевний результат.
Утім, найголовніша проблема все ж не в самих заводах. На рівні держави немає професійно виваженого рішення: залишити ветсанзаводи державними чи «відпустити у вільне плавання»? Тобто або наважитись фінансувати ці виробництва з держбюджету через спеціальні дотації, або створити умови для підприємницької діяльності на приватній основі. Граючи роль «собаки на сіні», саме держава довела стан справ з утилізацією відходів до абсурду. Та хіба тільки в цьому кричущому питанні?!
Ольга МОРОЗОВА
