Рецепти «великого молока»

31 October, Розділ Тваринництво, переглядів 4 880

Мої колеги з редакції, знаючи, що я живу на селі, часто просять привезти справжнього молока за будь-яку ціну. Бо знають, що сусіди утримують корову. Та я завжди запізнююсь по життєдайний продукт. «Вже розібрали», – розводять руками сусіди.

Що ж тут дивного? Ще п’ять років тому на нашій вулиці тримали 12 корів. Сьогодні – одна залишилася. Такі справи й у багатьох фермерських господарствах, де не хочуть із худобою возитися. Легше пшеницю чи соняшник посіяти, щоби протягом сезону повернути вкладене хоч з якимось «наваром». Корову ж треба весь рік годувати, та ще й заготівельники молока за копійки його приймають. Відтак, дійна череда щороку невпинно скорочується. Але ж не перевелися компанії, які бачать себе в нарощуванні вітчизняного виробництва справжнього високоякісного молока. Ось як це відбувається у ТзОВ «Бучачагрохлібпром», що на Тернопільщині…

Тут свідомо не шукають легких і коротких шляхів «до великого молока», а запроваджують фундаментальну довгострокову науково обґрувантовану стратегію великотоварного виробництва на основі передових технологій.

Сьогодні в ТзОВ «Бучачагрохлібпром» утримують 4200 голів ВРХ, у т.ч. 1200 корів. Із введенням у 2009 році в селі Соколів модернового тваринницького комплексу з сучасною доїльною залою фірми GEA WestfaliaSurge і безприв’язним утриманням 1000 корів, у ТзОВ розпочато інтенсивний розвиток молочно-товарного виробництва. Річний надій на корову перевищив 6000 літрів. Щодоби виробляють 16-18 т молока. І це явно не межа.

«Щоби корова давала прибуток, треба понад п’ять років вкладати в удосконалення генетичної лінії, створення належних умов утримання, організацію повноцінної кормової бази, - підкреслює голова наглядової ради ТзОВ «Бучачагрохлібпром» Петро Гадз. - І ми не шкодуємо грошей на розбудову тваринницького сектора компанії, бо бачимо, як по молоко екстра-класу до нас вишиковуються в чергу і з Києва, і з Дніпропетровська, і зі Львова, і з Одеси. Отже, у наступні два роки плануємо ввести в дію комплекси ще у 4-х селах району і на кінець 2012-го довести поголів’я ВРХ до 22 тисяч. Тому уже до кінця наступного року розраховуємо на 120 тонн щодня. За якісними показниками – вмістом жиру і білка, кислотністю та густиною молоко вже сьогодні відповідає нормативам екстра-класу. Надалі компанія боротиметься за отримання статусу зони чистої сировини для виробництва продукції дитячого харчування».

Доїльна зала, яку ми відвідали в с. Соколів, обладнана за останнім словом сучасної техніки і вражає продуманістю кожної стадії процесу. Розумна техніка, виявляється, аналізує стан здоров’я корови під час доїння. А потім, коригуючи технологію утримання тварин, ми досягаємо доброї віддачі молока від них і маємо високі результати надоїв. І хоча зала розрахована на 28 місць, за добу тільки одноразового доїння вона пропускає 800-1000 корів. Уявіть собі, що задля цього достатньо лише двох доярок і одного оператора, які працюють за добру платню добу через дві.

Але чи реально, щоби не лише в Бучацькому районі на Тернопільщині так працювали? Може в Петра Івановича є рецепт і для всієї України?

- Щодня йти вперед – мій рецепт, - каже голова наглядової ради ТзОВ «Бучачагрохлібпром». - Інвестувати, будувати, реконструювати.

- А ще треба й кредитувати…

- А як без цього? Подивіться, Росія ж віднайшла можливість виділяти кредити під розбудову ферм не більше ніж під 7% річних. Мало того, тамтешні сільгоспвиробники отримують відстрочку на сплату кредитних платежів до 2 років. Нам такі умови й не сняться. Натомість, як не квоти, так мита – щоби завадити нам продати свою продукцію по прийнятній ціні. Таким чином у нас буквально «вимивають» понад 40% оборотних коштів, які б ми могли спрямувати на оновлення виробничих фондів, модернізацію, запровадження нових технологій. Наша компанія може власними силами інвестувати в тваринництво. І цих інвестицій буде набагато більше, якщо держава їх не «вимиватиме» ручним управлінням.

- Якщо ж власних інвестицій бракує, як їх привабити ззовні?

- Тут не треба винаходити велосипед. Потрібно стале, й однозначно зрозуміле законодавче поле, а також чіткі й безповоротні державні гарантії захисту приватних інвестицій, прозорих і справедливих правил ведення бізнесу.

- Кажуть, із введенням купівлі-продажу сільськогосподарських земель «все налагодиться». Ви в це вірите?

- Тут є один нюанс. Молочне скотарство потребує прив’язки до поля. Якщо комбікорм для птиці можна привезти й за 500 км, то за травами й сіном для корови далеко не поїдеш. Зрозуміла річ, грубі корми для ВРХ мають бути тільки поруч. Якщо ж у нас всі кинуться вирощувати соняшник чи пшеницю, то для кормової бази для молочного тваринництва місця не знайдеться. Відтак доведеться останню корову відвезти на м’ясокомбінат…

- Як же розвивати тваринництво в умовах ринку землі?

- Вважаю за доцільне в законодавстві чітко прописати пропорцію: на кожні 10 тис. га – 500 корів. І слід суворо контролювати дотримання такої рівноваги. А з розвитком тваринництва розвиватимуться й суміжні галузі, й соціальна сфера. Відтак створюватимуться нові робочі місця в сільській місцевості. Бо й нові ферми треба буде будувати, й череду доглядати та обслуговувати, а можливо, й на місці переробляти молоко. Я вірю, що з розвитком тваринництва життя повернеться в наші села й вони процвітатимуть.

Олександр ДУБОВСЬКИЙ