Молочне скотарство має право бути

07 November, Розділ Тваринництво, переглядів 4 930

Це вже гіркі сторінки історії: здобувши незалежність, Україна заледве не втратила село, у тому числі таку важливу й колись процвітаючу на його теренах галузь, як молочне скотарство.

І мова тут не лише про ферми, де колись сотнями доїлись корови, а нині ці приміщення або порожні, або, і того гірше, – у руїнах... Адже і по багатьох хлівах у людей не стало худоби, бо «нічим годувати, важко, невигідно, все дорого».

Втім, нові молочні ріки України - реальність. І такі сподівання на відродження молочного скотарства не безпідставні, бо тут є вже чимало здобутків як безпосередньо у регіонах, так і на рівні держави. Та й плани виношуються амбіційні: повернути у хліви не просто звичайних корів, а високопродуктивних, забезпечивши їх належними кормами, доглядом. І перше слово тут має сказати наука. А практика - підтвердити.

Нещодавно міністр агрополітики Микола Присяжнюк, коли мова зайшла про тваринництво, наголосив, що держава робитиме все можливе для підтримки розвитку галузі, а також надаватиме посильну допомогу вітчизняним вченим, у яких є доволі напрацювань, аби і нива щедріше колосилась, і виробництва м’ясо-молочної продукції додавалось.

Резерви такі, дійсно, є. Розмовляємо із першим віце-президентом Національної академії аграрних наук України Василем Петриченком.

- Яким чином науковці, Василю Флоровичу, готові допомогти селу у відродженні молочного скотарства?

- Наша академія тісно співпрацює з Мінагрополітики України, розробляючи нагальні державні програми, котрі стосуються тієї чи іншої галузі АПК. Одна із них – «Відроджене скотарство – 2015», напрямки діяльності якої ми намагаємось реалізувати у наших державних дослідних господарствах, що є чи не у кожній області. Співпрацюємо і з тими сільгосппідприємствами, де прагнуть отримувати високі результати роботи. Адже в АПК є свої закони виживання, у яких добре орієнтуються науковці. Звернусь до порівнянь. Багато хто знає, що у старі добрі часи (ще за розподільчого плану і економіки) державна політика у галузі молочного тваринництва базувалась на утриманні в тодішніх колгоспах і радгоспах великого поголів’я ВРХ. Цифра була вражаюча: 25,6 млн. голів, у т.ч. 11 млн. дійного стада. За величезної кількості корів і виробництво молока було вагомим – за рік складало 22-23 млн. тонн. Але хочу підкреслити: на жаль, у той же час надої молока на кожну корову були досить низькими – у межах 3-х тис. л за рік. Увесь цей «спадок» - низькопродуктивні корови – нині тримають у багатьох фермах і люди по хлівах. До того ж поголів’я ВРХ різко зменшене: маємо на цей час 4 млн. 492 тис. голів худоби, у т.ч. 2 млн. 630 тис. – корови. Тому й не вистачає вітчизняного молока, воно поступається на прилавках місцем закордонній молочній продукції. Інколи не завжди кращої якості...

Та вітчизняне молочне скотарство не безнадійне і має всі шанси на гідне майбутнє. Задля цього на сучасному етапі розвитку сільського господарства збільшення виробництва тваринницької продукції, у тому числі молока, повинно проходити як шляхом нарощування чисельності сільгосптварин, так і постійного підвищення рівня їх продуктивності на основі покращення годівлі та кормовиробництва. Зокрема, як показали розробки нашого Інституту тваринництва, хороших результатів у надоях молока досягають ті господарства, де застосовують однотипну годівлю тварин упродовж всього року повноцінними кормовими сумішами. Плідна співпраця науковців і аграріїв уже дала помітні результати. Для прикладу, у ДП ДГ «Шевченківське», що на Київщині. Таких адрес, де можна почерпнути досвід, доволі. Як мовиться, лише їдь, вчись, застосовуй у себе. Віддача обов’язково буде.

корови Збалансовані за усім комплексом поживних речовин раціони забезпечують не тільки ріст продуктивності тварин на 25-30%, а й зниження на 30-35% витрат кормів за загальною поживністю та до 20% їх вартості на одиницю продукції тваринництва. Та це, звичайно, не останні переваги прогресивного господарювання.

Національним проектом «Відроджене скотарство - 2015» планується за кілька років у сільгосппідприємствах різних форм власності стабілізувати поголів’я високопродуктивної худоби на рівні 2,7-2,8 млн. голів. Сформувавши у такій кількості наше високопродуктивне стадо з рівнем ефективності не менше 6 тис. літрів молока від корови на рік, ми досягнемо базового показника, запрограмованого на 2015 рік: виробляти не менше 15,4 млн. т молока високої якості по всіх критеріях, у т.ч. по вмісту жиру, білка тощо, у відповідності до міжнародних стандартів.

- Чи не занадто високу планку тут взято на перспективу?

- Дорогу осилить той, хто йде. Треба до цього прагнути. Хоча в чомусь і маєте рацію. Генетичних ресурсів у держави, дійсно, не так вже й багато. У громадському секторі, на який великі сподівання у виробництві доброякісного молока, десь лише 670 тис. голів ВРХ. Тому, крім активної племінної роботи у господарствах, тісної співпраці селекційних центрів з наукою, варто не випускати з поля зору закупівлю продуктивних теличок у населення. Є й відповідна програма Мінагрополітики, яка стимулює, підтримує цей процес. Із згаданих 2 млн. 630 тис. голів дійного стада, що є зараз, країна у 2015 році повинна вже мати 2 млн. 720 тисяч. Якщо системно підійти до цієї роботи, то вона реально може бути втілена у практику. І молочні амбіції нашої держави цілком можуть бути виконані.

Повторюсь, науковці завжди готові допомогти тим, хто прагне працювати по-новому, продуктивно, відроджуючи села і додаючи їм впевненості у сьогоденні й на майбутнє.

Олена ЛІСОВА