І розганяється зоряний кінь…

25 June, Розділ Тваринництво, переглядів 5 734

Після двадцятирічного занепаду кінна галузь немов отримала «друге дихання». Все частішими стали повідомлення про спортивні досягнення кінного спорту, а от про самі кінні заводи, про ту важку роботу з розведення й утримання благородних тварин - почуєш в ряди-годи. Отже, й виникла у нас думка - розпитати директора ДП «Конярство України» Тетяну Ничепоренко про «свіжий вітер змін» у конярстві.

- Рапортувати про досягнення ще рано, бо практичні результати у такій галузі як конярство з'являються мінімум через два-три роки, - зауважує Тетяна Володимирівна. - Однак завдяки зусиллям ми вже не лише декларуємо наміри підняти конярство, а й робимо реальні кроки по його відродженню та ефективному розвитку.

Колись за чисельністю коней Радянський Союз був першим у світі, налічуючи їх 40 млн. голів. Але розвал тодішньої наддержави та економічна розруха спричинили занепад кінних заводів…

Сьогодні ж в Україні розводиться 13 порід коней. Хоча за останні роки поголів'я помітно скоротилося. Основна причина - низька рентабельність кіннозаводства. Та вже розроблена стратегія відродження галузі. А її ключовою складовою є підвищення ефективності та конкурентоспроможності, збереження та поліпшення генофонду існуючих в Україні порід коней. Сподіваюсь, ці заходи виведуть галузь на самофінансування та нададуть можливість Україні здобути гідне місце на міжнародному рівні.

- Рік тому, очоливши державне підприємство «Конярство України», Ви, певне, усвідомлювали, що попереду багато складної рутинної роботи, яку далеко не кожен чоловік потягне. Що ж Вам допомагає «бути на коні»?

- Саме те, що я жінка, мені і допомагає. По своїй природі жінка - берегиня домашнього вогнища і тому може своє природне вміння направити на державне управління.

- Як Вам вдається організовувати навколо себе людей за ідею відродження величі українського конярства?

- Вважаю, що мені пощастило, перш за все, розбудити в людях, які працюють в галузі, надію і віру в те, що навіть у складних економічних умовах можна багато що зробити для відродження конярства.

Окрім того, всі фахівці нашої команди вражають фанатичною відданістю конярству, шаною до цих благородних тварин, глибоким знанням справи.

На багатьох заводах у людей збереглося жваве захоплення кіньми. Вони пам'ятають їхню родословну до п'ятого - шостого коліна, по якій доріжці і як бігли чи скакали, з якими наїзниками чи жокеями вигравали.

- Що найбільше заважає у поступі, які перешкоди ще не вдається подолати?

- Щоб виростити висококласного коня, мають бути належні умови його утримання, збалансоване годування, кваліфіковане ветеринарне обслуговування.

А останньою ланкою вирощування племінних коней є іподром. Тренінг і випробування коней є важливою складовою племінної роботи, їх ціль - розвиток і удосконалення фізичних, спортивних, швидкісних якостей тварини. Іподром - це своєрідна лабораторія, де їх оцінюють. Скажімо, походження коня може бути чудовим, а працездатність низькою. Це суто індивідуальний показник для кожної тварини. Саме тому ні один фахівець сам не зможе оцінити коня.

На жаль, сьогодні стан іподромів України, яких занадто мало, залишає бажати кращого. Та це тема окремої розмови…

Отже, в нашій галузі не можна вести роботу замкнено. Вона потребує всебічного вивчення, обміну досвідом з колегами, постійного спілкування з фахівцями конезаводів. Тоді зможемо конкурувати з кінними заводами світу, мати міжнародний еталон.

Галузь взагалі дуже специфічна й потребує особливих знань, які не завжди отримаєш в навчальному закладі. Потрібно постійно і системно працювати над своїм удосконаленням.

- Тетяно Володимирівно, яким Ви бачите українське конярство через 5-10 років? Що потрібно для здійснення мрій?

- Треба впевнено йти до них через досягнення цілей, що є необхідною складовою виконання задумів. А вони для відновлення і потужного розвитку конярства грандіозні. Розроблена концепція розвитку племінного конярства України, що визначає стратегічні напрями державної політики в галузі й спрямована на створення сприятливих умов для стабілізації та нарощування поголів'я племінних коней, одержання тварин з високими оцінками за власною продуктивністю з подальшим використанням їх для розведення і задоволення потреб суб'єктів господарювання та населення в племінному молодняку.

До речі, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 року №2305-р «Про деякі питання розвитку конярства» Урядом здійснено перший крок для виведення кінної галузі на самофінансування, визначення організаційних, правових, економічних і соціальних заходів розвитку.

- Прийде час, і галузь розвиватиметься за тією моделлю, яка утвердилася в розвинених країнах світу…

- А в усьому світі конярський бізнес вважається одним із найприбутковіших, бо завдяки правильній стратегії дає змогу швидко забезпечити високу рентабельність виробництва. Наша ж мета - успішно конкурувати на міжнародному ринку.

Додам, що підняти конярство без чіткої та стратегічної державної програми неможливо. Це стосується не тільки технологічного переоснащення, а й селекційно-племінної справи.

Неможливого в житті не буває. Думаю, це, мабуть, місія - своїм життям, вчинками, вмінням досягати задуманого, вставати в разі невдачі і знову братися до розпочатого з новим запалом. І переконувати людей, що все під силу, тільки треба дуже хотіти і наполегливо працювати над втіленням мрії.

Спілкувався Володимир ШАПОВАЛОВ