- №4 (259)
- №42 (254)
- №38 (250)
- №35 (247
- Молока стало меньше
Чи здатне одне рішення виконати два завдання?
Вчені разом із представниками Міністерства аграрної політики та продовольства, здається, знайшли рішення, яке дозволить активніше розвиватися молочній галузі і водночас забезпечить українських дітей якісною молочною продукцією. Для виконання цих двох завдань потрібно створити екологічно чисті спеціальні сировинні зони.
За словами заступника міністра Олександра Сеня, кілька галузей є індикаторами ведення успішної агрополітики. І одним із таких показників є молочна галузь. Посадовець переконаний: якщо найближчим часом вдасться зробити зрушення в цьому секторі, то можна говорити про подальший його розвиток. Але на заваді є кілька важливих факторів - використання застарілих технологій, виробництво не завжди якісної продукції, слабка сировинна база, взаємовідносини між виробниками та переробниками. Тож маємо в молочній галузі цілий ланцюг невирішених проблем.
Та найперше в профільному міністерстві вирішили подбати про якісну сировину, а відтак і якісне молоко для споживачів. Для цього в Інституті агроекології і природокористування НААН розробили науково-методичні рекомендації з визначення територій, придатних для створення спеціальних сировинних зон. За словами заступника директора цієї наукової установи Лідії Моклярчук, роботу над обґрунтуванням наукових основ створення та сталого функціонування цих сировинних зон в інституті започатковано ще понад 15 років тому. За цей час розроблено низку документів, які були основними нормативними документами для створення і експлуатації ССЗ. «Одним із важливих документів, призначених для державних органів виконавчої влади та виробників сировини, є «Науково-методичні рекомендації з визначення територій, придатних для створення спеціальних сировинних зон», - зазначає Лідія Іванівна. - Здійснення на державному рівні комплексу заходів, спрямованих на створення цих зон стимулюватиме розвиток вітчизняного виробництва дитячого і дієтичного харчування, і водночас буде першим кроком до впровадження органічного виробництва».
Сьогодні діє Закон України «Про дитяче харчування» (від 14 вересня 2006 року № 142-V), де у ст. 8 зазначено, що для виробництва продуктів дитячого харчування застосовується сировина, яка виробляється у спеціальних сировинних зонах. Але наразі ми маємо нагальну проблему в нестачі якісної сировини для підприємств-виробників дитячого харчування. Зокрема, Єлизавета Святківська, представник компанії “Данон-Україна” (чи не найбільший виробник дитячого харчування) каже, що такої кількості спеціальних сировинних зон, яка існує нині в Україні, недостатньо, і їхнє підприємство відчуває брак в якісній сировині.
Створити спеціальну сировинну зону не так вже й просто, бо для цієї території діє певна низка правил, розроблена Міжнародною федерацією органічного сільськогосподарського руху: підтримання довгострокової родючості ґрунту; вироблення якісних продуктів харчування з високим вмістом поживних речовин; застосування відповідної технології.
Українське законодавство теж має загальні вимоги до спеціальних сировинних зон. Зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України №1195 вимагає, щоб спеціальна сировинна зона розташовувалася лише на угіддях сільгосппризначення; була віддалена від промислових підприємств та об’єктів, автомобільних доріг, залізниць; мала високий рівень родючості та відповідний санітарно-гігієнічний стан ґрунтів; мала жорсткий контроль з питань годівлі тварин та ветеринарії.
Окремо йдеться про табу для тих зон. На цих територіях забороняється: вирощувати генетично модифіковані організми рослинного і тваринного походження; використовувати гормональні та інші препарати штучного походження для інтенсифікації виробництва продукції тваринництва; використовувати осади стічних вод. Щодо використання на землях спеціальних сировинних зон хімії, то Лідія Моклярчук зазначає: «У такій зоні можуть використовуватися за спеціальними технологіями пестициди та агрохімікати природного походження, що забезпечує виробництво сировини, яка відповідає обов’язковим санітарно-гігієнічним вимогам дитячого і дієтичного харчування».
Для отримання статусу спеціальної сировинної зони виробник сировини повинен подати заяву, затверджену центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики на ім’я голови комісії з проханням здійснити оцінку території на її відповідність вимогам до спеціальних сировинних зон. До заяви потрібно додати: матеріали агрохімічної паспортизації земель сільгосппризначення, довідку про обсяги використання пестицидів та агрохімікатів за останні три роки, довідку про розташування сільгоспугідь відносно промислових підприємств, автомобільних доріг та залізниць, індексну кадастрову карту із позначенням межі земельної ділянки та кадастрового номеру.
Після отримання попереднього висновку комісії, виробник сировини повинен звернутися до науково-дослідної установи, визначеної центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики, яка видає агроекологічне обґрунтування відповідності сільгоспугідь загальним вимогам до спеціальних сировинних зон. Науково-дослідна установа за 30 робочих днів з моменту укладення договору зобов’язана видати виробникові сировини агроекологічне обґрунтування. На підставі цього документу комісія впродовж 15 робочих днів готує висновок. Статус спеціальної сировинної зони надається виробникові сировини строком на п’ять років.
Отже, придатність агроугідь вимогам спеціальних сировинних зон для вирощування сировини для дитячого та дієтичного харчування визначається за основними показниками родючості ґрунту, санітарно-гігєнічного стану та антропогенного навантаження. Та завважте, що в першому півріччі 2012-го на переробні підприємства надійшло 2348,4 тис. т молока, з яких 1146,2 тисячі закуплено в агропідприємств, а 992 тис. т - в господарствах населення. Виходить, що тільки трохи більше 50% сировини держава може контролювати запровадженням тих самих спеціальних сировинних зон. Якість молока, яке надходить на переробку від населення, наразі просто безконтрольна. Досліджувати, де пасеться, утримується та чим годується корова в господарстві у людей, просто неможливо. І якщо для сільгосппідприємств розроблена спеціальна програма, яка здатна контролювати якість сировини, то як бути з молоком від населення?
Людмила ЛЕБІДЬ
Вріз (Для Альони)
Спеціальні сировинні зони - регіони або окремі господарства, що відповідають умовам виробництва продукції рослинництва і тваринництва, придатної для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування.
Критерії та нормативні показники придатності сільськогосподарських угідь вимогам спеціальних сировинних зон
Назва критерію |
Нормативи за ступенем придатності |
||
придатні |
обмеженопридатні |
непридатні |
|
Показники санітарно-гігієнічного стану ґрунту |
|
|
|
Щільність забруднення радіонуклідами, Кі/км2: |
|||
цезієм-137 |
< 1 |
1-5 |
> 5 |
стронцієм-90 |
< 0,02 |
0,05-0,02 |
> 0,05 |
Вміст рухомих форм важких металів, відносно ГДК: |
< 1,0 |
≥1,0 |
|
Вміст залишків пестицидів, відносно ГДК |
< 1,0 |
≥1,0 |
|
Показники екологічної стійкостіґрунту |
|
|
|
Вміст гумусу в орному шарі, %:Полісся |
> 2,5 |
2,5–1,5 |
< 1,5 |
Лісостеп, Степ |
> 4,0 |
4,0–2,0 |
< 2,0 |
Реакція ґрунтового розчину, одиниць рНрН сольовийрН водний |
> 5,5≤ 7,5 |
5,5-4,67,6-8,5 |
< 4,6≥ 8,6 |
Агрохімічні показники ґрунтовоїродючості |
|
|
|
Вміст рухомого фосфору, мг/кг ґрунтуза методом Кірсанова, Чирикова |
> 100 |
100-50 |
< 50 |
Мачигіна |
> 30 |
30-15 |
< 15 |
Вміст обмінного калію, мг/кг ґрунту |
|
|
|
за методом Кірсанова, |
> 120 |
120-80 |
< 80 |
Чирикова, |
> 80 |
80-40 |
< 40 |
Мачигіна |
> 300 |
300-200 |
< 200 |
