- №7-8(261)
- №4 (259)
- №42 (254)
- №35 (247
- Молока стало меньше
БЛАГОВІЩЕННЯ
„Дівчина коси не плете, пташка гнізда не в'є" - таким спостереженням відзначає народна мудрість Благовіщення - 7 квітня.
І хоч у посівному календарі цього року позначений цей день протокольно - „сільгоспроботи заборонені" - істинний господар відчуває його особливо... Адже глибинне, із самого серця єднання хлібороба з усім навколишнім світом є запорукою його щасливого господарювання.
Навіть за радянських часів пам'ятали люди про неперехідне православне свято Благовіщення і 7 квітня прагнули особливої шанобливості в стосунках, думках, діях. У цей день, повторюваний із року в рік, нагадує нам природа про можливість відчути присутність Божу в кожній рослині, хмарині, пташці чи комашці. А вже по тому - відчути його присутність і в собі, відновити наші стосунки з Першотворцем, від якого відпало людство своєю погордою.
Чи рання весна, чи пізня, тепло чи холодно - однак особлива лагідність розлита в повітрі, нагадуючи про втілення тисячолітніх пророцтв, про наше з вами спасіння.
Благу вість від архангела Гавриїла почула в цей день Діва Марія, обрана Всевишнім, щоб Слово стало людською плоттю.
Сьогодні ми знаємо, що слово - матеріальне. Кажуть: „Що бабка боїться, те їй і становиться". Коли боязка людина 33 рази повторює якийсь діагноз, на тридцять четверте повторення хвороба вже реально починає долати її. Так само і материнське слово, особливо мовлене в гніві, має страшну руйнівну силу. І материнська молитва, як молитва будь-якої справді лю***чої душі, рятувала людей з неволі, смертельних боїв під час війни, виводила з тенет самої смерті. Сьогодні фізики багато в чому пояснюють те, що за давніх давен сприймали люди завдяки істинній вірі.
...В такий от тихий весняний день, яким завжди буває 7 квітня, понад дві тисячі років тому Отроковиця з роду першосвященників, яка виховувалась у храмі, чиїм особистим ангелом-охоронцем був архангел Гавриїл, міркувала над таємничим пророцтвом Святого Письма: як може народитися дитина без батькового сімені? Багато вчених мужів іще до неї „спотикалися" і намагалися відредагувати при перекладі - „Діва народить..." Їх було покарано німотою чи довголіттям, як старця Сімеона, котрий не міг померти, поки не побачить Народженого Дівою Спасителя... І от дівчина, яка мріяла стати хоча б найменшою служницею чи бодай здалеку подивитися на ту, яка зачне і народить від самого Бога, у благословенній тиші міркувала над незбагненною таїною.
На деяких іконах її так і зображують - за книжкою, збентежену і сором'язливу при появі архангела. Перші слова, звернені до неї, були: „Не бійся..." Відомі й інші, алегоричні зображення цієї зустрічі - біля криниці, що уособлює Біблію як життєдайне джерело. А в ті часи було чого боятися. По-перше, жінку, яка порушила суворий закон моралі, могли просто забити камінням. По-друге, нечиста сила полює за особливими дітьми. Бо багатовікові пророцтва були відомі не тільки віруючим в єдиного Бога, а й опонентам, для яких найбільшим Богом була влада. Саме тому, особливу дівчину, яка ще до свого народження була обіцяна Богові і змалечку виховувалася в храмі, де архангел Гавриїл був особистим її ангелом-охоронцем, доручили доглядати праведному Йосифу, простому теслі - вдівцю з дорослими дітьми. Марію готували до дивовижної місії, але вона про те не знала.
І ось реальне й містичне поєдналося і стало зримим. Кришталевої чистоти душа дівчини, стала тим ґрунтом, в якому проросло посіяне Слово Боже. Марія покірно прийняла почесну і небезпечну Волю Божу: „Хай буде Воля Твоя..."
Старий Йосиф злякався, що не вберіг її цноти і хотів тихенько відпустити вагітну Марію, щоб уникла вона покарання. Та і йому архангел Гавриїл явився у сні і наказав мовчати, а згодом, як відомо, і рятувати їх від воїнів Ірода, які мали знищити Богонемовля.
І от саме в цей тихий день - 7 квітня, коли справдилось пророцтво і Бог-Син почав своє земне життя в непорочному лоні, дається шанс кожному з нас впустити Бога в своє серце, свою душу. У православ'ї багато пам'ятних дат, але є дні особливі, коли треба надати перевагу душі та духу над матеріальним, побутовим. Це не має нічого спільного зі зборами поширених нині численних сект, які заповзято танцюють і співають, хоч би там що діялось навколо.
Відомо, що один весняний день рік годує. Тоді поспішають агрономи з посівною, поки земля не втратила благодатної своєї материнської вологості. І якщо труд свій присвячують вони Найвищому Творцеві, посилається благословення і захист для тієї роботи. Якщо ж Фоми невіруючі просто не зважають на попередження і поради, розлиті в навколишньому світі - справа їхня. Але затрачені зусилля бувають марні - чи пересівати доводиться після якоїсь бурі, чи вже дозрілий урожай град поб'є, чи вже навіть зібране піде прахом, - аж поки не навчиться людина слухати і слухатися Отця Небесного.
Тому старі люди до 7 квітня навіть не виходили в поле, чекаючи, щоб спершу втілився, прийшов на землю Бог. І щовесни людині надається такий шанс - відчути його особисту присутність. Завжди стихає вітер, сонце буває особливо лагідне і спокійне. Божественна Любов розлита в квітневому всесвіті, вона шукає чистоти і тиші в наших душах, а коли знаходить резонанс, Бог оселяється в такому серці, як в материнському лоні.
Ганна КОЗАЧЕНКО,
член правління Українського фонду культури
