БЛАГОДІЙНА ВЕЛИКОДНЯ ВИСТАВКА-ЯРМАРОК

17 April, Розділ Weekend, переглядів 4 665

Звісно, не кувікали поросята на передcвятковій виставці-ярмарку в «Українському домі» і не кукурікали півні. Бо вишиті на рушниках чи проявлені серед квітів у петриківських розписах гребенясті красені наче дослухалися до голосу пищиків, що вдавали із себе підсмажених вареників, - такий образ-обпалювання надав своїм чудернацьким виробам майстер-гончар.

alt А копчені, аж наче бутафорські поросята фантазією майстрів-кулінарів набули таких апетитних рис, що справді спокушали чоловіків посмакувати засмаглим боком під дегустацію чистої, мов дистильована сльоза, горілки. І чути було слова і навіть думки: „Господи, не введи нас у спокусу", - серед експозиції різних областей і в маленьких чергах. Адже упереміж із витворами народного мистецтва - вишиванками, рушниками, лозоплетінням і керамікою, писанками природними й різьбленими чи з рукотворного скла (це - безпосередньо виставка) були вітрини, що рясніли ковбасами й усілякими іншими м'ясами, величезними шоколадними яйцями і золотистою олією маловідомих киянам фірм, і звичайно ж, різноманітною випічкою. Це - продавалося.

Заклопотані киянки, що вибігли до Українського дому в обідню перерву, і статечні матрони, владні приділити чимало часу і своїй родині, і своїй цікавій до народного мистецтва душі, розглядали стенди і вивчали ціни, дивувалися майстерності народних художників і прицінялися до хлібів, короваїв і різноманітних великодніх пасок.

І такі смачні аромати, такі дивовижні пахощі перепліталися пасмами у повітрі між маленькими торговельними лабіринтами на першому поверсі Українського дому, що навіть ідеальні розважливі господині впадали в сумнів: а чи власної випічки паска вийде кращою, ніж котрась із оцих - привезених на продаж із різних областей до нашої столиці?

Отже, благодійна виставка-ярмарок. Не лише тому, що відвідувачі могли вільно поповнювати прозорий скляний куб прямо на центральному вході - це збирали кошти для Сквирського дитбудинку. Для киян ця багатолюдна строката акція стала такою собі ін'єкцією доброти, бо щедра вона елементами свята, яке завершить Страсний Тиждень, і вже готує душу до особливого просвітлення.

alt Та й практична допомога неабияка: тут легко скупитися до святкового столу. А заклопотаним, засмиканим усілякими проблемами жінкам навіть готові кошики з наїдками укомплектували: купуй і неси на Всенощну, щоб освятити вдосвіта прямо перед храмом. Справді, благородна турбота про жінку. Хоч не дуже-то повідомляли імена ініціаторів цієї доброї події, та низький уклін посилали їм подумки й ті, хто геть не думав тут про їжу.

Молоді заквітчані вінками дівчата в українському вбранні й дорослі жінки з дивовижними іменами... Раптом чуєш звертання: „пані Агнесо", коли розпитуєш у її земляка-колеги про задимлену чорну кераміку - свічники і глеки - і знамените львівське скло. Розважлива і спокійна, тримає вона в пам'яті, що саме наказував і розказував кожен майстер, відправляючи свій творчий доробок до Києва.

А поряд зосереджені чоловіки у вишиваних сорочках під класичним сучасним костюмом тільки й очікують вдячного слухача, щоб розповісти про новітні до Великодня витвори. Скажімо, Дмитро Денисенко, alt майстер народної творчості України по писанкарству поряд із численною колекцією традиційних писанок (звісно, у кожного регіону свої традиції в кольорах і орнаментах), розказав, як виготовив диво-мереживо з яйця страуса із символікою Великодня. Ікони Спасителя і Богородиці викарбувані на цілісній поверхні, а решта - прозоре різьблення рослинного орнаменту. Яким саме інструментом користується майстер, не сказав, от тільки згадувана швидкість - понад 3000 обертів на хвилину - нагадала про стоматологічну бормашину.

Що ж, сказано в молитві: усе, що дихає, славить Господа. То й технократичні винаходи також можуть служити во славу Спасителя, якщо рукою майстра керує чуйне його серце.

Була на виставці-ярмарку іще одна опосередкована зустріч. Вишита на полотні карта Запорізької області - витвір Валентини Харлової. А розповідали про цю дивовижну жінку її усміхнені землячки: 1440 годин вишивала вона величезного рушника - знакову оповідь про історію своєї області. Мистецтвознавчу оцінку цікаво було б почути. Адже еклектичний по формі, він, можливо, відкриває нові несподівані напрями в прапрадавньому мистецтві рушникарства.

А ось маленьким натовпом оточили журналісти геть несподівані в контексті виставки-ярмарку твори з воску. alt Їхній автор, відомий в асоціації бджолярів, прочитав маленьку лекцію про вірування далеких пращурів, які жили на цій землі, коли Україну хіба що Всевишній виношував як ідею. Творчо, а потім у високій температурі переплавлені з воску зображення Праматері Світу і Велеса - на основі археологічних знахідок Трипільської культури; ті скульптури-свічки - наочний матеріал для вивчення язичництва, яке передувало вірі в одноосібного Творця Всесвіту, а потім християнству як найвищому закону моральності - Закону Любові. Втім, у філософські глибини занурюватись серед ярмарку охочих буває не так уже й багато. Хоча, безперечно, втішно, що є особистості, які прагнуть єднати минуле з майбутнім саме сьогодні, тепер, зараз, нагадуючи людині про її неземне походження. І згадалося тут, що, може, й справді людина створена для щастя, як пташка для лету.

Яйце - символ Всесвіту - є неодмінним атрибутом Свята Великого Воскресіння. І писанок, мабуть, таки не менше у передсвяткові дні, ніж галактик у Всесвіті. Можливо, народжуються вони у безмірі, і розписує їх то вправна доросла, то наївна, іще невміла дитяча рука - так само, як тут, в Українському домі, де продовжують з малечею традицію, започатковану колись Адріаною В'ялець - директором Музею народного декоративного мистецтва у Києво-Печерській лаврі.

Була на виставці-ярмарку іще одна дуже цікава зустріч, яка потребує окремої розмови, але то вже - після Великодня.

Щасливих усім свят!

Ганна КОЗАЧЕНКО,

член правління Українського фонду культури