Ламати - не будувати

29 May, Розділ Weekend, переглядів 4 880

Закінчення. Початок теми - у попередньому номері нашої газети.

До всіх проблем агроосвіти останнім часом додалася ще одна. Та якщо всі попередні, про які йшлося, підштовхували до активних дій, змушували освітян крутитися, наче в окропі, то від цієї - опускаються руки.

alt Річ у тім, що держава хоче аграрну освіту... ліквідувати як неефективну. Кілька років поспіль хтось уперто підсовує під руку Прем'єр-міністра рішення про передачу аграрної освіти у пряме відання Міносвіти. Це означає, що фінансування агарних навчальних закладів, їх кадрове й методичне забезпечення мають здійснюватися через МОНУ. Отже, система, як така, припинить існування, будуть розірвані зв'язки, які склалися між Мінагрополітики, його структурами в областях, навчальними, науковими закладами і виробництвом.

Агроосвітяни, виробничники, науковці стали бити на сполох. Їх почув голова комітету Верховної Ради України з питань науки й освіти Володимир Полохало, який восени минулого року зібрав у Полтаві круглий стіл, учасники котрого висловилися однозначно: перепідпорядкування аграрної освіти - її погибель. Комітету ВР вдалося тоді відвернути цю загрозу. Але реформаторська сверблячка не вщухла. Комусь не терпиться дорватися до численних об'єктів аграрної освіти та її землі. Тож питання про її новий статус сплило знову. Це, зокрема, відображено у бюджетній декларації на 2010 рік.

На думку В. Полохала, в України лишилося два ресурси, які вона може задіяти, долаючи кризу й прагнучи увійти до числа провідних країн світу: інтелектуальний і аграрний. Країни, які побудували свою економіку на інноваціях, тобто впровадженні у виробництво насучасніших досягнень науки і техніки, виявилися стійкішими до кризи. Ті ж, які трималися за старі надбання, «пішли на дно». Якщо в країнах ЄС інноваційний сектор в економіці становить 50-60%, то у нас - лише 11 відсотків. Попри загальний застій, на повну силу працює лише світовий аграрний ринок, який потребує нашого хліба та інших продуктів. А шлях до потужного АПК повинен бути через якісну аграрну освіту. Володимир Полохало вважає, що Міносвіти поки що не готове взяти її під свою опіку. Бо, по-перше, не розуміє її специфіки, по-друге, не володіє менеджментом відповідного рівня, а по-третє, таке реформування може зашкодити утворенню навчально-виробничо-наукових комплексів, які створюються в системі агроосвіти. А тому вона має зберегти автономію в межах загальної системи вищої освіти, яка контролюється Мністерством освіти і науки України.

alt Зрозуміти специфіку аграрної освіти може лише аграрій, - говорить завідуючий кафедрою бухгалтерського обліку і аудиту Харківського національного аграрного університету, професор Микола Огійчук. Бухоблік у промисловості та сільському господарстві - дві великі різниці. Витрати на сівбу підраховуємо навесні, а прибутки або збитки від урожаю - восени. Та якщо сільськогосподарський бухгалтер може легко пристосуватися до умов роботи і в інших сферах, то економічні фахівці інших галузей бояться сільського господарства, як вогню. Не дарма ж студенти аграрних ВНЗ перемагають на Всеукраїнських олімпіадах бухгалтерів.

Специфіку має не лише навчання в аграрних навчальних закладах, а й виховна робота, - вважає заступник директора Немішаєвського НМЦ Тамара Угнівенко. Не секрет, що рівень знань юнаків і дівчат, які вступають до коледжів та технікумів, невисокий. Чимало з них із малозабезпечених і багатодітних сімей. Тож більшість першокурсників закомплексовані, затиснуті, невпевнені в собі. Щоб зарадити цій проблемі, НМЦ розробив спеціальні методики, проводить психолого-педагогічні семінари для викладачів. Три-чотири місяці, а то й півроку витрачаться на те, аби «підібрати ключик» до кожного. Робота філігранна, без права на помилку. Переважно вона дає позитивні результати. І через деякий час діти розкріпачуються, наздоганяють за рівнем знань сильніших, починають писати вірші, брати участь в художній самодіяльності, наукових олімпіадах.

Голова правління агрофірми „Маяк" Полтавської області, Герой України Тетяна Корост до всіх освітянських новацій ставиться з недовірою. Що дало, наприклад, запровадження 12-бальної системи, 12-річного навчання, зовнішнього тестування? Крім головного болю батькам і вчителям - нічого. Навчання буде якісним лише тоді, якщо створити для нього необхідні умови. Щоб діти були в теплі й добрі, і щоб вчитель їхній думав про роботу, а не про хліб насущний. Чи хвилює когось там, нагорі, що на харчування однієї дитини 1-4 класу виділяється всього-навсього 2,5 гривні на день, що згідно такого фінансування йому має перепасти всього 18 грамів молока? Тетяна Михайлівна переконана: через можливе перепідпорядкування системи аграрної освіти, на неї чекає те саме, що сталося з профетхосвітою - повний занепад. Отож реформаторам слід опуститися на землю.

alt «Ламати - не будувати. Це комусь нагорі просто нема чого робити", - коментує зусилля щодо перепідпорядкування аграрної освіти двічі Герой Соціалістичної праці, Герой України Дмитро Моторний. „Всі сільгоспвиробники проти таких непродуманих новацій. Якщо аграрну освіту підпорядкувати МОНУ, то вона опиниться на задвірках", - вважає перший заступник голови Союзу сільгосппідприємств Василь Ярошовець.

Дозволю собі висловити власну думку. „Приїжджий ректор" - так називалась серія моїх статтей про те, як ректор В. Боровий методично знищував аграрний факультет Чернігівського державного інституту економіки та управління. Було дев'ять публікацій. Студенти факультету, захищаючи своє право на якісну освіту, влаштовували пікети під стінами інституту і МОНУ, обурювалися місцева аграрна спільнота і обласна влада, які той факультет створювали. Сім разів приїздила комісія МОНУ і стільки ж разів робила висновок, що все чиниться в рамках закону. Думалося, вся справа в примхах ректора. Та на зміну одному „приїжджому" керівникові прийшов інший, продовжив політику свого попередника, внаслідок якої опального декана А. Москаленка було звільнено, а замість нього через усі виборчі процедури на посади декана аграрного факультету та завідуючого кафедрою економіки сільського господарства та аграрного менеджменту було „протягнуто"... фахівця із загальнотехнічних дисциплін, кандидата педагогічних наук. МОНУ в цьому не побачив нічого дивного.

Такої політики, вочевидь, не хочеться чекати і щодо всієї аграрної освіти...

Олександр КАРПЕНКО