Аграрний тиждень. Україна
» » Софора: цілющий біб із сонячної Японії
» » Софора: цілющий біб із сонячної Японії

    Софора: цілющий біб із сонячної Японії


    Цю отруйну рослину називають «фабрикою здоров'я». Дивовижно, та при вмілому використанні препаратами з неї можна вилікувати понад 30 хвороб.

    altСофора японська з'явилася в Україні наприкінці ХVII - на початку ХVIII століття. Саме у цей час вона завезена до розкішного парку одного із українських вельмож, а у 1809 році - до Краснокутського дендропарку.

    Ще з давніх давен софора японська була символом Пекіну. Її батьківщина - південний Китай і Японія, де дикі види софори збереглися і донині. Зі Сходу дерево у XVIII столітті потрапило до Європи. Зараз софора широко розводиться на півострові Корея, в Китаї, Японії, В'єтнамі та інших країнах Азії, а також в Європі та Північній Америці. Серед країн колишнього СРСР софора японська культивується на Кавказі, в Криму, Середній Азії, південному Казахстані. Це дерево дуже допомогло лісорозведенню на пісках півдня Росії і в степових посадках Криму, де поруч із софорою дуже непогано почували себе кущі і дерева інших видів, яким необхідно багато азоту. Адже як й інші бобові, софора японська утримує і накопичує азот, тому дуже корисна для виснажених земель.

    І для краси, і для меблів

    Софора - невелике дерево, що росте досить повільно. Має красиву, розлогу крону у вигляді парасольки. Гілки ніжні, зелені, плакучі. Листя яскраво-зелене, завдовжки близько 25 сантиметрів. Раз на два роки софора японська цвіте невеличкими дрібними, жовтувато-білими квіточками. Її цвіт дуже запашний, з'являється у липні - серпні.

    А в серпні - вересні квітка перетворюється на біб - м'ясистий, голий, довжиною до 5-7 сантиметрів. У кожному від 2 до 6 овальних, гладеньких, темно-коричневих насінин, які нагадують квасолю, але трохи дрібніші. Плоди софори дозрівають у вересні - жовтні і тримаються на дереві всю зиму. Більша частина насінин залишається недорозвиненою. Рослина полюбляє сонячні місця і родючі ґрунти.

    Це дерево засухостійке, може рости на засолених ґрунтах, але досить чутливе до морозу. Прихильники даної культури стверджують, що це одне із найкрасивіших плакучих дерев. Рекомендують висаджувати його в теплих і укритих місцях, тоді навіть узимку софора виглядатиме чудово.

    altДеревина у софори японської тверда, гнучка, жовтувата, з міцним бурим ядром. Вона просякнута отруйними алкалоїдами і не гниє. На Батьківщині її використовують для виробництва паркетної планки і меблів. Обробка деревини софори японської вважаються шкідливою для людини роботою.

    Молоді гілки і плоди дерева використовують для виготовлення жовтої фарби. Крім того, софора японська - цінний медонос.

    Софора японська розмножується насінням. Штучно її також розводять кореневими живцями. Але загалом з розселенням вона впорається і сама - якщо насінинам пощастить потрапити у вологий та добре освітлений ґрунт.

    Софора японська достатньо посухо- і морозостійка. Але краще росте на освітлених ділянках, захищених від холодних вітрів. Дерево віддає перевагу суглинкам та супіщаним ґрунтам, витримує і незначне засолення.

    Цілющі властивості

    Софора належить до найбільш ефективних лікарських рослин, властивості якої здавна використовувалися при найрізноманітніших захворюваннях. Поряд із женьшенем, елеутерококом, лівреєю софора є активним природним адаптогеном, який підвищує опірні властивості організму людини.

    Заготовляють пуп'янки квіток і плоди софори. Пуп'янки - у сонячну погоду в кінці бутонізації, коли нижні квітки в гронах починають розцвітати. Плоди софори збирають трохи недозрілими.

    У пуп'янках і молодих плодах софори міститься значна кількість рутину (вітамін Р) - 12-13%, а інколи навіть 30%. Листки та молоді пагони містять близько 4,4% рутину. Крім того, в плодах є кемпферол, кверцетин та інші флавоноїди.

    Але головною діючою речовиною препаратів софори японської є все-таки рутин, який називають природнім захисником аскорбінової кислоти (вітамін С). Завдяки своїм антиоксидантним властивостям, рутин захищає кислоту від надмірного окислення. Тому препарати з софори рекомендують для укріплення стінок кровоносних судин і зменшення їх ламкості. Застосовують їх також при гіпо- і авітамінозах Р, геморагічних діатезах, крововиливах, капіляротоксикозі, променевій хворобі, септичному ендокардиті, ревматизмі, гіпертонічній хворобі, гломерулонефриті, алергічних захворюваннях, тромбопенічній пурпурі. А також для профілактики й лікування уражень капілярів при застосуванні антикоагулянтів, саліцилатів та миш'яковистих препаратів.

    Алкалоїди софори виявляють виражену дію на вузли вегетативної нервової системи, певні клітини нирок. Тому препарат із неї показаний при пароксизмальних вегето-судинних розладах (тахікардія, мігрень), спазмах периферичних судин (ангіоневрози). У altлітературі є дані про ефективне використання софори японської при м'язовій дистрофії, склеродермії, ідіоматичній атрофії шкіри, червоній вовчанці.

    У народній медицині настоянку з плодів або пуп'янок софори японської вживають усередину при внутрішніх кровотечах різного походження (для припинення або з профілактичною метою), стенокардії, атеросклерозі, цукровому діабеті, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хворобах печінки. Софора японська також пригнічує функцію щитоподібної залози (використовують при тиреотоксикозі).

    Як зовнішній засіб настоянки застосовують при опіках, відмороженнях, туберкульозі шкіри, вовчаку, фурункулах, карбункулах, гаймориті, парапроктиті, маститі, трофічних виразках, псоріазі.

    Водний розчин настоянки з пуп'янків використовують при випадінні волосся (втирають у волосисту частину голови), при ячмінцях на оці (роблять компреси), при зубному болі та запаленні ясен (полощуть рот), при нежиті (закапують у ніс), при грибкових захворюваннях шкіри й екземі (роблять ванночки).

    Зовнішньо застосовують стерильні пов'язки на рани, тампони, змазування настоянкою з плодів або пуп'янок софори японcької (готують на 60-70% розчині спирту) для промивання ран, примочок, компресів.

    Отож цілющі властивості софори та її декоративна краса сьогодні користуються популярністю далеко за межами сонячної Японії.

                                                            

    Оксана ШАПОВАЛ

     





    Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Софора: цілющий біб із сонячної Японії


Цю отруйну рослину називають «фабрикою здоров'я». Дивовижно, та при вмілому використанні препаратами з неї можна вилікувати понад 30 хвороб.

altСофора японська з'явилася в Україні наприкінці ХVII - на початку ХVIII століття. Саме у цей час вона завезена до розкішного парку одного із українських вельмож, а у 1809 році - до Краснокутського дендропарку.

Ще з давніх давен софора японська була символом Пекіну. Її батьківщина - південний Китай і Японія, де дикі види софори збереглися і донині. Зі Сходу дерево у XVIII столітті потрапило до Європи. Зараз софора широко розводиться на півострові Корея, в Китаї, Японії, В'єтнамі та інших країнах Азії, а також в Європі та Північній Америці. Серед країн колишнього СРСР софора японська культивується на Кавказі, в Криму, Середній Азії, південному Казахстані. Це дерево дуже допомогло лісорозведенню на пісках півдня Росії і в степових посадках Криму, де поруч із софорою дуже непогано почували себе кущі і дерева інших видів, яким необхідно багато азоту. Адже як й інші бобові, софора японська утримує і накопичує азот, тому дуже корисна для виснажених земель.

І для краси, і для меблів

Софора - невелике дерево, що росте досить повільно. Має красиву, розлогу крону у вигляді парасольки. Гілки ніжні, зелені, плакучі. Листя яскраво-зелене, завдовжки близько 25 сантиметрів. Раз на два роки софора японська цвіте невеличкими дрібними, жовтувато-білими квіточками. Її цвіт дуже запашний, з'являється у липні - серпні.

А в серпні - вересні квітка перетворюється на біб - м'ясистий, голий, довжиною до 5-7 сантиметрів. У кожному від 2 до 6 овальних, гладеньких, темно-коричневих насінин, які нагадують квасолю, але трохи дрібніші. Плоди софори дозрівають у вересні - жовтні і тримаються на дереві всю зиму. Більша частина насінин залишається недорозвиненою. Рослина полюбляє сонячні місця і родючі ґрунти.

Це дерево засухостійке, може рости на засолених ґрунтах, але досить чутливе до морозу. Прихильники даної культури стверджують, що це одне із найкрасивіших плакучих дерев. Рекомендують висаджувати його в теплих і укритих місцях, тоді навіть узимку софора виглядатиме чудово.

altДеревина у софори японської тверда, гнучка, жовтувата, з міцним бурим ядром. Вона просякнута отруйними алкалоїдами і не гниє. На Батьківщині її використовують для виробництва паркетної планки і меблів. Обробка деревини софори японської вважаються шкідливою для людини роботою.

Молоді гілки і плоди дерева використовують для виготовлення жовтої фарби. Крім того, софора японська - цінний медонос.

Софора японська розмножується насінням. Штучно її також розводять кореневими живцями. Але загалом з розселенням вона впорається і сама - якщо насінинам пощастить потрапити у вологий та добре освітлений ґрунт.

Софора японська достатньо посухо- і морозостійка. Але краще росте на освітлених ділянках, захищених від холодних вітрів. Дерево віддає перевагу суглинкам та супіщаним ґрунтам, витримує і незначне засолення.

Цілющі властивості

Софора належить до найбільш ефективних лікарських рослин, властивості якої здавна використовувалися при найрізноманітніших захворюваннях. Поряд із женьшенем, елеутерококом, лівреєю софора є активним природним адаптогеном, який підвищує опірні властивості організму людини.

Заготовляють пуп'янки квіток і плоди софори. Пуп'янки - у сонячну погоду в кінці бутонізації, коли нижні квітки в гронах починають розцвітати. Плоди софори збирають трохи недозрілими.

У пуп'янках і молодих плодах софори міститься значна кількість рутину (вітамін Р) - 12-13%, а інколи навіть 30%. Листки та молоді пагони містять близько 4,4% рутину. Крім того, в плодах є кемпферол, кверцетин та інші флавоноїди.

Але головною діючою речовиною препаратів софори японської є все-таки рутин, який називають природнім захисником аскорбінової кислоти (вітамін С). Завдяки своїм антиоксидантним властивостям, рутин захищає кислоту від надмірного окислення. Тому препарати з софори рекомендують для укріплення стінок кровоносних судин і зменшення їх ламкості. Застосовують їх також при гіпо- і авітамінозах Р, геморагічних діатезах, крововиливах, капіляротоксикозі, променевій хворобі, септичному ендокардиті, ревматизмі, гіпертонічній хворобі, гломерулонефриті, алергічних захворюваннях, тромбопенічній пурпурі. А також для профілактики й лікування уражень капілярів при застосуванні антикоагулянтів, саліцилатів та миш'яковистих препаратів.

Алкалоїди софори виявляють виражену дію на вузли вегетативної нервової системи, певні клітини нирок. Тому препарат із неї показаний при пароксизмальних вегето-судинних розладах (тахікардія, мігрень), спазмах периферичних судин (ангіоневрози). У altлітературі є дані про ефективне використання софори японської при м'язовій дистрофії, склеродермії, ідіоматичній атрофії шкіри, червоній вовчанці.

У народній медицині настоянку з плодів або пуп'янок софори японської вживають усередину при внутрішніх кровотечах різного походження (для припинення або з профілактичною метою), стенокардії, атеросклерозі, цукровому діабеті, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хворобах печінки. Софора японська також пригнічує функцію щитоподібної залози (використовують при тиреотоксикозі).

Як зовнішній засіб настоянки застосовують при опіках, відмороженнях, туберкульозі шкіри, вовчаку, фурункулах, карбункулах, гаймориті, парапроктиті, маститі, трофічних виразках, псоріазі.

Водний розчин настоянки з пуп'янків використовують при випадінні волосся (втирають у волосисту частину голови), при ячмінцях на оці (роблять компреси), при зубному болі та запаленні ясен (полощуть рот), при нежиті (закапують у ніс), при грибкових захворюваннях шкіри й екземі (роблять ванночки).

Зовнішньо застосовують стерильні пов'язки на рани, тампони, змазування настоянкою з плодів або пуп'янок софори японcької (готують на 60-70% розчині спирту) для промивання ран, примочок, компресів.

Отож цілющі властивості софори та її декоративна краса сьогодні користуються популярністю далеко за межами сонячної Японії.

                                                        

Оксана ШАПОВАЛ

 





Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.