Архангельські свята

11 September, Розділ Weekend, переглядів 3 099

Є професійні свята, які відзначають працівники певної галузі, а є такі, що відзначаються всенародно. Серед нових для України - Свято працівників цивільного захисту. Його відзначаємо 17 вересня, в день вшанування чудотворної ікони Божої Матері „Неопалима купина".

alt Відомо чимало випадків, коли присутність цієї ікони рятувала від нищівної пожежі, і навіть удар блискавки завдавав менше шкоди, ніж можна було очікувати. Богородиця на іконі у вільній правій руці тримає драбинку - знак духовного сходження у високі духовні сфери. Тож, крім реальних земних пожеж, оберігає вона від полум'я нетварного, в якому опиняються засмічені гріхами душі, перейшовши у потойбіччя.

Але крім цих добре відомих у народі рис є й інші: ікона Пресвятої Богородиці „Неопалима купина" - заступниця невинних, неправедно звинувачених, а ще оберігає вона сім'ї у мирі й злагоді. Оточена зображеннями крилатих створінь, що ніби проявляються серед хмар, Богородиця „Неопалима купина" - покровителька рятівників, які, ризикуючи власним життям, виносять із задушливого диму і вогню дітей і всіх, хто потерпає від лиха пожежі.

Рятівники, котрі донедавна працювали безпосередньо у пожежній охороні, як і селяни, під час жнив - у напрузі щодня й щоночі. Адже результат копіткої праці, хліб насущний у золотому колоссі на стеблі під пекучим сонцем чи вже зібраний на току перед відправкою на елеватор, - то скарб всенародний, запорука самого нашого життя і добробуту.

Слов'янській душі притаманна необережність, ми любимо вдавати, що застраховані від будь-чого, тому часто поводимося необережно. Тому рятівникам служби цивільного захисту часом не легше, ніж при гасінні пожеж, коли доводиться переконувати в очевидному: береженого Бог береже. Отже, кожній людині обов'язково дотримуватися правил пожежної безпеки, особливо під час жнив і в побуті.

Величезний комбайн згорає вщент протягом 20 хвилин. Це страшне видовище. Але постійні рейди пожежників - і вдень, і вночі під час жнив - уберегли від лиха і людські життя, і набуте тяжкою працею майно. Оборані широкою смугою поля на вимогу пожежної охорони нинішнього, особливо спекотного літа, повністю укомплектовані протипожежними засобами комбайни й alt місця, де зберігається зібраний врожай, - це профілактичне досягнення, що вимірює тишу і спокій, щасливий сон після трудової днини і - збережені кошти.

У Київській області, яка є лідером і взірцем для всієї України, бо тут найбільше героїв проявилося серед рятівників-пожежників, особливо під час Чорнобильської катастрофи, у непевні часи перебудови зберегли фахівці найбільше протипожежних формувань у сільській місцевості. Тепер ця рятівна мережа ущільнюється на карті області додатковими „вузликами" і розвивається, хоч як це складно за нинішніх економічних обставин. 281 підрозділ невоєнізованих пожежних формувань діє сьогодні у селах Київщини. Переважна більшість із них - на цілодобовому чергуванні. Вони першими зупиняють вогонь, бо вони - найближчі. В радіусі 7,5 км їх підопічні села. Бо як не крути, а з райцентру не телепортуєш пожежний автомобіль з командою за кілька секунд, а щоб подолати дорогу, скажімо, в 20 кілометрів - таки потрібен час. А при складних пожежах, буває, навіть із сусідніх районів викликають підмогу.

Щоб цей складний багатогалузевий рятівний механізм спрацьовував швидко і безвідмовно, проводять рятувальники постійні тренування, а потім професійні огляди-змагання, виявляючи найкращих, а також слабші місця, де слід приділяти додаткову увагу.

Мені доводилося бачити старенькі, що їм понад 30 років, пожежні автомобілі, котрі в повній бойовій готовності були задіяні на професійних змаганнях, - так дбайливо доглядали їх сільські вогнеборці. А спортивна частина щорічних змагань викликає не менший захват, ніж європейські чемпіонати чи, навіть, Олімпійські ігри. Стрімкий біг по спортивній доріжці з легкою пожежною драбиною (подібною до зображеної на іконі) і вертикальний злет по стіні з поверху на поверх, переставляючи одним порухом ту ж драбину з вікна у вікно... На стадіоні у місті Вишневому, де традиційно проводяться змагання, ця тренувальна для пожежників вправа викликає глядацький захват. А влучити потужним водяним струменем у ціль, перемогти у пожежній alt естафеті: долаючи перешкоди, пробігти і загасити вогнегасником палаюче деко, - це не під силу будь-кому. Це - професія справжніх чоловіків.

Тому справедливо називають рятівників «архангельською службою». Вони вміють орієнтуватися в диму, не знаючи архітектурного плану споруди, і виносять на свіже повітря непритомних. І їхні серця стискаються від нелюдського болю, коли через власне дике нехлюйство батьки втрачають ні в чому не винних малих дітей. А трагічних випадків таки чимало.

І от пожежна охорона, трансформована тепер у рятівну службу цивільного захисту, лишається в нашому суспільстві на одній з верхніх сходинок благородства, жертовності, любові до ближнього свого. Щоб потрапити в це братство, треба не тільки міцне здоров'я, а й найкращі з людських чеснот, ґрунтовна технічна освіта на додачу до безпосередньо професійних набутих навиків.

У кожній пожежній частині є портрети героїв, які віддали своє життя і врятували людство: саме вони перешкодили вибуху ЧАЕС, загасивши пожежу. Їхні погляди з фотографій застерігають нас бути обережними і спонукають тільки до найкращих вчинків. Вони тепер - у сонмі ангелів, які оточують Богородицю в її небесній славі.

А в переддень професійного свята працівників цивільного захисту ми бажаємо їм щастя, здоров'я, перемог на спортивних змаганнях, а в повсякденні - якнайбільше „сухих рукавів"!

Ганна КОЗАЧЕНКО,

член правління Українського фонду культури