Заснули мальви коло хати...

25 September, Розділ Weekend, переглядів 7 613

Мальва... Хто не знає цю стрункостеблу гордовиту красуню, яка ще з давніх-давен прикрашає кожну сільську хатину? А прийшла до нас ця квітка з Південної Азії. Поширена по всьому Середземномор'ю і має понад півтори тисячі видів.

alt Назва «мальва» - латинського походження. В багатьох країнах Середземномор'я, Балкан, Малої Азії ця назва збережена й донині. В Україні ж рослину ще називають калачиками завдяки формі плодів, схожих на калачі.

Високі стебла мальви, густо вкриті ніжними квітками та великими лапатими листками, створюють дивовижну різнобарвну веселку в місці насаджень. Кожна дбайлива господиня радо виділяє місце у своєму квітнику для мальви. Адже вона неодмінно стане його окрасою.

Висаджують мальви найчастіше сіючи насіння в землю рано навесні. Рослина вимоглива до тепла, проте здатна витримувати приморозки до -5-6°С, до світла вимоглива на початку росту, вологолюбива. Добре розвивається на різних ґрунтах, окрім бідних піщаних і перезволожених запливаючих.

Деякі види мають їстівне для людини листя. Malva verticillata в невеликих масштабах вирощується з комерційною метою в Китаї, де її настій використовують для очищення товстого кишечника і як засіб для зниження ваги. Молоде листя мальв, що має досить ніжний смак, можна використовувати замість листя салату в кулінарії, а старіше - як гарнір за умови термічної обробки. Квіти в азійських кухнях використовують як компонент салату.

В лісах, лісосмугах, на узбіччях доріг можна зустріти дикі мальви білого або блідо-рожевого кольору. Відваром такої мальви лікують бронхіт, кашель, роблять примочки.

В сільському господарстві мальви використовуються як кормові рослини. В Україні створено два високопродуктивні сорти багаторічних мальв, які занесено до Державного реєстру сортів рослин і рекомендовано для вирощування у трьох агрокліматичних зонах України: Стугна-1 (хатьма тюрингська) і Вірджинія (сіда багаторічна). Перспективні для вирощування у кормових цілях і такі однорічні види як мальва мелюка (М. meluca), мальва кучерява (М. crispa), мальва пулхела (М. pulchela Berh) та інші. Це високорослі рослини з високою врожайністю зеленої маси - 300-500 ц/гектар. Їх використовують на зелений корм, силос, який добре поїдають всі види свійських тварин.

Сіють мальву рядковим і широкорядним способом рано навесні. Норма висіву насіння - 5-6 кг/гектар. Глибина загортання насіння 2-3 сантиметри. На силос мальву збирають у кінці серпня, вдруге скошують пізно восени. При вирощуванні на насіння сіють рядковим способом, що забезпечує рівномірне достигання культури. Збирають роздільним способом. Такий корм корисний та поживний, бо містить багато необхідних мікроелементів і вітамінів.

Як ви добре знаєте, мальва з любов'ю оспівана в українській народній культурі та фольклорі. Вона згадується як обов'язковий елемент українського побуту, у творах багатьох поетів, у народних піснях...

Злива

alt Марта бігла польовою доріжкою босоніж. Соковиті трави, наповнені сонячним світлом й посріблені великими краплинами дощу, що ось-ось накриє сизим саваном луг, грайливо лоскочуть їй гомілки. А вона дріботить, підстрибуючи, і регоче. І радісно навкруги, і свіжо, і волого.

Земля парує в очікуванні життєдайної благодаті. Сонечко світить лагідно, зручно вмостившись поміж кудлатих хмаринок. В русяве неслухняне волосся дівчини вплетений волошково-ромашковий вінок. Блакитне платтячко майорить серед зелено-квітчастого лугу, ніби краплинка небесної блакиті, подарована землі-годувальниці невидимою рукою.

Вона ще юна, невинна, купана в любистку, виніжена ласкавими батьками. Вона щаслива, бо живе мов лугова мавка. Любить кожну травинку, беззвучно гомонить з кожною квіточкою, знає кожне пташине гніздо у татковому садку. І не важливо, що недобрі люди вважають її божевільною. Марта не ображається, бо не вміє ображатися. Адже вона - сама любов, народжена з любові.

Прокидаючись вранці, радіє новому дню, а вночі посміхається зорям. Найкращі друзі у неї - руда кицька Лиска та сліпий на одне око пес Сірко. Марта лише їм ввіряє свої дівочі таємниці. Двоє вірних друзів розуміють її без слів, відчувають радощі чи тугу. Марта не розмовляє. Вона від народження німа.

Ось вона забігла у двір і світ ураз накрила літня злива. Природа ніби очікувала, доки її сестра-мавка буде у безпеці. Громовиці вимальовували на небосхилі вогняні візерунки, стиглі яблука та груші у саду падали долу, а під стріхою вицвірінькували білогруді ластівки. Марта сиділа на порозі хатини разом із Сірком та Лискою і вдихала на повні груди дощову свіжість. Ловила в долоні краплинки. Бризкала на Сірка, а він по-собачому радів, мотиляючи хвостиком. Лиска скрутилася калачиком у Марти на колінах, заспокійливо муркаючи.

Лише одне тривожило дівчину. ЇЇ квіти. Мальви, які вона посадила під вікнами оселі. Вони, здавалося, також розуміли і любили Марту. Тягнулися до неї своїми заквітчаними стеблами-тілами і буйно квітли протягом усього літа. Але ця злива, хоча і така бажана, невблаганно ламала суцвіття та прибивала їх до землі. У Марти щеміло в грудях. Кожна зламана червоно-рожева квітка безмовно промовляла до неї, прощалася зі своїм коротким, але яскравим життям. Тулилася до землі, щоб наступного року відродитися та забуяти з новою силою. По дівочих щоках текли сльози. Щирі сльози жалю, що зливалися воєдино з дощовими краплинами...

Та життя продовжується. На небосхилі, як завжди після літньої грози, п'є воду веселка. Природа радіє сонечку. І Марта радіє. Вона знає, що наступного року посадить ще більше квітів. ЇЇ безмежної любові вистачить і квітам, і одноокому Сірку, і рудій хитрулі Лисці...

Ось і мати з батьком повертаються з роботи. Марта біжить їм назустріч. І тулиться, і лащиться. Та її гармонія і є справжнім щастям.

Людмила РУДЯК