У Середньовічній залі, серед шедеврів світового мистецтва, зібраних свого часу подружжям Ханенків у дарунок київській громаді, звучали твори, подібні до молитов, і найскладніші для виконання арії з опер західноєвропейських композиторів-класиків. Готували програму заздалегідь саме для цього концерту, знаючи, що в музеї Ханенків завжди присутній елемент містики. Ніби господарі особняка-музею незримо присутні на цих концертах і слухають виконавців.
І справді - високу гармонію музичних творів Каччіні й Перголезі, Баха і Моцарта шанобливо підкреслюють речі, зібрані під високим склепінням біля старовинного каміна. Все слугувало одухотвореним фоном і надихало співачок: різьблені з дерева унікальні меблі середньовічних церков і справжній вітраж - Сошестя Святого Духа, живописний триптих «Оплакування Христа» і зображення Святого Христофора, який оберігає від випадкової смерті, статуя Георгія Переможця роботи Донателло й унікальне зібрання старовинної італійської майоліки, яку для музейної колекції обирала особисто Варвара Николівна Ханенко (уроджена Терещенко).
Колоратурне сопрано Вікторії Матвіїшин, сопрано Оксани Бондарчук і мецо-сопрано Олени Добровольської злилися в цілісність, коли славили співом Богородицю, і знов роз’єдналися в трикольорове музичне плетиво голосів трьох дам із «Чарівної флейти» Моцарта. Співали також дуетами і сольно, надаючи перлинам західноєвропейської музики особливого, особистісного «підсвітлення».
Створити «Тріаду класік» задумала Олена Добровольська (в Національній заслуженій капелі «Думка» працює найдовше), щоб розширити творчі можливості, добре відшліфовані в хоровому співі. До ідеї пристали Оксана Бондарчук (вихованка знаменитої Надії Куделі) і Вікторія Матвіїшин, дивовижно схожа на Анну Ахматову. Співачки навчалися вокалу в різних вищих навчальних закладах; коріння роду в кожної своє – із різних регіонів України проросли ці співочі пагони (хоч Оксана Бондарчук примудрилася народитися на Кубі, де працював тоді перекладачем тато). Але в «Тріаді класік» вони як рідні. Після повноцінної і напруженої роботи в справді заслуженій капелі «Думка» так само напружено і повноцінно працюють над репертуаром свого вокального ансамблю. Обирають складні, не так уже й часто виконувані на концертах твори Чайковського, Римського-Корсакова, Рахманінова, Даргомижського, інших видатних композиторів. Співають і романси – російські та українські. А ще – твори Белліні, Сен-Санса, Верді, Пуччіні, Деліба – крапки в тому переліку нема. Бо коли душа співає – вона любить і обіймає весь світ.
- Все, що нам даровано, – усі таланти, як і всі випробування, дається нам для подальшого удосконалення. Жіночий голос буває і високий, і низький, а коли об’єднати їх в єдиний, цілісний діапазон, можна досягти майже неможливого – виконувати твори будь-якої складності, - розповіла Олена Добровольська. – Коли співаєш в ансамблі, не думаєш про себе, не вип’ячуєш свого я, належиш тільки музиці. Тоді душі наче зливаються в одну.
«Музичні сезони у Ханенків» тривають уже кілька років, але мало який концерт розчиняє межі часу і простору, як відбулося нині. Можливо Богдан і Варвара Ханенки, чия вірна, віддана любов вразила співачок, разом з ними у центрі Києва привідкрила небеса, щоб глядачі-слухачі зазирнули у високість, де лунають хіба що ангельські співи, де світлими дорогами мандрує душа без метро і маршруток...
ГаннаКОЗАЧЕНКО,
член правління Українського фонду культури