Аграрний тиждень. Україна
» » Гори, гори ясно, щоби не погасла!
» » Гори, гори ясно, щоби не погасла!

    Гори, гори ясно, щоби не погасла!


    Премудрі технології, прогрес досить швидко змінюють уподобання людей: скажімо, ще не так давно використовували рахівниці, дивувались блакитному екрану телевізора, а нині життя не можемо уявити без калькулятора, комп’ютера, мобільного телефону. На відміну від першопрохідців-мореплавців, у яких чи не все життя йшло на подорожі до далеких материків, ми за миті долаємо літаками тисячі кілометрів, а ще сягнули розумом у нанотехнології і не лише.

     

    Та урбанізація все ж дещо нам полишила для простого єднання із вічністю, Всесвітом: безмежжя зірок на небесах. А у хвилини входження у святий храм - їх земний відблиск: мерехтливі сяйва свічечок – оберегів наших душ.

    Першими ялинковими прикрасами стали живі квіти, яблука, яйця, горіхи. Значно пізніше додалися солодощі та різдвяні свічки.

    Проте свічки були небезпечними, бо могли викликати пожежу. Тож пізніше їх успішно замінили усілякими різновидами електрогірлянд. Ними нині виблискує центральна ялинка країни у Києві, сотні її посестер по містах, селищах країни і домівках людей. Без цього світла менше було б святковості та приємних думок. Та й не кожен при цьому згадує вже мовлене: про першооснову ілюмінацій – свічечку. А вона, невеличка і тендітна, має свою поважну історію, яка її зробила такою, як є нині.

    Сьогодні свічки виробляють не лише у формі ціліндра, а й як декоративні, у вигляді звірят, квітів, ялинок, зірочок тощо. Хоча всередині вони всі однакові – із гнотом, який просочений розчином селітри або хлористого амонію чи то борної кислоти. Частіше для виготовлення свічок використовують суміш парафіну з різними добавками. Втім, горючим матеріалом є жир (наприклад, яловичий), стеарин, віск, гліцерин, гель. Залежно від призначеня свічок і береться необхідний матеріал. Таким чином маємо у продажу господарські свічки (непідфарбований парафін, звичайна циліндрична форма), а ще столові (додається фарбник, часто ароматизатор, форма може бути і звичайна, і вита, конусоподібна), прядив’яні («товсті», великого діаметру), церковні (з парфіну або бджолиного воску), чайні (свічки-таблетки в алюмінієвому корпусі), декоративні (для естетів – різьблені, статуетки-сувеніри), гелеві (високодекоративні), вуличні (призначені для використання на відкритому повітрі), очеретяні (тьмяна сальна свічка з гнотом із серцевини тростини). З’явились і електронні свічки - у напівпрозорій склянці знаходиться електрична лампа, яка періодично мерехтить. За рахунок цього створюється ефект справжньої свічки.

    Але як прийшло до нас у життя це диво? По всьому, пращуркою свічки став щасливий випадок – наш предок помітив, що лучина у воску не гасне, а далі горить із ним, освітлює помешкання. Минули десятиліття. І ось попередницями свічок, до яких ми звикли, стали чаші, наповнені жиром із вставленим у них гнотом або скіпочкою. Свічки, між іншим, використовувались як джерело освітлення, починаючи із ІІІ тисячоліття до нашої ери. А перші воскові свічки з’явились лише у Середньовіччя.

    І колись, і нині свічки були незмінним атрибутом у релігійних церемоніях через стародавню форму язичницького світогляду, за яким проявлялась шанобливість у ставленні до вогню, сонця, в цілому до віри про очищувальну силу вогню. У християнстві запаленою свічкою виказували поклоніння Богу як символу божественного світла.

    Що ж до побуту, то колись (ще до появи досконалих приладів вимірювання часу - механічних та електронних годинників) свічки нерідко використовували для визначення часу, замінюючи сонячний чи пісочний годинники. Бо коли циліндрична свічка горить рівномірно, це дозволяє вимірювати час по відповідних часових зарубках на ній. Такі свічки, приміром, використовували у Китаї за династії Сун (960-1279 рр.).

    Воскові свічки були невід’ємним елементом ворожінь. Приміром, напередодні Нового року в цебрик з водою дівчата опускали дві скіпки із запаленими свічками. Воду злегка збовтували. Якщо свічки сходились, то це віщувало заміжжя з обраним хлопцем. На святкових вечорницях дівчата часто згадували свічки у колядках…

    Отже, всюди із нами невеличка свічка – у церковних і побутових обрядах. Зпалюємо її на День народження, на весілля, на Новий рік, Різдво, використвуємо на Святвечір, Великдень, Трійцю, Івана Купала. На Великдень запалюють свічку в церкві й бережно несуть благодатний вогонь додому, щоб лихо домівку обминало. У день Стрітення, 15 лютого, коли зима стрічається із весною, святили свічку, потім її запалювали впродовж року під час грози і називали «громичною». Чимало людей вірить, що чудодійний вогник свічки оберігає їх, їхні родини від лиха та хвороб. Зрештою, приємно і затишно із запаленою у свято свічкою:

     

     

     

     

     

              

       Під образом - сіно,

               На образі – свічка.

               На всю хату пахне смачна паляничка.

               На радість дорослим,

               На втіху малечі

               Іде до нас в гості

               Святий добрий вечір.

               Христос ся рождає!

     

                                                                                        Валентина ПИСЬМЕННА

     

     

     

     





    Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Гори, гори ясно, щоби не погасла!


Премудрі технології, прогрес досить швидко змінюють уподобання людей: скажімо, ще не так давно використовували рахівниці, дивувались блакитному екрану телевізора, а нині життя не можемо уявити без калькулятора, комп’ютера, мобільного телефону. На відміну від першопрохідців-мореплавців, у яких чи не все життя йшло на подорожі до далеких материків, ми за миті долаємо літаками тисячі кілометрів, а ще сягнули розумом у нанотехнології і не лише.

 

Та урбанізація все ж дещо нам полишила для простого єднання із вічністю, Всесвітом: безмежжя зірок на небесах. А у хвилини входження у святий храм - їх земний відблиск: мерехтливі сяйва свічечок – оберегів наших душ.

Першими ялинковими прикрасами стали живі квіти, яблука, яйця, горіхи. Значно пізніше додалися солодощі та різдвяні свічки.

Проте свічки були небезпечними, бо могли викликати пожежу. Тож пізніше їх успішно замінили усілякими різновидами електрогірлянд. Ними нині виблискує центральна ялинка країни у Києві, сотні її посестер по містах, селищах країни і домівках людей. Без цього світла менше було б святковості та приємних думок. Та й не кожен при цьому згадує вже мовлене: про першооснову ілюмінацій – свічечку. А вона, невеличка і тендітна, має свою поважну історію, яка її зробила такою, як є нині.

Сьогодні свічки виробляють не лише у формі ціліндра, а й як декоративні, у вигляді звірят, квітів, ялинок, зірочок тощо. Хоча всередині вони всі однакові – із гнотом, який просочений розчином селітри або хлористого амонію чи то борної кислоти. Частіше для виготовлення свічок використовують суміш парафіну з різними добавками. Втім, горючим матеріалом є жир (наприклад, яловичий), стеарин, віск, гліцерин, гель. Залежно від призначеня свічок і береться необхідний матеріал. Таким чином маємо у продажу господарські свічки (непідфарбований парафін, звичайна циліндрична форма), а ще столові (додається фарбник, часто ароматизатор, форма може бути і звичайна, і вита, конусоподібна), прядив’яні («товсті», великого діаметру), церковні (з парфіну або бджолиного воску), чайні (свічки-таблетки в алюмінієвому корпусі), декоративні (для естетів – різьблені, статуетки-сувеніри), гелеві (високодекоративні), вуличні (призначені для використання на відкритому повітрі), очеретяні (тьмяна сальна свічка з гнотом із серцевини тростини). З’явились і електронні свічки - у напівпрозорій склянці знаходиться електрична лампа, яка періодично мерехтить. За рахунок цього створюється ефект справжньої свічки.

Але як прийшло до нас у життя це диво? По всьому, пращуркою свічки став щасливий випадок – наш предок помітив, що лучина у воску не гасне, а далі горить із ним, освітлює помешкання. Минули десятиліття. І ось попередницями свічок, до яких ми звикли, стали чаші, наповнені жиром із вставленим у них гнотом або скіпочкою. Свічки, між іншим, використовувались як джерело освітлення, починаючи із ІІІ тисячоліття до нашої ери. А перші воскові свічки з’явились лише у Середньовіччя.

І колись, і нині свічки були незмінним атрибутом у релігійних церемоніях через стародавню форму язичницького світогляду, за яким проявлялась шанобливість у ставленні до вогню, сонця, в цілому до віри про очищувальну силу вогню. У християнстві запаленою свічкою виказували поклоніння Богу як символу божественного світла.

Що ж до побуту, то колись (ще до появи досконалих приладів вимірювання часу - механічних та електронних годинників) свічки нерідко використовували для визначення часу, замінюючи сонячний чи пісочний годинники. Бо коли циліндрична свічка горить рівномірно, це дозволяє вимірювати час по відповідних часових зарубках на ній. Такі свічки, приміром, використовували у Китаї за династії Сун (960-1279 рр.).

Воскові свічки були невід’ємним елементом ворожінь. Приміром, напередодні Нового року в цебрик з водою дівчата опускали дві скіпки із запаленими свічками. Воду злегка збовтували. Якщо свічки сходились, то це віщувало заміжжя з обраним хлопцем. На святкових вечорницях дівчата часто згадували свічки у колядках…

Отже, всюди із нами невеличка свічка – у церковних і побутових обрядах. Зпалюємо її на День народження, на весілля, на Новий рік, Різдво, використвуємо на Святвечір, Великдень, Трійцю, Івана Купала. На Великдень запалюють свічку в церкві й бережно несуть благодатний вогонь додому, щоб лихо домівку обминало. У день Стрітення, 15 лютого, коли зима стрічається із весною, святили свічку, потім її запалювали впродовж року під час грози і називали «громичною». Чимало людей вірить, що чудодійний вогник свічки оберігає їх, їхні родини від лиха та хвороб. Зрештою, приємно і затишно із запаленою у свято свічкою:

 

 

 

 

 

          

   Під образом - сіно,

           На образі – свічка.

           На всю хату пахне смачна паляничка.

           На радість дорослим,

           На втіху малечі

           Іде до нас в гості

           Святий добрий вечір.

           Христос ся рождає!

 

                                                                                    Валентина ПИСЬМЕННА

 

 

 

 





Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.