«ПОМНИТ СЕРДЦЕ, НЕ ЗАБУДЕТ НИКОГДА...»

17 May, Розділ Weekend / Свято, переглядів 4 229

65 років відділяє нас від травневих днів, коли відлунали останні залпи найстрашнішої і найжорстокішої в історії людства війни.

Пам'ять про це лихоліття, людський біль і втрати залишаються з нами назавжди. Всі покоління українців вдячні сильним духом, мужнім, безстрашним воїнам, які поклали на вівтар Перемоги найдорожче – життя.

Напередодні 9 Травня і в Міністерстві аграрної політики не забули про ветеранів Великої Вітчизняної війни. Поважний вік не дозволяє зустрічатися учасникам бойових дій так часто, як хотілося б. Утім, сивочолі ветерани із задоволенням відгукнулися на запрошення міністерства ще раз побачитись з бойовими товаришами, пригадати дрібниці фронтових подій, поділитись спогадами. Бо за післявоєнні роки вони не збайдужіли до свого минулого, зберегли в пам'яті найменші враження і подробиці, почуття, з якими ходили в бій, розвідки, визволяли рідну землю.

Вітаючи ветеранів зі святом, міністр аграрної політики Микола Присяжнюк наголосив, що 9 Травня – це день, який уособлює героїзм, силу духу, ратну працю й вічну скорботу за мільйонами українських доль, нездійсненних мрій і задумів.

- Вклад, який ви зробили в Перемогу, просто неоціненний, - звернувся Микола Володимирович до ветеранів. – Своїми подвигами ви

alt вирішили не лише майбутнє України, а і всієї Європи, всього світу. Тепер прийшла наша черга віддячити Вам за мирне небо, за життя без війни, за ваш героїзм і мужність, збудувавши міцну і незалежну державу Україну.

Представниці Клубу ділових жінок «Либідь» теж приєднались до вітань на адресу визволителів. Окремо представниці прекрасної статі висловили подяку ветерану Великої вітчизняної війни, який має понад 20 нагород, - Якову Петровичу Погребняку. Сьогодні він активно займається громадською роботою.

- Перемога 1945-го року – це перемога всіх народів, - говорить Яків Петрович. – Складовими цієї перемоги були мужність, майстерність командного складу радянської армії та організаційно-пропагандистська робота. А сьогоднішня моя мрія – побачити Україну успішною і стабільною країною.

Висловлюючи свої сподівання, а також побажання щодо майбутнього життя, ветерани все ж знову і знову поверталися до незабутньої весни 45-го, згадували тих, хто загинув у жорстокій битві за перемогу, розповідали про хвилини радості, коли стало відомо про повну капітуляцію ворога, про важкі повоєнні часи. А потім зазвучали відомі пісні – «Катюша», «Венский вальс», «Ветерани», «П’є журавка воду»...

Скільки б часу не минуло, та він безсилий перед людською пам’яттю, яка не дає забути трагічні події, героїчними учасниками і свідками яких стали наші батьки й діди. І хоча час по-різному гортає сторінки історії й ставить різні акценти, всі покоління українців повинні знати, що головний смертельний тягар Великої війни упав на плечі наших рідних, на плечі тих, хто зміг жити до цієї години. Платячи неймовірно дорого за кожен крок, вони принесли людству Перемогу.

Людмила ЛЕБІДЬ