«Карпатський редек»

17 April, Розділ Weekend / Різне, переглядів 8 208

Таку назву отримала науково-практична конференція, що відбулася на Прикарпатті. А її темою стала виробнича, туристична, краєзнавча, фольклорно-мистецька значимість міжрегіонального проекту, який організовують ентузіасти-вівчарі Румунії та Польщі. Третім рівноправним партнером сусідніх країн має стати Україна.

Редеком гуцули називають період випасання на полонинах овець - від їх весняного виходу на гірські пасовища й до повернення на ферми. Так, за словами Івана Андріїшина, директора Департаменту АПК Івано-Франківської ОДА, проект реалізовуватимуть впродовж травня - серпня на території названих прикарпатських держав. А його мета - відродження відгінного (кочового) вівчарства у їхніх гірських регіонах: упродовж найтеплішої пори року кілька сотень овець під орудою шістьох чабанів із румунської Трансільванії пройдуть, пасучись, через Закарпаття й Івано-Франківщину до прикордонних воєводств Польщі. А на зворотному шляху, можливо, й через Словаччину та Чехію.

Акція відбудеться й на вшанування пам’яті про давніх, так званих волоських чабанів, «чиї «вівчарські» мандри плаями й полонинами, а відтак регіонами і краями колишньої Австро-Угорщини допомогли густіше заселити гірські території й створити в Карпатах єдину високогірну пастушу культуру з тотожними традиціями, зокрема, у виробництві продуктів і товарів широкого вжитку з овечого молока, м’яса, вовни та шкіри», - каже Іван Андріїшин.

У форумі взяли участь і представники низки громадських організацій та органів місцевого самоврядування Румунії й Польщі, провівши мультимедійну презентацію проекту. «Карпатський редек» має шанс стати самобутнім етнофестивалем вівчарства, бо на кордонах між державами й чи не в кожному гірському районі «трансрегіональну» отару зустрічатимуть своєрідними дійствами з виступами колективів художньої самодіяльності, виставками виробів народних умільців, дегустацією оригінальних гірських наїдків і напоїв.

«Проект справді має більш культурологічне значення, ніж, так би мовити, вузькоспецифічне - нарощення поголів’я овець і поступ вівчарства, - зазначає Іван Андріїшин. - Задумане перекочовування - це радше символічне дійство, привід для налагодження партнерських стосунків між жителями різних країн задля спільного відновлення, збереження й розвитку старовинних вівчарських звичаїв, народних обрядів, промислів, культури приготування страв та їхнього споживання.

Проект стартує 11 травня в Трансільванії. За попередніми прогнозами, 6 червня він перетне кордон України в Рахівському районі на Закарпатті, й до 29-го числа того ж місяця вівці кочуватимуть Україною. Зокрема, першої декади червня чекаємо їх у Верховинському районі. Тут сподіваються, що таке вже відоме культурологічне дійство як «Полонинське літо», яке саме тими днями традиційно проводять з нагоди вигону овець на високогірні пасовища, приурочать цього разу до дня приходу румунських «гостей».

Отже, проект прокладе шлях на Косівщину, Надвірнянщину, Рожнятівщину, Долинщину, а далі - на Львівщину, звідти - до Підкарпатського воєводства Польщі. На кожному такому, сказати б, поворотному пункті на маршруті «Карпатського редека» відбуватимуться культурно-мистецькі дійства на підтримку місцевих фольклорних звичаїв, народних промислів і ремесел та інших культурно-господарських, обрядових традицій.

Та оскільки Україна вперше братиме участь у такому транскордонному проекті, виникають запитання. Скажімо, як отара овець з Румунії має перетнути кордон України? Просто переженуть їх та й годі? Очевидно, що ні. Мабуть, потрібно провести на кордоні відповідні карантинні заходи, аби бути певними, що ті кількасот тварин є безпечними з ветеринарної точки зору. Можливо, ця необхідність і виглядатиме недоречною на тлі такої міждержавної події. Але так велить українське законодавство.

Наразі це й інші аналогічні питання вивчають на рівні відповідних столичних відомств. Але в будь-якому разі «Карпатський ре дек - 2013» відбудеться і, безумовно, посприяє розвиткові вівчарства в Прикарпатському регіоні.

Втім, слід зауважити, що ця галузь останніми роками і так демонструє поступ. Наприклад, нині в області утримують вдвоє більше овець, ніж їх нараховувалося торік у цей час.

«І ми за те, щоб поголів’я овець і надалі динамічно зростало. Та водночас потрібно думати й про налагодження мережі збуту вовни, шкіри, молока та м’яса цих тварин, а також про переробку тієї чи іншої овечої сировини та реалізації промислових і продовольчих виробів із неї. Бо вже й нині, приміром, вовни виробляють більше, ніж виготовляють ліжників із неї, причому суто аматорським способом. А з цієї доволі цінної сировини та й з овечої шкіри можна і потрібно виробляти доброякісні й екологічно чисті одяг і взуття», - переконує Іван Андріїшин.

Що вже казати про бринзу, будз (висушений сир) та інші продукти, на які сьогодні існує підвищений попит. А останнім часом дедалі популярнішим стає овече м’ясо і особливо - ягнятина і баранина. Ще два десятиліття тому цілі артілі працювали в колгоспах над виготовленням ліжників та інших натуральних виробів з овечої сировини. Нині ж, і це нам диктує час, варто думати на перспективу про створення чогось на кшталт вовнопрядильних комбінатів у гірських районах. І «Карпатський ре дек - 2013», хочеться вірити, й посприяє втіленню в життя цих намірів, й утвердженню загального бренду Карпатського регіону, в якому чималу роль відведено саме вівчарській галузі.

Цей своєрідний захід братання різних народів єврорегіону особисто підтримав і голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк.

Олександра ЛІСКОНОГ