У торгових рибних рядах нині не багато покупців, адже дороговизна продукції зробила її делікатесом на столах українців. Та зовсім без риби не залишимося. Все ж таки маємо «рибні» перспективи.
Як вважає директор Інституту рибного господарства НААН України Ігор Грициняк, у недалекому майбутньому річкова і ставкова риба мають стати постійними в українському меню. І тут достатньо аргументів на цю користь. Важливо, найперше, що саме із місцевих водойм риба якнайшвидше (свіжою!) потрапляє до покупця. Тож цей товар таким чином зберігає всі свої поживні якості на противагу свіжозамороженій морській рибі, яка досить часто надходить на прилавки не за тиждень – два, а через кілька місяців. Якщо додати сюди порушення умов зберігання для реалізації такої риби (розморожування і повторні заморожування, чим грішать ринкові продавці), то можна лише уявити, який непотріб, вибачайте, нам пропонують підсмажити на пательні.
Перевагою ставкової риби перед морською є і нижча ціна.
А ще, як підкреслив Ігор Грициняк на науково-практичній конференції «Проблеми ринку продовольчих ресурсів України», за останнє десятиліття фактично на 25-30% упала продуктивність Світового океану. І це також «підганяє» більш активно займатися вирощуванням риби у ставках.
Нарешті, останній аргумент на користь ставкової риби. Вчені нині експериментують: як зробити так, аби ті ж товстолоби із місцевих водойм мали у своєму складі такий важливий для організму людини природний йод. Адже часто купуємо морську рибу саме із сподіваннями на вміст йоду у ній. І, виявляється, дуримо самі себе! Бо, як стверджує наука, йод після заморожування морської риби тримається у ній… лишень три дні.
При тому українським споживачам готується ще один «сюрприз»: безкісткове філе товстолоба. Як каже директор Інституту рибного господарства НААН України, у перспективі - зведення в Україні відповідного заводу. А щоб він потужно працював, буде збільшено у 2-3 рази, порівняно із теперішньою ситуацією, вирощування товстолоба у промислових ставках.
Олена ЛІСОВА