- №4 (259)
- №2 (257)
- №42 (254)
- №38 (250)
- Молока стало меньше
ПРО СКАЗ БЕЗ ЖАРТІВ
Ця хвороба, якщо її не упередити спалює людину лише за 4-10 днів. Порятунок може бути тільки один – не захворіти.
Про те, що задля цього треба і йшлося на Міжнародному семінарі-тренінгу по епідеміологічній ситуації та стратегії боротьби зі сказом, що днями відбувся в Києві за участю не лише провідних спеціалістів з багатьох регіонів України, але й представників з десяти країн колишнього СРСР, а також Франції, Великої Британії, Бельгії, Фінляндії, Естонії, Туреччини, Румунії. Захід організували Державний комітет ветеринарної медицини та міжнародна європейська організація DG SANCO. Зважаючи на вагомість події ініціатори запросили журналістів провідних видань та електронних ЗМІ на прес-конференцію. Відкрив зустріч перший заступник голови Держкомветмедицини Володимир Горжеєв:
«Хотів би подякувати генеральний директорат DG SANCO, за те що ця авторитетна організація обрала саме Україну задля проведення Міжнародного семінару-тренінгу по епідеміологічній ситуації та стратегії боротьби зі сказом. Це чудова нагода обмінятися думками, адже в кожній країні є свої особливості й досвід у ліквідації сказу. Серед важливих питань – створення буферної зони між країнами Європейського Союзу й Україною. Добре, що ми вже на фінальній стадії узгодження цього моменту. І є в цьому повне порозуміння з керівниками відповідних служб Польщі, Словаччини та Угорщини, а також генеральними директоратом САНКО. Відомо, що сказ належить до списку найнебезпечніших хвороб і кожна держава вкладає чималі кошти щодо профілактики».
Далі естафету підтримав представник DG SANCO, пан Зері Чалус.
«Цей семінар є частиною програми Євросоюзу, що до запровадження стандартів ЄС яка спрямована конкретно на спеціалістів та державних службовців третіх країн. – підкреслив делегат європейської спільноти і далі: - Ми не маємо
наміру розповідати все з Брюсельської башти, а прагнемо дійти до кожної країни, ознайомитися з реальним станом речей, розвивати ефективні стратегії щодо контролю за захворюваністю тварин. Я сподіваюся, що ви погодитися зі мною, що ці цілі є життєво важливими. Насамперед коли йдеться про смертельно небезпечну водобоязнь».
ДОВІДКОВО
Сказ, або гідрофобія, водобоязнь (lyssa, rabies, hydrophobia) — це гостре інфекційне захворювання, яке спричинюється вірусом і уражає ЦНС. Ще стародавні лікарі Сходу за 3000 років до нашої ери описали недугу, яке нагадує гідрофобію. Сказ був відомий індійцям, слов'янам, арабам, стародавнім євреям. У Талмуді описується 5 ознак захворювання у собаки: паща його роззявлена, слина
тече, вуха звисають, хвіст висить між ногами, голос хриплий або зовсім
нечутний. Рекомендувалося убити її здалека стрілою.
До кінця XVIII ст. у світі було опубліковано вже понад 300 праць,
присвячених сказказу.
На міцну наукову основу вчення про водобоязнь було поставлено завдяки дослідженням Луї Пастера. Ним відкрита антирабічна сироватка. 6 липня 1885 p. цей метод уперше був застосований Пастером для запобігання захворюванню людини, укушеної хворою на сказ собакою. Пастер висунув
думку, що збудником водобоязні є субмікроскопічний мікроб. Ця думка пізніше була підтверджена Ремлєнже (1903).
думку, що збудником водобоязні
Етіологія і патогенез. Сьогодні відомо, що збудником сказу є великий
вірус (діаметр 100—150 мкм).
До XVIII ст. водобоязнь вважалася захворюванням диких тварин, свійські ж не відігравали значної ролі в його поширенні. Лише у XIX ст.
пролунала думка, що на гідрофобію хворіють і собаки.
Людина заражується частіше від бездомних псів. Вірус проникає в
організм людини у разі попадання слини і сечі хворих на сказ тварин під
час укушення, лизання, дряпання. Тварини заразні ще в інкубаційний
період. З рани збудник проникає в ЦНС. Що ближче до голови місце
проникнення віруса, то воно небезпечніше. Особливо небезпечні укуси в
голову і шию.
Поширюється вірус периневральними просторами нервових стовбурів, а
Поширюється вірус периневральними просторами нервових стовбурів, атакож лімфогенно і гематогенно.
Крім нервової тканини, вірус виявляють у слинних і слізних залозах.
Патологоанатомічні зміни. Під час розтинів великих макроскопічних змін у тканинах при сказі помітити не вдається. Наявні незначний набряк і
гіперемія головного мозку, невеликі петехіальні крововиливи в
підкіркових вузлах і навколо дна IV шлуночка.
Клінічна картина. Інкубаційний період при сказі триває від 10 діб до 1
року і більше. У середньому 40 діб. Продромальний період захворювання
характеризується підвищенням температури тіла, загальним нездужанням, головним болем. Хворі дратливі, сон у них неспокійний. Через 1—2 доби з'являється головна ознака захворювання: на тлі підвищеного м'язового тонусу виникають спастичні судоми ковтальних м'язів. Судоми з'являються при згадці про воду, її питті. Пізніше причиною судом можуть бути рух повітря, яскраве світло. З часом виникають тонічні і клонічні судоми
характеризується підвищенням температури тіла, загальним нездужанням, головним болем. Хворі дратливі, сон у них неспокійний. Через 1—2 доби з'являється головна ознака захворювання: на тлі підвищеного м'язового тонусу виникають спастичні судоми ковтальних м'язів. Судоми з'являються при згадці про воду, її питті. Пізніше причиною судом можуть бути рух повітря, яскраве світло. З часом виникають тонічні і клонічні судомиінших груп м'язів. Підвищується температура тіла, з'являється
тахікардія. Притомність потьмарена, можуть з'являтися слухові і зорові
галюцинації. Через 2—3 доби збудження змінюється паралітичною стадією: хворий слабне, судоми зменшуються, після чого настає смерть. Триває захворювання 4—10 діб.
Діагноз сказу ставлять на підставі даних анамнезу і клініки. Швидкого
серологічного тесту для виявлення сказу немає.
Лікування. Успішної терапії сказу не розроблено. Спроби застосувати
різні сироватки, хіміотерапевтичні препарати, антибіотики позитивних
наслідків не дали. Тому відразу після зараження конче потрібні первинна хірургічна обробка рани, активна і пасивна імунізація.
Активна імунізація здійснюється антирабічною вакциною. Якщо раніше
імунізація не проводилася, то дорослі і діти повинні отримати 6
ін'єкцій: першу — відразу після зараження, інші — на 3-тю, 7-му, 14-ту,
30-ту, 90-ту добу.
Після вступних слів організатори одразу запропонували журналістам перейти до запитань. І перше пролунало на адресу Володимира Горжеєва:
Наскільки складна ситуація з водобоязню в Україні?
«Сказ – для нашої держави глобальне питання. – Підкреслив Володимир Михайлович : - І Державний комітет ветеринарної медицини вживає чимало заходів задля профілактики та упередження цієї проблеми. Але успіх залежить і від органів місцевої влади, комунальних служб, медиків, багатьох пересічних громадян, що утримують тварин. Хоча основними носіями сказу є дикі тварини. І тут ми мусимо вдаватися до пероральної імунізації . Але у зв’язку з економічною кризою і зменшенням фінансування ці заходи є недостатніми. Сподіваюся, що восени ми все, що заплановане надолужимо».
- Які види тварин найчастіше є носіями?
- Основним джерелом водобоязні є червон лисиці.- продовжив перший заступник голови Держкомветмедицини й додав: - Хоча в цьому списку й вовки, й єнотовидний собака. Ба, навіть кажан. Обмежень на знищення популяції червоної лисиці на території України не має.
Скільки коштів потрібно для проведення успішної імунізації?
- Протиепізоотичні заходи чітко регламентуються Законом України «Про державний бюджет». Сьогодні профілактику водобоязні треба особливо активізувати в 12-16 регіонах де ситуація найбільш загрозлива. На це потрібно приблизно 40-50 мільйонів гривень. Щоб і достатньо вакцини придбати, (до речі, вона вітчизняного виробництва) і щоби якісно за допомогою повітряного транспорту розкласти приманки з профілактичним засобом у місцях де можлива поява уражених звірів. Сподіваюся, що кошти надходитимуть вчасно й ми встигнемо зробити все задля упередження розповсюдження смертельно небезпечного вірусу.
- Наостанок, Володира Горжеєва доповнили представники ЄС, у яких журналісти поцікавилися про ситуацію зі сказом у країнах Євроспільноти. І почули таку відповідь:
«Сьогодні стан справ набагато кращий ніж раніше. Є чимало країн де водобоязнь абсолютно викоренено. Тепер йдеться про створення своєрідної буферної зони на території країн колишнього СРСР, зокрема ведуться перемовини з Україною, Білоруссю, Росією про організацію надійного поясу вакцинації вздовж кордону з Євросоюзом, що сприятиме значному полипшенню ситуації. При взаєморозумінні з нашими сусідами сподіваюсь ми зможемо мобілізувати необхідні фінанси на те щоби разом вирішити проблему успішної боротьби з цим лихом».
Володимир ШАПОВАЛОВ
-
