19 грудня наші дітлахи чекають з особливим нетерпінням, бо саме для них це означає веселе свято і омріяні подарунки.
Довкола – ліс, і про цивілізацію нагадують лише електричні стовпи. Поряд облаштовано невеличкий дерев’яний дитячий майданчик, а навколо місця для вогнища - крісла, які, за словами пані Вікторії, мають силу 12 людських чеснот. Сидячи в них, діти у день святого Миколая спалюють на вогнищі різочки, які символізують їхні гріхи.
Біля двоповерхової хатини з балконом, зробленої з дерева в оригінальному гуцульському стилі (біля підніжжя гори Клифа) школярів зустрічає начальник відділу еколого-просвітницької роботи Національного природного парку «Гуцульщина» Вікторія Лосюк. Вона - головний помічник святого Миколая…
Працює Миколай і влітку, і взимку. Дітвора щороку пише йому листи. Кожен охочий може сюди навідатися в будь-який день і час, адже святий працює без вихідних, цілодобово.
- Іванко, а як ти думаєш, Миколай справжній чи перебраний? - питає у подруги щупленька синьоока дівчинка. Ій на вигляд років 8.
- Зараз побачимо. Якщо борода з вати, то - перебраний, - авторитетно відповідає подруга.
У Миколая 100 волонтерів-помічників. Це працівники парку разом із директором Василем Пророчуком. Перечитувати листи, відповідати на них, проводити екскурсії, слідкувати за порядком й чистотою маєтку допомагають старшокласники та педагоги місцевої Пістинської школи.
У передпокої вивіска - «З Днем святого Миколая!», справа - поштова скринька, з якої Миколай виймає дитячі листи. У кімнаті-музеї новорічно-різдвяної іграшки, на цьому ж поверсі, створено колекцію оригінальних листівок з різних країн – деяким вже понад сто років. Поруч на прикрашеній чарівній ялинці – чарівний срібний дзвоник.
- Якщо до нього доторкнутися, то Микола-чудотворець виконає усі бажання. В це вірять навіть дорослі: багато хто тихцем торкається дзвіночка, - каже Лосюк.
Поруч – кабінет-музей природи, де можна побачити колекції засушених рослин, жуків, метеликів. Часто можна бачити біля маєтку живих косуль і зайців.
На другому поверсі садиби - у майстер-класі дитячої іграшки - стоїть довгий стіл із лавами, на якому – інструменти та матеріали для створення новорічних іграшок.
У світлиці за письмовим столом сидить сам святий у розшитому золотими нитками блакитному вбранні. Він зосереджено відповідає на листи старовинним пером, вмочаючи його у не менш старовинні пляшечки. Там чорнила рожевого, зеленого, червоного, жовтого кольорів. Який у Миколая настрій, такими чорнилами він і відписує. Листи пише на листівках зі спеціальним логотипом, скріплюючи їх печаткою з малюнком садиби. У кутку – мішки: з подарунками - чемним дітям, а з різочками – пустунам...
- Ану, дітки, заходьте до мене. Ближче, ближче. Хочу всіх вас почути й побачити. Звідкіля ви такі гарні будете? З Росток та Заболотова? Молодці. Гадаю, ви вже всі листа Миколаю написали? - піднімається назустріч дітям святий.
Через стінку – святая святих – опочивальня Миколая. На ліжку – три подушки. На одній він спілкується з Богом, на другій – вислуховує дитячі бажання, а на третій – виконує їх. На простирадлі росте штучна трава, квіти, а по боках – сніг. Вікно також прикрашене: з одного боку – зелень, розквітлі дерева, з іншого – усе засніжене. Біля дзеркала висять зимовий і літній костюми Миколая, стоять сині чоботи, золотий гребінець, капці. На стіні – килимок із зображенням сплячої дитини.
У звичайному житті Миколай – це сорокарічний Віталій Ходан, працівник парку. Каже, працює святим лише три роки, а бороду носить вже добрих 20. До цього був помічником Миколая. На роботу Чудотворця його благословили у Смодненській церкві, де вже багато років дякує. Як справжній гуцул, уміє тримати в руках сокиру та молоток. Отож меблі до своїх хоромів виготовив власноруч ще влітку. Зараз доробляє кімнату для поштарів.
- За 8 років, відколи існує пошта святого Миколая, на її адресу надійшло понад 10 тисяч листів, – розповідає Віталій. – З кожним роком їх стає дедалі більше. Особливо багато надходить зараз, перед святом. Інколи буває по кілька сотень на день. Чимало є веселих листів, у яких діти вітають Миколая зі святом. А є й сумні. Як це, від 12-річного хлопчика з Калуша: «Любий Миколаю, нещодавно померла моя мама. Її звали Таня.. Мені нічого не потрібно від тебе. Лише попроси Бога, аби її взяв на небо. А ще аби баба Люда була здорова. Бо крім неї у мене нікого немає. Дякую. Богдан».
У маєтку кажуть, що скоро доведеться створювати справжню прес-службу. Працювати у посиленому режимі доводиться з 1 жовтня до 19 січня. Після Водохреща Миколай іде на відпочинок аж до 22 травня, коли в країні святкують літнього Миколая. Тоді роботи в нього набагато менше, ніж узимку. Та вихідних все одно немає.
Михайло Вишиванюк, голова Івано-Франківської ОДА:
— Цей об’єкт надзвичайно важливий для всієї України, а не тільки для нашої області. Передусім - у духовному плані. Маєток святого Миколая повинен відіграти особливу роль для збільшення туристичної привабливості Прикарпаття. Він має усі передумови стати своєрідною візитною карткою нашої області в Україні і за кордоном. Колись такою була Тисменицька хутрова фірма. Пізніше з’явились Яремче і Буковель, Коломийський музей писанки. В останні роки до них приєднались Гошівський монастир, Манявський Скит і, звісно ж, Маєток святого Миколая.
Олександра ЛІСКОНОГ